2.1.4. Сергій Падолинський та демократ Остап Терлецький.

Близьким другом Драгоманова з київської громади був Сергій Падолинський (1850-1891), речник ідеї федератив­ного устрою слов'янських народів, котрий теж вважав, що основою майбутньої демократичної держави повинна бути «громада» - об'єднання людей для виконання виробничих функцій і розв'язання громадських справ. Подолинський детермінував залежність влади, права і свободи від рівня господарської самостійності громади і розвитку продуктивних сил суспільства. Він критикував ідею поділу властей на законодавчу, виконавчу і судову і, услід за Марксом та Енгельсом захищав диктатуру на взірець Паризької Ко­муни.

За федеративний устрій слов'янства виступав і соратник М. Драгоманова та С. Подолинського галицький демократ Остап Терлецький (1850-1902). Він розвивав ідею єдиної української нації і вважав, що Галичина повинна возз'єдна­тися з Україною, що сприятиме формуванню демократич­ної республіки з повною політичною і соціальною рівніс­тю. Він послідовно захищав думку, що гарантом рівності буде держава, в якій пануватиме право. Згідно із вченням Подолинського право - це юридичний акт державної вла­ди, що визначає правила поведінки для певних класів, груп населення або для всієї нації. Водночас він наголошував, що сутність права полягає не в словесному змісті норма­тивного акта, а у правильному впровадженні його приписів у життя.

У своїх поглядах вони керувалися ідеєю соціально-полі­тичної рівності. На противагу свободі, декларованій у "Хартіях буржуазного світу свободи на папері", вони ви­ступали за реальну свободу для трудящих, кваліфікуючи її як "справжню свободу". О. Терлецький вбачав сутність права не тільки у словесному змісті нормативного акта, а передусім у правильному впровадженні його положень у життя. У буржуазних державах, на думку С. Подолинського і О. Терлецького, свобода лише формально зафіксована в законі, вона не є справжньою, оскільки народні маси позбавлені соціальної і політичної незалежності. Створена С. Подолинським програма соціалістичного перетворення України передбачала наділення усіх трудящих рівними політичними і економічними правами незалежно від статі та національності, свободу совісті, слова, друку і можливо­стей для широкого культурного розвитку. Вони писали про "рівність політичних і цивільних прав і знищення класів", вбачаючи у цьому соціальну справедливість.

С. Подолинський і О. Терлецький ідеал майбутнього суспільства вбачали у народній федерації громадян, яка повинна засновуватися на повній політичній рівноправності кожної громади і повному внутрішньому самоуправлінні. На їх думку, Україна майбутнього — спочатку федератив­на демократична республіка добровільно об'єднаних грома­дян, а згодом — член всенародної вільної спілки, інтер­національної федерації. Громада визнавалася і основою для ведення господарства, і центром політичного самоврядуван­ня, який водночас поєднував виконавчу, законодавчу і судову влади.

2.2. Українська державно-пра­вова думка кінця хіх – поч. Хх ст.

Вагомий внесок у розвиток української державно-пра­вової думки на зламі століть зробили ї. Франко, Ю. Бачинський, Л. Українка. Новий період у розвитку державно-пра­вових вчень започаткували М. Грушевський та В. Винниченко, які, синтезувавши досягнення вітчизняної і зарубіж­ної державно-правової думки, зробили державу і право об'єктами наукового пізнання, розвинули ідею національ­но-демократичної держави, здійснили спробу практичного її втілення у життя.