Склад апаратної частини пк

Персональний комп’ютер (ПК) – це малогабаритний комп’ютер індивідуального користування, реалізований на базі мікропроцесорних засобів. До його структури входить апаратна, програмна та інформаційна складова. Апаратну складову можна подати у вигляді такої схеми:

Системний блок, корпус

В ід типу корпуса системного блоку залежать, зокрема, розміри і розміщення системної плати, мінімальна потужність блоку живлення і максимальна кількість установлюваних приводів накопичувачів. Можна виділити такі найбільш популярні типи корпусів: desktop (настільний варіант) mini, midi і big-tower (мала, середня і велика вежа).

 Їх основні параметри і дизайн можуть варіюватися в залежності від фірми-виробника. Загальним для настільних корпусів є те, що системна плата розташовується в них горизонтально, при цьому, чим менші розміри корпуса, тим менше можливостей для подальшого розширення системи. Тому основною відмінністю цих корпусів можна вважати різну кількість місць для встановлення плат розширення і накопичувачів. Місця для накопичувачів, у свою чергу, можуть бути двох типів - із зовнішнім чи внутрішнім доступом.

Б лок (чи джерело) живлення змонтований, як правило, у корпусі системного блоку, при цьому потужність джерела живлення повинна цілком чи навіть з надлишком забезпечувати енергоспоживання всіх підключених до нього пристроїв.

Чим більше пристроїв може бути встановлено в системний блок, тим більшу потужність повинен мати блок живлення. У середньому потужність блоків живлення коливається від 100 до 300 Вт. Однак монітор має власний вбудований блок живлення.

На задній стінці корпуса комп'ютера розташовані один чи два охолоджувальних вентилятори, перемикач напруги мережі (220-120 В), загальні мережні роз’єми, мережні роз’єми для підключення монітора, кабелі живлення з роз’ємами для системної плати і накопичувачів.

Материнська плата

С истемну плату іноді називають материнською (Mоtherboard або Mainboard), а додаткові плати - дочірніми. Функціональні пристрої, розташовані на дочірніх платах, звичайно іменують контролерами або адаптерами, а самі дочірні плати - платами розширення. Для забезпечення надійного з'єднання роз’єми розширення на системній платі, в яку вставляються дочірні плати, мають позолочені контакти. Друковані роз’єми на дочірніх платах також золотяться. В середньому матери нські плати мають 5-6 роз’ємів (слотів) розширення.

Основними пристроями, розташованими на материнській платі, є мікропроцесор, оперативна пам'ять, системний BIOS, контролер клавіатури, кварцові осциллятори, а також набір допоміжних мікросхем. Крім того, на материнській платі розташований акумулятор для підтримки роботи енергонезалежної пам'яті, роз’єми розширення і живлення, а також роз’єми для підключення клавіатури.

У залежності від типу мікропроцесора на ній також можуть знаходитися спеціальні гнізда для установки мікросхем математичного співпроцесора чи процесора Overdrive, а також кеш-пам’яті. Для підключення індикаторів, кнопок і динаміка, розташованих на корпусі системного блоку, на материнській платі існують спеціальні мініатюрні роз’єми.

Ц ентральний процесор (центральний мікропроцесор, ЦП, CPU – англ. central processing unit) – це невелика мікросхема (чіп), що виконує всі обчислення і обробку інформації, це ядро, „мозок” ПК, що визначає всі основні його характеристики - кількість адресованої пам'яті і і швидкодію.

У комп'ютерах типа IBM РС використовуються мікропроцесори фірми Intel і сумісні з ними мікропроцесори інших фірм.

Компоненти мікропроцесора:

• АЛУ виконує логічні і арифметичні операції;

• пристрій управління управляє всіма пристроями ПК;

• регістри використовуються для зберігання даних і адрес;

• схема управління шиною і портами – здійснює підготовку пристроїв до обміну даними між мікропроцесором і портом введення – виводу, а також управляє шиною адреси і управління.

Основні характеристики процесора:

• розрядність – число двійкових розрядів, що одночасно обробляються при виконанні однієї команди. Більшість сучасних процесорів – це 32 – розрядні процесори, але випускаються і 64 - розрядні процесори;

• тактова частота – кількість циклів роботи пристрою за одиницю часу. Чим вище тактова частота, тим вище продуктивність;

• наявність вбудованого математичного співпроцесора;

• наявність і розмір кеш- пам'яті.

Плата мікропроцесора встановлюється у відповідне гніздо на материнській платі. Для охолодження мікропроцесора зверху встановлюється мікровентилятор (cooler).