3. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів

Казначейське обслуговування кожного місцевого бюджету здійснюють територіальні органи Державного казначей­ства — управління Державного казначейства в Автономній Респуб­ліці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та відділення у районах, містах і районах у містах. Казначейська форма обслуго­вування згідно із статтею 48 Бюджетного Кодексу України (вона поширюється і на місцеві бюджети) передбачає здійснення Дер­жавним казначейством України та його територіальними органами таких функцій:

1) операції з коштами державного бюджету;

2) роз­рахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних кош­тів;

3) контроль бюджетних повноважень при зарахуванні надхо­джень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів;

4) бухгал­терський облік та складання звітності про виконання державного бюджету.

Згідно з наказом Держказначейства України від 31 січня 2002 р. № 17 «Про затвердження Порядку казначейського обслуговуван­ня місцевих бюджетів за доходами та перерахування міжбюджетних трансфертів» управління Державного казначейства:

• здійсню­ють керівництво територіальними органами Державного казна­чейства (відділеннями);

• ведуть зведені реєстри рахунків терито­ріальних органів Державного казначейства в установах банків;

• організовують та здійснюють прогнозування і касове планування коштів бюджетів, визначають на основі чинного законодавства розміри їх поточного використання у межах затверджених на відповідний період видатків;

• доводять до територіальних органів Державного казначейства обсяги асигнувань, що виділяються з державного бюджету;

• організовують розподіл між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахувань від загальнодержавних по­датків, зборів і обов'язкових платежів за нормативами, затвердже­ними Верховною Радою України, а також перерахування місце­вим бюджетам належних їм коштів від зазначених відрахувань;

• організовують роботу територіальних органів Державного казна­чейства, пов'язану з дотриманням чинного законодавства України з питань виконання державного бюджету, надходження та вико­ристання коштів державних позабюджетних фондів;

• проводять ревізії діяльності територіальних органів Державного казначей­ства. Якщо управління Державного казначейства безпосередньо здійснюють операції щодо виконання державного бюджету, вони виконують ті самі функції, що й відділення Державного казначей­ства у районах, містах, районах у містах.

Державне казначейство України веде облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам. Вони мають право повернути кошти, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету. Це повернення може бути здійснено за поданням органів стягнен­ня, яке погоджене з відповідними фінансовими органами.

Місцевий бюджет виконується за бюджетним розпи­сом, що є документом, в якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним роз­порядникам бюджетних коштів по певних періодах року (як пра­вило - місяць та квартал) відповідно до бюджетної класифікації.

Бюджетний розпис складається відповідно до річного призна­чення по доходах, фінансуванню бюджету та по видатках у розрізі головних розпорядників коштів за бюджетною програмою та бюд­жетною класифікацією. Він затверджується керівником фінансо­вого управління, відділу до початку бюджетного року, але у разі несвоєчасного затвердження бюджету чи внесення змін до нього має бути складений тимчасовий розпис на відповідний період.

Розпис надсилається до відповідного територіального органу Державного казначейства України. Таким чином, бюджетний роз­пис знаходиться одночасно у фінансовому органі, територіально­му органі державного казначейства та у головних розпорядників бюджетних коштів, які мають забезпечити ними розпорядників нижчого рівня. На підставі розпису вносяться корективи до кош­торису розпорядника коштів бюджету.

При складанні розпису важливе значення має встановлення розмірів видатків бюджетів; тому місцевим фінансовим органом складається лімітна довідка, в якій зазначаються граничні розміри асигнувань для розпорядників коштів, які приводять свої кошториси у відповідність з нею. Виконується розпис наростаю­чим підсумком за рік.

До бюджетного розпису можуть бути внесені зміни. Це може мати місце, наприклад, у зв'язку з об'єктивною необхідністю пере­розподілу видатків за економічною та програмною класифікацією, прийняттям нормативного акта про передачу повноважень на ви­конання функцій або надання послуг, на які затверджене бюджет­не призначення, від одного головного розпорядника іншому, ухва­ленням рішення про розподіл нерозподілених бюджетних асигну­вань між головними розпорядниками, необхідністю збільшення асигнувань спеціального фонду бюджету, внесення змін до рішен­ня місцевої ради про бюджет.

Зміни до розпису мають бути збалан­сованими за місяцями (кварталами) і не можуть змінювати загаль­ний обсяг асигнувань загального фонду бюджету на рік (за винят­ком випадку внесення змін до рішення про бюджет); враховувати фактично виділені за попередній період кошти; відповідати вимо­гам закону та інших нормативно-правових актів та рішенню про бюджет; вноситися на поточний та наступний періоди тощо.

Про внесення змін місцевий фінансовий орган складає довідку, яка ним же реєструється і надсилається до управління (відділен­ня) Державного казначейства України. Останнє реєструє довідку І надсилає її головним розпорядникам коштів, які на підставі даних довідки можуть внести зміни до кошторису доходів і видатків і доводять її зміст до розпорядників коштів нижчого рівня. Довідку з об'єктивних причин може бути анульовано. У цьому разі допо­відна записка про анулювання місцевим фінансовим органом теж надсилається органам Державного казначейства України та роз­порядникам бюджетних коштів.