3. Управління державним боргом

Управління державним боргом країни полягає в забезпеченості платоспроможності держави, тобто можливості погашення боргів.

Проблеми державного боргу полягають не в його величині, не в абсолютних сумах і не у відсотках відносно ВВП і обсягу бюджету, а у забезпеченні платоспроможності держави.

Існують такі способи коригування позикової політики:

- конверсія;

- консолідація;

- уніфікація;

- відстрочення погашення;

- реструктуризація;

- анулювання.

Конверсія державного боргу – це зміна доходності позик. Вона здійснюється у разі зміни ситуацій на фінансовому ринку чи погіршення фінансового стану держави, коли вона не в змозі виплачувати передбачуваний кредиторами доход.

Консолідація боргу – це передання зобов’язань за раніше випущеною позикою на нову позику з метою продовження терміну позики. Вона проводиться у формі обміну облігацій попередньої позики на нові.

Уніфікація боргу – це об’єднання кількох позик в одну, що спрощує управління державним боргом.

Відстрочення погашення означає перенесення строків виплати заборгованості.

Реструктуризація боргу – це використання у комплексі чи частково зазначених вище методів.

Анулювання боргів означає повну відмову держави від своєї заборгованості.

Основними завданнями боргової політики України є поступове зменшення боргового навантаження на Державний бюджет і економіку країни та оптимізація структури державного боргу. Адже великий розмір боргу держави перед кредиторами, особливо зовнішніми, створює загрозу фінансовій безпеці країни.

Фінансова безпека – це захищеність фінансових інтересів держави і суб’єктів господарювання та їх забезпеченість фінансовими ресурсами, необхідними для задоволення потреб і виконання зобов’язань.

Фінансова безпека передбачає такий стан фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної та податкової систем, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх та зовнішніх негативних впливів та здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економіки та економічне зростання.

Фінансову безпеку країни, в першу чергу, визначає фінансова незалежність, тобто кредитний, валютний та інші суверенітети.

Існують внутрішні та зовнішні загрози фінансовій безпеці держави. До внутрішніх загроз відносять:

- зростання внутрішнього державного боргу;

- неефективність податкової системи та масове ухилення від сплати податків;

- бюджетний дефіцит;

- нерозвиненість фондового ринку;

- слабкість банківської системи;

- криза платежів;

- низький рівень інвестиційної діяльності.

Зовнішніми загрозами фінансовій безпеці держави можуть бути:

- зростання зовнішньої заборгованості;

- втручання у національну фінансову сферу міжнародних фінансових організацій;

- негативне сальдо торгового балансу;

- дефіцит платіжного балансу;

- залежність українського фінансового ринку від світового (вплив світових фінансових криз).

Основними завданнями боргової політики України є поступове зменшення боргового навантаження на державний бюджет і економіку країни та оптимізація структури державного боргу.

Для послаблення боргового навантаження на економіку країни є бажаним планування державного бюджету з профіцитом загального фонду в обсязі, не менш ніж 1 % ВВП, та активне здійснення операцій із дострокового погашення державного боргу.

Бюджет із профіцитом відповідатиме реальним можливостям держави здійснювати запозичення на зовнішньому та внутрішньому ринках капіталу, а також сприятиме уникненню стрімкого зростання обсягу платежів за державним боргом у майбутньому.

Важливими аспектами боргової політики з точки зору недопущення зростання державного боргу є здійснення виваженої і стриманої політики надання державних гарантій та уникнення прийняття на державний борг боргів підприємств, банків, організацій та органів місцевої влади.

Щодо оптимізації структури державного боргу та здійснення ефективної і послідовної боргової політики особливої уваги набуває необхідність розвитку та постійного удосконалення управління борговими ризиками, поліпшення координації боргової політики ризиками, поліпшення координації боргової політики з фіскальною та грошовою політикою.

Не можна забувати, що наявність великого зовнішнього боргу в Україні створює тиск на курс національної валюти, а також не сприяє протидії інфляції, забезпеченню країни необхідними валютними резервами та досягненню вільної конвертованості гривні.