3. Фінансовий контроль у бюджетному процесі

Відповідно до статті 26 Бюджетного кодексу (Аудит та фінансовий контроль) в Україні здійснюється такий фінансовий контроль:

1. Внутрішній фінансовий контроль, який здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу, повинен забезпечувати:

1) постійну оцінку достатності та відповідності діяльності бюджетної установи вимогам внутрішнього фінансового контролю;

2) оцінку діяльності на відповідність результатів встановленим завданням та планам;

3) інформування безпосередньо керівника бюджетної установи про результати кожної перевірки (оцінки, розслідування, вивчення чи ревізії), проведеної підрозділом внутрішнього фінансового контролю.

Рис. 8.6. Напрямки використання резервного фонду в Україні

2. Керівник бюджетної установи відповідає за організацію ефективної системи внутрішнього контролю за фінансовою та господарською діяльністю цієї установи з урахуванням:

1) положень цього Кодексу та інших нормативно-правових актів;

2) вимог цілеспрямованого, ефективного і економного управління функціями кожного структурного підрозділу, правильного розмежування функціональних обов'язків;

3) правил бухгалтерського обліку та контролю щодо активів, пасивів, доходів та видатків бюджетної установи;

4) забезпечення відповідності діяльності бюджетної установи вимогам внутрішнього фінансового контролю.

3. Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за організацію і стан внутрішнього фінансового контролю та аудиту як у своїх закладах, так і в підвідомчих бюджетних установах.

4. Зовнішній контроль та аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ здійснюються Рахунковою палатою – в частині контролю за використанням коштів Державного бюджету України, Головним контрольно-ревізійним управлінням України - відповідно до його повноважень, визначених законом.

Внутрішній фінансовий контроль є специфічною формою управління бюджетною установою і засобом забезпечення закон­ності в діяльності цієї установи, бо будь-яка діяльність вимагає витрачання бюджетних коштів. Цей контроль повинен забезпечу­вати постійну оцінку достатності та відповідності діяльності бюд­жетної установи вимогам внутрішнього фінансового контролю і відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. № 996-ХІУ (зі змінами та доповненнями, внесеними Законами № 1707—III від 11 травня 2000 р., № 1807-ІП від 8 червня 2000 р., № 1829-ПІ від 22 червня 2000 р.).

Щоденний внутрішній контроль проводить головний бухгал­тер, бухгалтерія, централізована бухгалтерія або аудиторська фір­ма. Форми організації бухгалтерського обліку і внутрішнього кон­тролю, який здійснює бухгалтерія, залежать від штатного роз­кладу бюджетної установи. Головний бухгалтер разом із керівни­ком бюджетної установи підписує всі документи, які потрібні для приймання і видачі товарно-матеріальних цінностей, коштів, а та­кож розрахункових, фінансових зобов'язань і господарських угод. Головний бухгалтер не приймає до оформлення та виконання документів за операціями, що суперечать законодавству або пору­шують бюджетну чи договірну дисципліну. Якщо головний бух­галтер одержує незаконне розпорядження, він зобов'язаний пи­сьмово звернути на це увагу керівника. Після одержання підтвер­дження головний бухгалтер виконує його.

Аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, об­ліку, первинних документів та іншої інформації відносно фінан­сової діяльності з метою визначення достовірності звітності бюд­жетної установи, обліку, повноти, відповідності чинному зако­нодавству, встановленим нормативам. Правові засади здійснен­ня аудиторської діяльності в Україні визначені Законом України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 р. № 3125-ХІІ (з наступними змінами). Стаття 10 цього Закону визначає юридич­них осіб, для яких проведення аудиту обов'язкове.

Бюджетний кодекс встановлює завдання для внутрішнього фінансового контролю і вимагає обов'язкового інформування без­посереднього керівника бюджетної установи про результати кож­ної перевірки у вигляді оцінки достатності та відповідності фінан­сової діяльності бюджетної установи вимогам внутрішнього кон­тролю, наслідків розслідування, вивчення або ревізії, але не дер­жавними контрольними органами, а підрозділом внутрішнього фінансового контролю.

Керівник бюджетної установи відповідає за всю її діяльність, у тому числі й за ефективну діяльність підрозділу внутрішнього фінансового контролю. Перш за все, керівник бюджетної установи повинен перевіряти дотримання фінансовою службою чинного за­конодавства, з'ясувати цілеспрямованість, ефективність і ощад­ливість управління функціями кожного підрозділу цієї установи і розмежування функціональних обов'язків, від чого завжди зале­жить якість роботи установи. А з'ясувати все це може фінансовий підрозділ, перевіряючи фінансову діяльність установи стосовно використання бюджетних коштів, одержаних на виконання дер­жавних програм, придбання, витрачання і зберігання матеріаль­них цінностей тощо.

На розпорядників бюджетних коштів Кодекс покладає обо­в'язок відповідати за організацію і стан внутрішнього контролю та аудиту як у своїх закладах, так і в підвідомчих бюджетних уста­новах, тобто за проведення відомчого контролю відповідає керів­ник міністерства (відомства), який згідно з чинним законодав­ством є розпорядником бюджетних коштів.

Для проведення перевірок і ревізій утворюються спеціальні контрольно-ревізійні управління, відділи, групи, які безпосеред­ньо підпорядковані міністру (керівнику відомства).

Завдання та функції відомчого контролю визначаються «Поряд­ком здійснення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади внутрішнього фінансового контролю» затвер­дженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2002 р. № 685.

Контрольно-ревізійні підрозділи перевіряють:

- обґрунтованість бюджетних запитів, дотримання фінансово-бюджетної, кошторисної дисципліни, збереження і цільове викорис­тання бюджетних коштів та коштів державних цільових фондів;

- збереження та використання державного майна;

- ефективність використання матеріальних і фінансових ресур­сів своєчасність документального оформлення господарських операцій, повноту виявлення та мобілізації внутрішньогосподар­ських резервів, причини непродуктивних витрат і втрат;

- економічний стан підприємств, установ та організацій, ре­зультати виконання виробничих та фінансових планів;

- правильність ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, своєчасність і повноту відображення в обліку фінансових, кредитних та розрахункових операцій, а також законність їх здійс­нення, виконання зобов'язань перед бюджетом і кредиторами;

- додержання порядку формування, встановлення та застосу­вання цін і тарифів;

- стан виконання заходів, спрямованих на усунення недоліків, виявлених попередньою ревізією (перевіркою);

- додержання встановленого порядку закупівлі товарів (робіт, послуг) за державні кошти;

- виконання інших завдань з питань, визначених наказами ке­рівників міністерств, інших центральних органів виконавчої вла­ди відповідно до їх специфіки, в межах компетенції контрольно-ревізійного підрозділу.

Згаданий документ визначає права і обов'язки посадових осіб контрольно-ревізійних підрозділів. Наслідки перевірок розглядає керівник органу виконавчої влади, який застосовує заходи для усунення недоліків, виявлених при проведенні перевірок.