3. Вплив матеріалу вставки на її захисну характеристику

Розрізняють плавкі вставки двох типів:

1) плавкі вставки, які мають малий перетин (значно менший, ніж у проводів кола що захищається). Такі вставки виготовляється з металів з високою електричною провідністю;

2) плавкі вставки, які виготовляється з металів з великим питомим опором. Вони виготовляються з свинцю, сплавів свинцю з оловом, олова, цинку, алюмінію, тобто легкоплавких металів і з піроплавких металів, наприклад, мідь, срібло. Кращі характеристики мають вставки з легкоплавкого металу, дякуючи порівняно низькій температурі його плавлення (327-420°С). Проте свинець, олово, цинк володіють малою електропровідністю, тому плавкі вставки з цих металів мають значний перетин, особливо при великих номінальних струмах. В цьому відношенні перевага на стороні вставок з тугоплавких металів.

Вельми бажаними є плавкі вставки, які мають, з одного боку, переваги вставок з легкоплавких металів, тобто низьку температуру плавлення, а з іншого – переваги вставок з піроплавких металів, тобто малий перетин і високу розривну здатність. Такими плавкими вставками є вставки, в яких використовується так званий металургійний ефект. Вони виготовляються з мідного або срібного дроту з олов'яним розчинником, який прискорює процес плавлення вставки. Такий олов’яний розчинник напаюється посередині плавкої вставки. Це робить захисну характеристику більш прийнятною при малих кратностях струму. Плавка вставка перегоряє в місці нанесення розчинника. Дуга, яка виникає в місці розриву, розплавляє плавку вставку по всій її довжині. Довжина вставки і її форма також робить вплив на її характеристику: із збільшенням довжини вставки її захисна характеристика погіршується.

4. Класифікація запобіжників

Плавкі запобіжники класифікуються:

• по номінальній напрузі;

• по номінальному струму плавкої вставки;

• по номінальному струму запобіжника;

• по допустимій розривній здатності;

• по місцю приєднання проводів або шин: передньому або задньому;

• по конструктивному виконанню: з відкритою плавкою вставкою; з напівзакритим патроном, з закритим розбірним або нерозбірним патроном, що найбільш часто зустрічається;

• по характеру заходів, забезпечуючих швидке гасіння дуги: без наповнювача, коли гасіння дуги відбувається внаслідок високого тиску в патроні і руху газів; з наповнювачами, в яких дуга гаситься внаслідок їх великої теплоємності;

• по формі: пластинчаті, що майже не використовуються; пробкові, вживані украй рідко; і трубчасті, які в даний час в силових установках застосовуються найбільш часто;

• по виду захисної характеристики: інерційні, малоінерційні, безінерційні, швидкодійні.

5. Область використання

Плавкі запобіжники широко застосовуються в мережах до 1000 В. В даний час вони також застосовуються в розподільних мережах високої напруги до 110 кВ включно.

Правилами пристроїв електроустановок передбачається застосування запобіжників в електроустановках напругою вище 1000 В у всіх випадках, коли вони:

а) задовольняють параметрам, що вимагаються (номінальна напруга і струм, граничний вимикаючий струм та ін.);

б) задовольняють вимогам селективності і чутливості;

в) дають можливість застосовувати необхідну за умов роботи автоматику (АПВ, АВР).

В установках напругою вище 1000 В плавкі запобіжники використовують в основному для захисту силових трансформаторів потужністю до 6,3 МВА, трансформаторів напруги, де застосування дорогих вимикачів в комплекті з трансформаторами струму і релейним захистом економічно не виправдано.