Які основні елементи культури?

Концепція культури, як і концепція суспільства, є основною в соціології. Культура містить цінності, сформовані окремими соціальними групами, норми, яким вони слідують в житті, і матеріальні речі, які створені людьми.

В якості цінностей виступають абстрактні ідеали, тоді як норми є окремими принципами або правилами, які люди повинні виконувати протягом свого життя. Норми відображають дозволене і недозволене в соціальному житті.

Головними проблемами соціології культури є питання, пов'язані з виявленням сутнісних характеристик людини та її природи.

З'ясувавши ці питання, ми зможемо пояснити, чим відрізняються різні типи культур одна від одної, оскільки в різних типах суспільства існують і різні типи культури.

Культура — це переконання, норми, цінності і їхні символи, що виявляють (включаючи, мистецтво і літературу), які є загальними для групи і служать впорядковуванню досвіду і регулюванню поведінки її членів.

Переконання, цінності і символи певної частини людей в групі (суспільстві) часто називають субкультурою. Субкультура може формуватися під впливом таких чинників, як соціальний клас, ет- нічне походження, релігія, місце проживання і т.п. Цінності субкультури стають частиною особистості, характеристикою членів даної групи.

Дослідники, шо займалися вивченням культури, намагалися виділити основні елементи, з яких складається культура. Антрополог У. Гуденау включив в культуру чотири види елементів:

Поняття (концепти). Вони містяться головним чином в мові і допомагають людям організувати і упорядкувати свій досвід. Ми всі сприймаємо світ через форми, колір, смак предметів, але різні культури організовують свій світ по-різному. Вивчення слів певної мови дає людині засоби для орієнтування в навколишньому світі шляхом засвоєння, накопичення і організації свого досвіду.

Відносини. Культури насправді не тільки описують за допомогою понять те, з чого складається світ, але і містять певні уявлення, як ці складові частини пов'язані один з одним в просторі і часі, за значенням. Кожна культура характеризується своїми поглядами на взаємини між поняттями як реального світу, так і світу надприродного.

Цінності. Цей елемент культури представляє собою сприйняття всіма переконання відносно цілей, до яких потрібно прагнути. Вони лежать в основі моральних доктрин. І хоча різні культури можуть вважати цінностями різні речі (геройство на війні, художня творчість, аскетизм), кожний соціальний устрій робить свій вибір — що вважати цінністю, а що ні.

Правила. Ці елементи (включаючи і норми) визначають, як повинна поводитися людина, щоб жити у згоді з цінностями своєї культури.

У. Гуденау об'єднав ці елементи таким чином: на його думку, культура складається із стандартних рішень:

"що є" (поняття і відчуття);

"шо може бути" (відносини);

"як відноситися до того, що є, і шо може бути" (цінності);

"що і як робити з цим" (правила і норми).

Ці складові частини культури тісно взаємозв'язані.

Необхідно відзначити, що цінності обґрунтовують норми або очікування і стандарти поведінки, що відносяться до сфери взаємодії людей. Виникає питання, чому все ж таки люди підкоряються їм, навіть якщо це не відповідає їхнім інтересам? Наприклад, студент, що здає іспит, міг би списати відповідь у свого сусіда, але його стримує страх отримати двійку. Це тільки один з декількох можливих стримуючих чинників. Соціальні заохочення, такі як пошана, також є стимулом дотримуватися норм сумлінності і чесності.

Соціальні покарання або заохочення, які сприяють дотриманню норм, називаються санкціями.

Покарання, що відохочують від певної поведінки, називаються негативними санкціями, включаючи тілесне покарання, штраф, заточення до в'язниці догану, зневагу оточуючих та інше.

Позитивними санкціями (такими як грошова винагорода, влада, престиж) називається заохоченням за дотримання норм. Санкції набувають легітимності (законності) завдяки нормам.

Санкції, норми, цінності і наявні знання про світ утворюють ланцюг механізмів соціального контролю, кожна ланка якого має більш загальний характер, ніж попередній і служить для його обґрунтовування: цінності — правила —• санкції.

Переважна більшість соціологів вважає стрижнем і ядром культури систему цінностей і норм. В цьому контексті культура визначається як певна система важливих для людини смислових комплексів — цінностей, які здатні виступати регулятивними принципами індивідуальної і групової поведінки.

Вітчизняні соціологи акцентують увагу на тому, що цінності виступають узагальненням емпіричного досвіду людства і мають свою градацію і типологію. Серед цінностей виділяються:

• смислоутворюючі або смисложиттєві (уявлення про добро і зло, щастя; ціль і значення життя);

вітальні (від лат. vitalis — життєвий) — це цінності життя, здоров'я, особистої безпеки, добробуту, сім'ї; цінності освіти, кваліфікації, правопорядку тощо);

цінності суспільного визнання і покликання (любов до роботи, соціальне положення, служіння суспільству і людям);

цінності міжособистісного спілкування (чесність, порядність, надійність, доброзичливість);

демократичні цінності (права людини, свобода совісті, слова, переконань, вірувань, свобода політичного вибору, національний суверенітет);

партикулярні цінності (прихильність до малої батьківщини, сім'ї, віра в Бога, прагнення до Абсолюту).

При аналізі соціокультурної системи суспільства використовуються терміни "символ" і "звичай".

Під символами розуміють якийсь предмет, звук, візуальний образ або тип поведінки, який має певне значення для тих, хто розділяє ці символи. Люди використовують символи як стенографічну форму мови — економний засіб передачі ідей в простій, стислій формі. Необхідно ураховувати особливості символів, їх соціокультурний контекст. Для того, щоб бути корисними, значення символів повинні бути зрозумілими переважній більшості — якщо не всім членам — тих суспільств або культур, які їх використовують. Інакше вони не зможуть ефективно передавати зміст самого поняття в тому вигляді, в якому воно задумане. Існують "символи довільні"; вони можуть і не мати ніякої схожості з тими предметами, які вони символізують. Наприклад, дорожній знак "Заборона лівого повороту" схожа на той предмет, який мається на увазі, а голуб як символ миру не має подібності з ідеєю, яку він передає. Значення символів можуть зберігатися постійними, але можуть і змінюватися з часом.

Можна виділити такі різновиди символів:

предмети як символи (прапор України символізує Україну і патріотизм);

звуки як символи (дзвінок в школі може означати, що урок закінчений; автомобільний сигнал може означати, що водій дуже поспішає);

кольори як символи (білий, як правило, символізує чистоту і невинність, наприклад, весільний одяг нареченої; червоний іноді символізує кров, мужність або пристрасть);

зразки поведінки як символи (мерехтіння автомобільних фар може мати декілька значень: водій забув включити фари; попередження про аварію; попереду на дорозі міліція затримує порушників швидкості руху. Потиск рук символізує вітання або прощання — залежно від обставин);

символи в мові. Мова — письмова і усна — також заснована на символах. Букви, які складають алфавіт, — це символи, яків різноманітних комбінаціях утворюють різні слова. Алфавіт кожної мови складається з певного набору букв, які і передають звуки цієї мови. Хоча букви однієї мови можуть значно відрізнятися від букв іншої, вони досить часто означають ті ж самі звуки. Комбінації букв, які складають слова, неоднакові в різних мовах і одна і та ж комбінація може мати абсолютно інше значення.

Звичаї — це прості умовності або звички повсякденного життя. Це незначні і, як правило, неістотні справи або варіанти поведінки, які базуються на уявленнях, існуючих в суспільстві. Передбачається, що люди повинні дотримуватися певних зразків поведінки, які диктуються звичаями.