Завдання для самостійної підготовки – тестові запитання

Передумови виникнення, сутність та функції фінансів

1. Фінанси розглядають через призму:

а) політичних і економічних підходів;

б) економічних й правових підходів;

в) політичних і правових підходів;

г) наукових підходів.

2. Фінанси пов’язані з таким поняттям як:

а) фінансові відносини;

б) державна діяльність;

в) політичний устрій;

г) державотворення.

3. Фінансові відносини виникають на:

а) на стадії виробництва;

б) на стадії реєстрації підприємства;

в) на стадії формування статутного капіталу підприємства;

г) на стадії реалізації готової продукції.

4. Характерною ознакою фінансів є:

а) грошовий характер фінансових відносин;

б) регулюючий характер фінансових відносин;

в) поворотний характер фінансових відносин;

г) накопичувальний характер фінансових відносин.

5. Необхідність фінансів обумовлена:

а) наявністю держави;

б) наявністю виробництва;

в) наявністю суспільства;

г) наявністю грошей.

6. Фінанси - це:

а) грошові потоки;

б) система економічних відносин;

в) грошова система;

г) товарно-грошові відносини.

7. Матеріально-речовою формою фінансів є:

а) цінні папери;

б) фонди грошових коштів;

в) фінансові угоди;

г) депозити.

8. Залежно від рівня формування фондів грошових коштів, вони поділяються на:

а) централізовані і децентралізовані;

б) державні і приватні;

в) бюджетні і позабюджетні;

г) загальні і спеціальні.

9. Об’єктивна необхідність фінансів обумовлена:

а) існуванням держави, дією економічних законів й наявністю товарно-грошових відносин;

б) тільки існуванням держави;

в) тільки дією економічних законів;

г) тільки наявністю товарно-грошових відносин.

10. Об’єктами фінансових відносин є:

а) валовий внутрішній продукт, національний доход, національне багатство;

б) фінансові угоди;

в) держава, юридичні та фізичні особи;

г) фінансова діяльність.

11. Суб’єктами фінансових відносин виступають:

а) держава, юридичні та фізичні особи;

б) держава і міжнародні фінансові інститути;

в) резиденти і нерезиденти;

г) юридичні та фізичні особи.

12. Які функції притаманні фінансам?

а) розподільча і контрольна;

б) стимулююча і стабілізуюча;

в) регулююча і накопичувальна;

г) розподільча і акумулятивна.

13. Об’єктом розподілу фінансів є:

а) централізовані фонди грошових коштів;

б) валовий внутрішній продукт;

в) децентралізовані фонди грошових коштів;

г) бюджетні та позабюджетні фонди грошових коштів.

14. Розподільча функція фінансів реалізується у процесі:

а) формування фонду споживання;

б) формування фонду накопичення;

в) розподілу ВВП;

г) розподілу та перерозподілу ВВП через фінансову систему.

15. Об’єктом контролю за допомогою фінансів є:

а) розподільчий процес;

б) валовий внутрішній продукт;

в) національне багатство;

г) фізичні та юридичні особи.

16. Фінанси – це:

а) будь-які грошові відносини між економічними суб’єктами;

б) економічні відносини, пов’язані з формуванням, розподілом та використанням фондів грошових коштів;

в) економічні відносини, пов’язані з формуванням первинних доходів у процесі перерозподілу ВВП;

г) економічні відносини, пов’язані з .формуванням розподілом та використанням централізованого фонду держави;

17. Для фінансових відносин притаманним є рух коштів:

а) безповоротний, оплатний і обов’язковий;

б) примусовий, обов’язковий, безповоротний та безоплатний;

в) поворотний, оплатний та непримусовий ;

г) необов’язковий, поворотний та оплатний.

18. Фінансові відносини охоплюють:

а) сферу матеріального виробництва;

б) невиробничу сферу;

в) як сферу матеріального виробництва, так й невиробничу сферу;

г) сферу формування первинних доходів.

19. Сутність контрольної функції фінансів проявляється у:

а) контролі за процесом перерозподілу ВВП та рухом фінансових ресурсів як у фондовій, так й не фондовій формі;

б) контролі за рухом фінансових ресурсів тільки у фондовій формі;

в) контролі за рухом фінансових ресурсів тільки у нефондовій формі;

г) контролі за пропорціями перерозподілу ВВП у сфері матеріального виробництва.

20. Взаємозв’язок між грошовими та фінансовими відносинами полягає у тому, що:

а) фінансові відносини є передумовою виникнення грошових відносин;

б) всі грошові відносини є фінансовими;

в) всі фінансові відносини є грошовими;

г) грошові і фінансові відносини є тотожними поняттями.

21. Наявність фінансових відносин у державі є:

а) суб’єктивним фактором;

б) об’єктивною необхідністю;

в) суб’єктивним фактором й об’єктивною необхідністю;

г) необхідною передумовою дії закону вартості.

22. У тісному зв’язку з фінансами перебувають такі економічні категорії, як:

а) гроші, заробітна плата, ціна і кредит;

б) заробітна плата, податки і прибуток;

в) кредити, депозити і цінні папери;

г) ціна, прибуток і фонди.

Фінансова система України

22. Фінанси підприємств, установ, організацій та фінанси населення поєднані таким поняттям:

а) централізовані фінанси;

б) децентралізовані фінанси;

в) фінансова інфраструктура

г) фінансова діяльність.

23. Фінансова система – це:

а) сукупність відокремлених, але взаємопов’язаних сфер і ланок фінансових відносин;

б) сукупність фінансово-кредитних інститутів;

в) сукупність держаного та місцевих бюджетів;

г) сукупність фінансового і страхового ринків.

24. Фінансова система будується на таких принципах:

а) єдності і функціонального призначення ланок;

б) незалежності та самостійності;

в) незалежності та єдності;

г) функціонального призначення ланок та самостійності;

25. У фінансовій системі окремі підсистеми виділяються за такими ознаками, як

а) форма власності, функціональне призначення кожної підсистеми й фінансова незалежність підсистем від інших ланок фінансової системи;

б) форма власності і функціональне призначення кожної підсистеми;

в) фінансова незалежність підсистем від інших ланок фінансової системи і форма власності;

г) фінансова незалежність підсистем від інших ланок фінансової системи і функціональне призначення кожної підсистеми.

26. До державних фінансів не належить:

а) державний бюджет;

б) державні цільові фонди;

в) державний кредит;

г) грошова система держави.

27. Провідною ланкою фінансової системи є:

а) державні фінанси;

б) фінанси домогосподарств;

в) фінанси підприємств, організацій та установ;

г) державний кредит.

28. До організаційного складу фінансової системи входять:

а) органи управління і фінансові інститути;

б) підприємства різних форм власності;

в) домогосподарства;

г) фінансові установи.

29. Страхові фонди можуть використовуватись в економіці до настання страхового випадку:

а) як інвестиційні ресурси ;

б) як кредитні ресурси;

в) як інвестиційні та кредитні ресурси;

г) страхові фонди не можуть використовуватися на цілі, що не пов’язані із страхуванням.

30. Призначення страхових фондів полягає в:

а) покритті витрат, які виникли за непередбачуваними обставинами;

б) фінансуванні заходів, які не були заплановані, але є необхідними для держави;

в) отриманні додаткових прибутків;

г) формуванні додаткового капіталу.

31. Виникнення страхових фондів пов’язано з:

а) наявністю ризиків у господарській діяльності й суспільному житті;

б) непередбачуваністю економічних процесів;

в) можливістю отримування додаткових прибутків:

г) формуванням додаткового капіталу.

32. Державний кредит –це

а) сфера фінансової системи;

б) ланка фінансової системи;

в) інфраструктура фінансової системи;

г) регулююча підсистема у складі фінансової системи.

33. Доходи домогосподарств формуються головним чином із таких джерел, як:

а) заробітна плата і доходи від ведення бізнесу;

б) соціальна допомога та пенсії;

в) кредити та відсотки від банківських вкладів;

г) заробітна плата і доходи від ведення бізнесу, соціальна допомога та пенсії, кредити та відсотки від банківських вкладів.

34. Основну роль у забезпеченні ефективного економічного та соціального розвитку країни відіграють:

а) фінанси домогосподарств;

б) фінанси підприємств;

в) страховий ринок;

г) фінансовий ринок.

35. До складу державних фінансів не входять:

а) державний бюджет;

б) державний кредит;

в) позабюджетні фонди;

г) фінанси підприємств колективної форми власності.

36. Базовою ланкою фінансової системи країни є фінанси підприємств, тому що:

а) для них характерна висока регламентація фінансових відносин;

б) на їх рахунках акумулюється значний обсяг грошових ресурсів;

в) саме у сфері матеріального виробництва утворюються первинні доходи, які є джерелом фінансових ресурсів;(+)

г) формують фонд заробітної плати, який є основним джерелом доходів населення.

37. Державні фінанси — це:

а) сукупність економічних відносин, пов’язаних з формуванням, розподілом і використанням фондів грошових коштів, з метою задоволення потреб суспільства;

б) сукупність економічних відносин, пов’язаних з розподілу та перерозподілу ВВП у неприбутковій сфері;

в) сукупність економічних відносин з приводу фінансового забезпечення діяльності державних органів влади;

г) сукупність економічних відносин, пов’язаних з державним регулюванням фінансових потоків.

38. Державний кредит — це:

а) особлива форма грошових відносин, коли держава виступає боржником;

б) особлива форма грошових відносин, коли держава виступає кредитором;

в) складова загальнодержавних фінансів, яка дає змогу утворити централізовані фінансові ресурси для потреб держави;

г) грошові відносини, які виникають між державою, юридичними і фізичними особами та пов’язані з мобілізацією коштів і їх використанням на фінансування державних потреб.

39. Позабюджетні цільові фонди — це:

а) специфічна форма перерозподілу та використання фінансових ресурсів країни для фінансування конкретних соціальних та економічних потреб загальнодержавного або регіонального значення;

б) форма забезпечення додатковими ресурсами пріоритетних сфер економіки та розширення соціальної допомоги населенню;

в) фонди, які використовуються для забезпечення загальнодержавних потреб;

г) формуються за рахунок доходів загального фонду бюджету, але виокремлюються у відповідності до цілей у самостійні фонди.

40. Державний бюджет — це:

а) система економічних відносин, що складаються у суспільстві в процесі формування, розподілу та використання централізованого фонду грошових коштів держави;

б) грошові відносини, що виникають між державою та фізичними і юридичними особами з приводу утворенням централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів;

в) система економічних відносин з приводу формування фондів грошових коштів для споживання бюджетними установами;

г) система економічних відносин з приводу формування фондів грошових коштів для забезпечення соціальних потреб суспільства.

41. До складу децентралізованих фінансів входять:

а) фінанси підприємницьких структур;

б) фінанси населення;

в) фінанси підприємницьких структур і фінанси населення;

г) місцеві бюджети.

42. Провідною ланкою загальнодержавних фінансів є:

а) державний бюджет;

б) державний кредит;

в) позабюджетні фонди;

г) місцеві бюджети.

43. Фінансове законодавство в Україні приймає:

а) Державне казначейство;

б) Кабінет Міністрів України;

в) Верховна Рада України;

г) Міністерство фінансів.

44. Органом виконавчої влади не є:

а) Кабінет Міністрів України;

б) Верховна Рада;

в) обласні державні адміністрації;

г) галузеві міністерства.

45. Вищим органом державного фінансового контролю в Україні є:

а) Державна податкова адміністрація України;

б) Національний банк України;

в) Рахункова палата;

г) Державне казначейство.

46. Верховна рада у відповідності до визначених функцій:

а) приймає закони з фінансових питань та затверджує Державний бюджет;

б) складає проект Державного бюджету України;

в) встановлює податки та збори бюджетів всіх рівнів;

г) здійснює контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів.

47. Президент України має право:

а) встановлювати загальнодержавні податки і збори;

б) підписувати закони, прийняті Верховною Радою України або накладати на них вето;

в) розробляти пропозиції щодо вдосконалення бюджетної політики;

г) затверджувати Закон про Державний бюджет.

48. Кабінет Міністрів України як найвищий орган виконавчої влади виконує повноваження щодо:

а) прийняття законів з фінансових питань та затвердження Державного бюджету;

б) організації розробки проекту Закону про Державний бюджет та забезпечення виконання Державного бюджету; (+)

в) затвердження Державного бюджету та забезпечення його виконання;

г) організації розробки проекту Закону про Державний бюджет й затвердження Державного бюджету.

49. На Міністерство фінансів України покладені повноваження:

а) встановлювати загальнодержавні податки і збори;

б) здійснювати управління державним внутрішнім боргом та приймати закони з фінансових питань;

в) здійснювати управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом;

г) здійснювати управління державним зовнішнім боргом та приймати закони з фінансових питань;

50. Державна контрольно-ревізійна служба здійснює:

а) управління державним боргом;

б)  фінансовий контроль за використанням коштів установами, підприємствами та організаціями, що фінансуються за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів;

в) здійснення фінансового контролю за витрачанням коштів установами, підприємствами та організаціями, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету;

г) проведення перевірок щодо формування та використання централізованого фонду держави.

Фінансові ресурси держави.

51. Головним елементом ресурсного потенціалу країни вважається:

а) природні ресурси;

б) виробничі потужності;

в) фінансові ресурси;

г) кваліфікований персонал.

52. Потенційна дієздатність фінансових ресурсів країни залежить від:

а) загального обсягу фінансових ресурсів й їх ефективного використання;

б) політичної кон’юнктури;

в) рівня централізації фінансових ресурсів;

г) податкового навантаження на економіку.

53. Джерелом утворення фінансових ресурсів є:

а) вироблений валовий внутрішній продукт;

б) доходи державного бюджету;

в) доходи від операцій з капіталом;

г) податкові надходження.

54. У розпорядженні держави знаходяться ресурси:

а) підприємницького сектора;

б) приватного сектора;

в) централізованих фондів грошових коштів;

г)децентралізовані фонди грошових коштів.

55. Джерелом фінансових ресурсів підприємств є:

а) статутний капітал;

б) амортизаційний фонд;

в) резервний фонд;

г) статутний капітал, амортизаційний та резервний фонди.

56. До власних фінансових ресурсів підприємств відносять:

а) статутний капітал;

б) прибуток;

в) амортизаційний фонд;

г) статутний капітал, амортизаційний та резервний фонди.

.

57. До залучених фінансових ресурсів підприємств відносяться

а) кредиторська заборгованість і кредитні ресурси;

б) дебіторська та кредиторська заборгованість;

в) статутний капітал

г) дивіденди.

58. Основними напрямами використання фінансових ресурсів підприємства є:

а) розширене відтворення і розвиток підприємства;

б) охорона навколишнього середовища;

в) фінансування підвідомчих закладів соціальної сфери;

г) фінансування виробничої інфраструктури.

59. Основними напрямами використання фінансових ресурсів, які знаходяться у розпорядженні держави є:

а) розвиток економіки;

б) зовнішня та внутрішня безпека держави;

в) соціальний захист населення і фінансування соціальної сфери;

г) розвиток економіки, зовнішня та внутрішня безпека держави, соціальний захист населення і фінансування соціальної сфери.

60. Фінансові резерви можуть утворюватися:

а) у матеріальній формі;

б) у грошовій формі;

в) у матеріальній і грошовій формах;

г) у матеріально-грошовій або змішаній формі.

61. Основними методами формування фінансових резервів є:

а) бюджетний і госпрозрахунковий;

б) галузевий і страховий;

в) бюджетний і госпрозрахунковий, галузевий і страховий ;

г) бюджетний, галузевий і страховий.

62. Фінансові ресурси – це:

а) сукупність доходів та надходжень, які перебувають у розпорядженні підприємств, організацій та держави і спрямовуються на задоволення суспільних потреб з метою розширеного відтворення та зростання матеріального добробуту населення;

б) грошові кошти, що використовуються для задоволення потреб держави, юридичних та фізичних осіб з ціллю забезпечення їх життєдіяльності;

в) централізовані фонди грошових коштів для забезпечення функцій держави та добробуту суспільства;

г) децентралізовані фонди грошових коштів для забезпечення функцій держави та добробуту суспільства.

63. Централізовані фінансові ресурси – це фінансові ресурси:

а) бюджетної системи;

б) позабюджетних фондів;

в) державних фінансово-кредитних інститутів;

г) бюджетної системи, позабюджетних фондів, державних фінансово-кредитних інститутів.

64. До централізованих фінансових ресурсів не відносяться:

а) бюджетні ресурси;

б) ресурси позабюджетних фондів;

в) фінансові ресурси державних кредитних установ;

г) фінансові ресурси державних підприємств.

65. Децентралізовані фінансові ресурси формуються у суб’єктів господарювання:

а) різних форм власності і видів діяльності;

б) приватної форми власності та різних видів діяльності;

в) колективної форми власності та різних видів діяльності;

г) державної форми власності та різних видів діяльності.

66. До фінансових ресурсів підприємств не відносяться:

а) статутний капітал;

б) амортизаційний фонд;

в) чистий прибуток;

г) оборотний капітал.

Фінансова політика і фінансовий механізм.

67. Регулюючий зміст фінансової політики пов’язується з:

а) політикою економічного розвитку;

б) політикою стабілізації;

в) політикою обмеження ділової активності,

г) політикою економічного розвитку, політикою стабілізації, політикою обмеження ділової активності.

68. Фіскальна політика буває:

а) стимулюючою;

б) стримуючою;

в) автоматичною;

г) стимулюючою, стримуючою, автоматичною.

69. Фіскальна політика – це:

а) бюджетно-податкова політика;

б) кредитна політика;

в) антиінфляційна політика.

г) інвестиційна політика.

70. До складу фінансової політики не входить:

а) фіскальна політика;

б) валютну політика;

в) митна політика;

г) економічна політика.

71. Поняття «фінансова політика» і «фінансовий механізм» співвідносять наступним чином:

а) фінансова політика реалізується через фінансовий механізм;

б) фінансовий механізм визначає фінансову політику;

в) фінансова політика відокремлена від фінансового механізму;

г) фінансовий механізм впливає на формування фінансової політики.

72. Фінансова політика — це:

а) дія економічних законів у фінансовій сфері;

б) управління фінансовими ресурсами, яке здійснює держава через фінансову систему;

в) сукупність фінансових розподільчих і перерозподільних заходів, які здійснює держава через фінансову систему у відповідності до визначених пріоритетів соціально-економічного розвитку;

г) діяльність органів влади щодо реалізації, цілей визначених у відповідності до інтересів суспільства.

73. Залежно від характеру заходів і часу, на який вони розраховані, виділяють:

а) фінансову стратегію;

б) фінансову тактику;

в) фінансову стратегію та фінансову тактику;

г) фінансову стратегію, фінансову тактику, фінансову перспективу.

74. До фінансової тактики не відноситься реалізація завдань щодо::

а) удосконалення системи оподаткування;

б) надання пільг окремим платникам податків;

в) здійснення перерозподілу фінансових ресурсів через бюджетну систему;

г) подолання інфляції і спаду виробництва.

75. Прикладом стратегічних завдань є:

а) удосконалення системи оподаткування;

б) надання пільг окремим платникам податків;

в) здійснення перерозподілу фінансових ресурсів через бюджетну систему;

г) впровадження власної грошової одиниці.

76. Поточна фінансова політика пов’язана з:

а) оперативним регулюванням ланок фінансової системи;

б) збалансуванням грошових потоків у межах фінансової системи;

в) підтримкою рівноваги між ланками фінансової системи;

г) оперативним регулюванням ланок фінансової системи і підтримкою рівноваги між ними та збалансуванням грошових потоків у межах фінансової системи.

77. Перспективна фінансова політика пов’язана із виконанням завдань щодо:

а) структурних змін у фінансовій системі;

б) збалансуванням грошових потоків у межах фінансової системи;

в) регулюванням ланок фінансової системи;

г) підтримкою рівноваги між ланками фінансової системи.

78. Під політикою економічного розвитку розуміють:

а) систему фінансових заходів, спрямованих на структурні зміни у соціально-економічному розвитку;

б) систему фінансових заходів, спрямованих на збільшення фактичного обсягу валового внутрішнього продукту та підвищення рівня зайнятості населення;

в) систему фінансових заходів, спрямованих на забезпечення розвитку сфери матеріального виробництва;

г) систему фінансових заходів, спрямованих на регулювання соціально-економічних процесів.