1.3. Бюджет як фінансовий план
Бюджет, як основний фінансовий план держави, являє собою форму щодо формування доходів та видатків терміном на один фінансовий рік. Період життєдіяльності бюджету визначається Бюджетним кодексом. Бюджетний період може збігатися страми за календарним роком. Наприклад в Україні у відповідності до ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період, становить один календарний рік й починається 1 січня кожного року та закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.
Бюджет як фінансовий план представляє собою розпис доходів і видатків. Він затверджується представницькими органами влади й набуває силу закону. Правовою основою компетенції органів влади щодо управління бюджетом в Україні є відповідні нормативно-правові акти, рис. 8.3.
Рис. 8.3. Нормативно-правові акти органів державної влади
У відповідності до ст. 5 Конституції Україна має право на самостійний бюджет. Процес його формування, розподілу і використання регламентується нормами права, у відповідності до котрих утворюється система доходів і видатків та розробляється бюджетно-правовий статус державних органів влади.
2. Склад та структура державного бюджету
Згідно Бюджетного кодексу бюджет складається з двох фондів, які знаходять своє відображення за структурою доходів і видатків – це загальний та спеціальний фонди.
Загальний фонд формується й використовується за рахунок усіх дохідних надходжень, крім призначених для зарахування у спеціальний фонд. За рахунок названого фонду забезпечується фінансування основних функцій і завдань держави, органів місцевого самоврядування. Він є значнішим ємним, ніж спеціальний фонд, утворення котрого пов’язано з за предметно-цільовим використанням бюджетних ресурсів за бюджетними призначеннями. Таким чином, спеціальний фонд - це кошти, що надходять з конкретною метою і використовуються як відповідні видатки за рахунок цих надходжень, рис. 8.4.
Рис. 8.4. Складові загального та спеціального фондів бюджету
Спеціальний фонд вперше було введено до складу Державного бюджету України у 2000 р. у зв’язку із переходом на казначейський облік. Необхідність такого впровадження пов’язана з тим, щоб відстежувати грошові потоки бюджетних установ, які раніше обліковувалися поза бюджетом. Як визначалося у Бюджетній резолюції впровадження спеціального фонду у бюджет викликано з ціллю забезпечення прозорості бюджету. Внаслідок такого нововведення доходи і видатки всіх рівнів збільшилися на 2,1 млрд. грн.
Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди визначається законом про Державний бюджет України. Джерела формування спеціального фонду визначаються виключно законами України. Підставою для рішення відповідної ради про створення спеціального фонду у складі місцевого закон про Державний бюджет України. Передача коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про Державний бюджет України чи рішення відповідної ради. Платежі за рахунок спеціального фонду здійснюються в межах коштів, що надійшли до цього фонду на відповідну мету,
Однією з особливостей спеціального фонду є те, що за нормами Кодексу (ст. 13; п. 4) Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету й включаються до спеціального фонду бюджету.
Під доходами спеціального фонду розуміють такі власні надходження бюджетних установ, котрі не пов’язані з виконанням основних функцій і забезпечують виконання завдань бюджетних установ в частині не покритій доходами. Їх роль полягає у додатковому фінансуванні функцій, які покладені на органи влади, а саме загальнодержавних та соціальних.
Динаміку складових централізованого фонду держави можна простежити на рис. 8.5.
Джерело: Звіти про виконання зведеного бюджету України.
Рис. 8.5. Розподіл за загальним і спеціальним фондами доходів і видатків зведеного бюджету України за 2007-2011 рр.
Крім загального та спеціального фондів бюджет має резервний фонд, який за нормами Бюджетного кодексу встановлюється Законом «Про Державний бюджет України» або рішенням про місцевий бюджет загальною сумою без визначення головного розпорядника бюджетних коштів.
Держава - складний механізм. Забезпечити всі її потреби неможливо, тому при плануванні витрат обирають першочергові, пріоритетні, і для їх фінансового забезпечення включаються призначення до відповідних бюджетів. Однак все передбачити неможливо, особливо випадки, пов'язані із стихійними лихами - снігопадами, зливами, землетрусами, аваріями на шахтах тощо. Держава повинна заздалегідь виокремити частину бюджетних коштів, призначених для фінансування невідкладних витрат, які не могли бути передбачені при затвердженні бюджету.
Обсяг названого фонду не має перевищувати 1% обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету.
Розподіл бюджетного призначення резервного фонду відповідного бюджету провадиться за рішенням Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради.
Напрямки використання бюджетного фонду встановлюються відповідним Порядком, рис. 8.6.
Особливість утворення резервного фонду на різних рівнях бюджетної системи полягає у тому, що названий фонд є обов’язковим для формування на рівні Державного бюджету, але необов’язковим – на місцевому рівні. Рішення щодо доцільності його створення приймається місцевою радою.
Одним із видів фінансових резервів є також золотий і валютний запаси країни.