1.2. Функції бюджету.
Як економічної категорії бюджет реалізується через функції, котрі притаманні фінансам: розподільчу і контрольну. Проте бюджетні відносини мають специфічний риси, котрими наділений бюджетний перерозподіл. Саме ці риси й обумовлюють специфіку основоположної функції фінансів, яка проявляється у розподілі та перерозподілі ВВП через бюджетну систему.
На практиці цей перерозподіл здійснюється шляхом відчуження частини доходів, які утворюються у прибутковій сфері, через податки, що стягуються з фізичних і юридичний осіб у процесі первинного розподілу ВВП. Частина вартості ВВП, яка була відчужена, перерозподіляється у неприбутковій сфері, формуючи централізовані бюджетні та позабюджетні фонди, рис. 8.1.
Подальший перерозподіл у бюджетній системі здійснюється за територіальною ознакою, утворюючі відповідні рівні бюджетів. В унітарних державах таких рівнів два – державний та місцевий бюджети, у федеративних, як правило три: центральний бюджет або федеральний бюджет, бюджет суб’єктів федерації, місцеві бюджети. Специфіка відносин між бюджетами полягає у тому, що перерозподіл здійснюється у двох напрямах – за вертикаллю й горизонталлю. Вертикальний перерозподіл відбувається між бюджетами державним та місцевим бюджетом при дворівневій бюджетній системі. Якщо бюджетна система має три рівні, то вертикальний перерозподіл здійснюється тільки між двома бюджетами за ієрархією підпорядкованості, тобто між місцевими бюджетами і бюджетами суб’єктів федерації та між бюджетами суб’єктів федерації і центральним бюджетом.
Горизонтальний перерозподіл не здійснюється на рівні державного (центрального) бюджету. За горизонталлю розподіляються грошові фонди тільки у межах одного рівня: або між суб’єктами федерації, або у рамках певного місцевого бюджету.
Подальший перерозподіл здійснюється за функціями або напрямком використання видатків бюджету.
Питання про те, скільки держава повинна вилучати з економіки коштів для здійснення покладених на неї суспільством функцій, стало ключовим у економічній теорії. Отримано багато результатів досліджень та створено безліч концепцій щодо цієї проблеми, проте оптимального вирішення не знайдено. Наукова думка щодо цього є суперечливою.
Умовно виділяють три моделі за рівнем централізації ВВП в бюджеті:
американська модель – 25-30%;
західноєвропейська модель – 30-40%;
скандинавська модель 50-60%.
Відмінність між цими моделями полягає у рівні фінансового забезпечення держави, що, у свою чергу, визначається характером виконання державою його функцій.
Рис. 8.1. Рух грошових потоків у процесі перерозподілу ВВП через бюджетну систему
Американська модель ґрунтується на максимальному рівні самозабезпечення і самофінансування. Тому характеризується незначним рівнем бюджетної централізації. При цьому забезпечення виконання державою функції оборони обумовлене військовою доктриною, яка спирається на провідну роль США у світі. Для виконання економічної і соціальної функцій централізація здійснюється за принципом мінімальності. Це досить жорстка модель, проте по суті є примусовою фінансовою стимуляцією для суспільства.
На противагу американській моделі виступає модель, яка лежить в основі бюджетних відносин у Скандинавських країнах. Зрозуміло, що при такому високому рівні централізації ВВП, у бюджетній системі акумулюється значний обсяг доходів, а відтак й рівень оподаткування є значним. Отже, названа модель є можливою лише за умови високого рівня доходів громадян, оскільки після сплати високих податків повинно залишитися достатньо доходів для індивідуального споживання.
В умовах ринкової економіки значення розподільчої (перерозподільної) функції бюджету не слабшає. Ринкові відносини передбачають вільний рух фінансових і товарних потоків, що веде до стихійного формування макроекономічних пропорцій, тому державне, зокрема, бюджетне регулювання дозволяє коригувати ринковий механізм.
Підсумовуючи вищевикладене слід зазначити, що розподільча (перерозподільча) функція бюджету відіграє значну роль у розвитку соціально-економічної системи, рис. 8.2.
Контрольна функція бюджету нерозривно пов'язана з розподільною (перерозподільної) і здійснюється одночасно з нею. Її основу становить рух бюджетних ресурсів, який відображається відповідними показниками бюджетних надходжень та видаткових призначень. Тому при здійсненні державного фінансового контролю переслідується три основних цілі: мобілізація коштів для централізованого фонду держави; дотримання режиму економії при використанні бюджетних коштів; підвищення ефективності і результативності видатків бюджету.
У процесі контрольної діяльності здійснюється спостереження за рухом грошових потоків з огляду на своєчасне і повне надходження до бюджету податків та зборів, цільове, законне і ефективного їх використання.
У силу особливої значущості контрольної функції для ефективного функціонування бюджетної системи державний фінансовий контроль, через котрий ця функція матеріалізується, регламентується нормами права.
Рис. 8.2. Роль бюджету у перерозподільчому процесі