Як співвідносяться категорії "управління", "менеджмент", "керівництво"?

В методологічному плані окремого розгляду вимагає проблема співвідношення понять "управління" і "керівництво". Управління виступає більш широким поняттям, що означає спрямований вплив на систему або окремі процеси, що відбуваються в ній, з метою зміни Ті стану або додання їй нових властивостей і якостей.

Поняття "управління" відноситься як до технічних, соціотехнічних, так і до соціальних систем. Керівництво ж є окремий випадок управління. Його основні відмінності в тому, що керівництво:

обмежується дією на людей і їх спільноти;

—передбачає взаємодію керівника з підлеглими;

покликане викликати чиюсь діяльність відповідно намірам керівника.

Отже, керівництво — це довільний (цілеспрямований) вплив на підлеглих людей і їх спільноти, який приводить до їхньої усвідомленої і активної поведінки і діяльності, відповідно намірам керівника. Тому керівництво можна назвати управлінням, але далеко не всяке управ- ління є керівництво.

Поняття "менеджмент", "адміністрування", "керівництво" відносяться до класу соціального управління і в цьому розумінні поняття менеджменту тотожно поняттю соціального управління.

Розрізняють три основні види менеджменту: соціально-політичний, соціально-економічний і соціально-культурний.

Поняття "адміністрування" найбільш повно відповідає поняттю влади, оскільки його основна функція полягає у визначенні політики тієї або іншої соціальної системи, а поняття "керів- ництво" і "менеджмент" більше відносяться до безпосереднього управління людьми, практичної організації об'єкта соціального управління.

Іншими словами, поняття "менеджмент", "адміністрування" і "керівництво" можуть розглядатися як в широкому, так і у вузькому розумінні, а саме:

управління — в широкому розумінні, вся система класів, відносин і явиш управління в природі і в суспільстві, а в вузькому розумінні — технологічна організація об'єкта управління;

менеджмент — в широкому розумінні, загальний принцип соціального управління; влада і мистецтво управління людьми, а в вузькому — управління виробництвом, діяльність по організації досягнення поставлених цілей;

адміністрування — в широкому розумінні, адміністративно-державне управління, соціально-політичний менеджмент, а в вузькому, розробка і постановка цілей, визначення політики організації.

В самому загальному вигляді процес соціального управління можна розділити на дві складові, взаємообумовлені і взаємозв'язані частини:

адміністративну, сферою якої є розробка і визначення політики (як системи цілей, завдань і шляхів їх розв'язання);

власне управлінську (оперативну, виконавчу, спрямовану переважно на технологічну і технічну організацію об'єкта управління).

Зв'язуюча ланка між частинами єдиного процесу соціального управління — безпосереднє керівництво людьми, шо забезпечує, з одного боку, розробку і постановку завдань, а з іншого, їх ухвалення і виконання.

В такому розумінні менеджмент виступає як об'єднуюче поняття всього соціального управління, включаючи його складові частини, рівні і ланки.

У співвідношенні понять "влада" і "управління", друге займає підлегле положення, оскільки влада ототожнюється перш за все з адмініструванням, тобто політичною, керівною функцією, а управління (у вузькому значенні) — з виконавчою, оперативною.

Таким чином, менеджмент є процесом планування, організації мотивації і контролю, спрямованим на розробку і досягнення цілей соціальної системи через інших людей.

Влада представляє собою центральний, організаційний і регулятивно-контрольний початок всякої адміністративної діяльності, їй притаманна універсальна властивість загальності, тобто здатність проникати у всі види і форми людської діяльності. Загальні організаційні, регулятивні і контрольні функції влади (економічна, політична, духовна) конкретизуються в різних видах управлінської діяльності, що забезпечують реалізацію поставлених завдань і цілей.

Управління має прихований характер, оскільки істинна ціль маскується ініціатором. Вплив керівника на об'єкт (адресат) з боку суб'єкта (ініціатора) приховується від адресата дії.

Розрізняють два види прихованого управління: альтруїстське і маніпулятивне. Якщо альтруїстське приховане управління є ефективним способом попередження конфліктів, то маніпулятивне — їхнім джерелом.

Приховане управління проходить ряд етапів:

збір інформації про адресата;

виявлення мішеней впливу і приманок.

Мішені ті — це особливості конкретної особистості, її слабкості, потреби і бажання, на які впливає ініціатор, щоб підштовхнути об'єкт до ухвалення потрібного рішення.

Приманки — це те, що полегшує ініціатору досягнення цілі, допомагає залучити увагу об'єкта до вигідної для суб'єкта сторони справи і одночасно відвернути його від істинної цілі ініціатора;

аттракція (створення сприятливого образу) спрямована на привертання і утримання уваги, інтересу до ініціатора і прихильності до нього;

збуджування адресата до дії: виграш ініціатора впливу.