
- •Орієнтовні питання для складання заліку з дисципліни «Країнознавство»
- •Рекомендована література
- •Інформаційні ресурси
- •Практична робота № 2
- •Практична робота № 3
- •Практична робота № 4
- •Практична робота № 5
- •Історія відкриття Америки
- •Війна за незалежність північноамериканських колоній. Утворення сша. Декларація незалежності.
- •Громадянська війна (1861-1865)
- •Сша у 1860 - 1914 роках. Соціально-економічний розвиток.
- •Сша в 1914-1941 роках. Участь у Першій світовій війні. Процвітання в 1920-х та "Велика депресія". Новий курс ф.Рузвельта.
- •Друга Світова війна
- •Становлення сша як наддержави. Зовнішня політика після Другої світової війни. Сучасна зовнішня політика сша.
Історія відкриття Америки
Першими підкорювачами Америки були не англійці, іспанці чи французи. Найбільш давні згадки про освоєння Америки європейцями містяться у скандинавських літературних джерелах. Давньоскандинавська «Сага про Вінланда» розповідає про те, як відважний Лейф Еріксон з групою своїх мандрівних співвітчизників на деякий час оселився десь на північно-східному узбережжі Америки - ймовірно у канадській Новій Шотландії - у першому десятилітті XI сторіччя, майже за 400 років до відкриття європейцями Нового Світу.
Перші загальновідомі й постійні контакти Америки з рештою світу починаються зі знаменитої подорожі італійського мореплавця Христофора Колумба, спорядженого в дорогу іспанськими володарями Фердинандом та Ізабеллою. Корабельний журнал Колумба, надрукований у 1493 році в його «Епістолі», є документальною згадкою про драматичний перебіг плавання. Він описує охоплених жахом членів команди, які боялися морських чудовиськ і вважали, що корабель може випасти за край землі, розповідає про те, як на судні мало не зчинився заколот і як Колумбу доводилося фальшувати записи, аби його супутники не дізналися, що вони знаходяться так далеко від своїх берегів, як ще ніхто доти не бував; про обриси землі на обрії, коли корабель наближався до Америки.
Найбагатшим джерелом інформації про перші контакти американських індіанців та європейців є твори Бартоломе де лас Касаса, котрий молодим священиком брав участь у підкоренні Куби. Він переопрацював. журнал Колумба і наприкінці свого життя написав довгу і яскраву «Історію індіанців», у якій засуджував їх поневолення іспанцями.
Початкові спроби англійців колонізувати Америку мали сумні наслідки. Першу колонію було закладено 1585 року в Роуноуку, на узбережжі сучасної Північної Кароліни. Всі її мешканці зникли безвісти, лише легенди ще й посьогодні розповідають про тамтешніх блакитнооких індіанців-кроатів. Другою, тривкішою колонією став Джеймстаун, заснований у 1607 році. Він пройшов крізь голод, жорстокість і заворушення. Проте тогочасна література змальовує Америку яскравими барвами як землю, сповнену величезних багатств і чудових перспектив. Спогади про колонізацію стали всесвітньо відомими. Історію освоєння Роуноуку ретельно записав Томас Гаріот у своїх «Коротких і правдивих повідомленнях про щойно знайдену землю Вірджинію» (1588). Книга Гаріота невдовзі була перекладена латиною, французькою та німецькою мовами, а текст з ілюстраціями у вигляді гравюр широко перевидавався ще протягом наступних 200 років.
В XVII сторіччі пірати, авантюристи та шукачі скарбів розпочали другу хвилю постійної колонізації, під час якої переселенці привозили з собою дружин, дітей, сільськогосподарський реманент і ремісницькі знаряддя. Ранніми документальними згадками про цей період були щоденники, листи, подорожні нотатки, корабельні журнали, а також звіти перед кредитодав-цями - європейськими володарями або (в комерціалізованих Британії та Голландії) акціонерними компаніями. Незабаром на зміну цим першоджерелам прийшли хроніки колоністських поселень. Оскільки з часом північноамериканські колонії опанувала Британія, найбільш відомою і систематизованою письмовою спадщиною періоду колонізації є англомовна.
КОЛОНІАЛЬНИЙ ПЕРІОД НОВОЇ АНГЛІЇ
Світова історія, мабуть, не знала таких освічених переселенців, якими були пуритани. У період між 1630 і 1690 роками у північно-східній частині Сполучених Штатів, відомій як Нова Англія, було стільки ж людей з університетською освітою, скільки у метрополії, - вражаючий факт, особливо коли врахувати, що найосвіченішими в ту пору були аристократи, яким навряд чи хотілося ризикувати своїм життям в умовах незайманої природи. Чудовим винятком були пуритани, що своїми успіхами та й, зрештою, рівнем власної освіти завдячували лише самим собі. Засновуючи поселення у Новій Англії, вони прагнули знань, щоб зрозуміти і виконати волю Божу.
Дослідники давно вказують на зв'язок пуританства і капіталізму, спільною основою яких є амбіції, тяжка праця та загострене прагнення успіху. Пуританин не міг знати, чи є він, висловлюючись термінами богослов’я, спасенним, чи належить до тих, хто піде на небеса, проте він був схильний вважати життєвий успіх провісником спасіння. Заможність і становище у суспільстві були не самоціллю, а жаданою запорукою духовної чистоти і перспектив вічного життя.
Перші пуританські колоністи, які оселилися у Новій Англії, були втіленням чистоти реформатського християнства. Знані як «пілігрими», у 1608 році, уникаючи переслідувань, вони невеликими групами перебиралися з Англії до Голландії, ще тоді відомої своєю релігійною терпимістю.
Зневірившись у можливості очистити англіканську церкву зсередини, «відокремлені» заснували нелегальну церкву, що присягнула на вірність не королю, а парафіянам, їх вважали зрадниками і єретиками, проклятими на вічні муки у пеклі, і часто переслідували. Так відокремлення пуритан врешті-решт привело їх у Новий Світ.