2.3.4. Олександри Єфименко

Історико-правовий характер мало також вивчення звича­євого права України. Значний внесок у розробку цієї проб­леми здійснили не стільки правознавці, як історики та етнографи. Серед них заслуговує на увагу науковий доро­бок історика Олександри Єфименко (1848-1919). Зосере­джуючи увагу на законодавчій діяльності держави, як орга­нічно необхідної, вчений відстоювала ідею права, яке ґрун­тується на народній правовій свідомості і основою якого є санкціоновані звичаї, а не нормативні акти держави, які найперше закріплюють інтереси панівних класів.

Серед найвідоміших російських і українських учених кін. XIX — поч. XX ст. почесне місце належить саме їй. Відома як юрист, історик, етнограф, громадська діячка, вона займалася дослідженням народного життя. її праці відрізняються гли­боким проникненням у суть цієї проблеми.

О. Єфименко ввважала себе прихильником ідеї народ­ності і його спільностей, наголошувала, що спільність нале­жить до тих форм суспільного життя, які своїм корінням сягають минулого і, безсумнівно, принесуть користь у май­бутньому. Вона вважала, що капіталізм у Росії, маючи свої особливості, неодмінно зазнає реформування за допомогою селянства. Вона відзначала високу роль звичаїв, тому нега­тивно ставилась до нормативного визначення права. О. Єфименко відстоювала створення національного русько­го права, яке б грунтувалося на народній правовій свідо­мості, в основі якого лежали б санкціоновані звичаї, а не нормативні акти держави, що закріплювали інтереси панів­них верств. Разом з тим вона покладалась на державу як на захисника "економічно слабких", державу, яка повинна скасувати межу "між законом і життям", між "народним правом" і "правом законним', що забезпечить, нарешті, соціальну справедливість. Не дивлячись на те, що "волю законодавця" вона вважала "штучним шляхом" розвитку права, що суперечить природному — звичаєвому — шля­ху, законодавча діяльність держави визнавалась нею як "органічна необхідність".

2.3.5. Ста­ніслава Дністрянського

Не менш оригінальною була національно-державницька концепція доктора права, професора цивільного права в університетах Львова і Праги, політичного діяча Ста­ніслава Дністрянського (1870-1935), автора Конституції Західноукраїнської Народної Республіки.

Досліджуючи загалом «теорію суспільних зв'язків на основі історичної системи», Дністрянський прийшов до вис­новку, що по-перше, право існує не тільки в державі. Дер­жава є лише соціальним зв'язком найвищого типу поряд з родиною, родом, плем'ям, народом. Для дотримання пра­вового порядку вона використовує адміністративний апа­рат, котрий застосовує примус на відміну від інших типів соціальних зв'язків, яким притаманний моральний примус звичаїв і традицій; по-друге, всі правові норми є водночас соціально-етичними. Однак не всі соціально-етичні норми є водночас правовими, а лише ті, які вибрані державою для її існування як суспільного зв'язку; по-третє, все, що утво­рюється генетично в суспільних зв'язках протягом століть, залишається реальною основою держави і права; по-чет­верте, авторитет держави знаходить головну опору в авто­ритеті окремих суспільних зв'язків, які є найвищим крите­рієм істини, оскільки формуються на основі норм, прийня­тих в окремих родинах, родах, племенах, станах, політичних партіях, громадах тощо, тобто на основі морального авто­ритету, який пов'язує людей набагато міцніше, ніж держава.