- •Лекція 1. Комунікації в організації
- •Сутність і види комунікацій
- •2. Комунікація як функція управління організацією
- •Роль комунікації в організації: порівняння концепцій трьох шкіл організаційної поведінки
- •3. Вертикальні й горизонтальні комунікацій в організації
- •4. Міжособистісні комунікації в організації
- •5. Сучасні комунікаційні технології в організації
2. Комунікація як функція управління організацією
Комунікації є найважливішою складовою у діяльності керівника, оскільки комунікації – це обмін інформацією між людьми. Без обміну інформацією вони не можуть здійснювати спільну діяльність.
Комунікації – найважливіший елемент забезпечення ефективності управління.
Комунікація в сучасних умовах є основою життєзабезпечення кожної фірми, організації, підприємства. Фахівці в області менеджменту вважають, що 63% англійських, 73% американських, 85% японських керівників виділяють комунікацію як головну умову на шляху досягнення ефективності їх організацій, причому самі керівники витрачають на неї від 50 до 90% свого часу. Завдяки комунікації здійснюється збір, аналіз і систематизація інформації як усередині підприємства, так і за його межами, забезпечується необхідний рівень взаємодії з діловими партнерами, конкурентами, споживачами, постачальниками, фінансистами, клієнтами. Не тільки слово, цифра й інша інформація, яка може бути представлена письмово або графічно, займає основне місце і є важливим у комунікаційному процесі, але й інші елементи (жести, міміка, паузи) можуть бути визначальними з позицій оцінки ефективності керування.
У зв'язку із цим, високопрофесійний менеджер повинен розуміти, яким чином середовище впливає на обмін інформацією, і володіти мистецтвом усного й письмового спілкування.
Комунікації в організації – це інформаційна взаємодія, у яку працівники вступають при виконанні своїх функціональних обов'язків, або посадових інструкцій.
Представники низки наукових шкіл організаційної поведінки по-різному визначають роль комунікації в організації (табл. 1).
Таблиця 1
Роль комунікації в організації: порівняння концепцій трьох шкіл організаційної поведінки
|
Школа «наукового управління» |
Школа «людських відносин» |
Системна школа |
1. Важливість комунікацій |
В основному невелика, найбільш важливі вертикальні потоки повідомлень від керівника до підлеглих |
Відносно важливі, але обмежуються в основному спілкуванням між персоналом на одному організаційному рівні. Окрема увага приділяється переданню керівникам інформації про потреби підлеглих |
Надзвичайно важливі, комунікацій – зв’язуючий елемент усіх складових організації |
2. Цілі комунікацій |
Передавати накази, розпорядження та інформацію про завдання, забезпечення координації в процесі їх виконання |
Задоволення потреб працівників, забезпечення горизонтальної взаємодії працівників в групах на одному організаційному рівні, сприяння залученню робітників до процесу прийняття рішень |
Контроль і координація, забезпечення інформацією для прийняття рішень, забезпечення адаптації організації до змін у зовнішньому середовищі |
3. Спрямованість комунікаційних потоків |
Вертикальна – від адміністрації організації до рядових працівників для того, щоб змусити чи переконати їх виконувати інструкції керівництва |
Горизонтальна – між членами неформальних робочих груп, вертикальна – між адміністрацією й робітниками для того, щоб оцінити потреби робітників та забезпечити їх участь у прийнятті рішень |
Усі напрями всередині системи, включаючи перетини ієрархічних рівнів «згори – донизу» і «знизу – догори», а також перетин межі, що відокремлює організацію від зовнішнього середовища |
4. Основні проблеми комунікацій |
Порушення комунікації, пов’язані з обминанням ієрархічних рівнів та надто великим діапазоном контролю |
Наявність чуток, що передаються по прихованим каналам, частково неефективна система формальних комунікацій, що доповнюється неформальними комунікаціями |
Перевантаження інформацією, відсутність реакції на негативний зворотний зв’язок |