Дерматомікози гладенької шкіри (мікроспороз, трихофітія, рубромікоз гладенької шкіри).

Дерматомікоз гладенької шкіри об’єднує ураження будь-яких ділянок тіла, в тому числі тильних частин кистей та ступень, за виключенням підошов, долонь, волосистої частини голови і пахвинної ділянки, збудником якого є дерматоміцети.

Етіологія: T.rubrum, Epidermophyton floccosum, Microsporum canis, Microsporum andouini, T.mentagrophytes.

Епідеміологія: мікоз тулуба – в будь який вік хворіють люди, які працюють з тваринами. Зараження виникає при аутоінокуляції у хворих на дерматомікози ступень і мікози в/частини голови при контакті з хворою (носієм) людиною чи тваринами, зараженим грунтом.

Мікоз обличчя – частіше хворіють діти, фактори ризику: контакт з тваринами, тривале лікування глюкокортикостероїдами для зовнішнього застосування.

Патогенез.

- Імунодефіцит

- Захворювання починається з периферічного росту вогнища. Відповідь організму – запалювальні реакції у вигляді еритеми та інфільтрації.

- Прискорена регенерація епідермісу (лущення), знищення збудника.

- Збудник рухається від центру, найбільш активна інвазія завжди йде краями вогнища. Послідовність фаз інвазії, запалення та лущення обумовлює характерну кільцеподібність вогнищ (по периферії – інвазія, запальний бордюр, у центрі лущення з затихаючим запаленням).

- В результаті неповної елімінації збудника або аутоінокуляції може виникнути нова хвиля інвазії – запалення («кільце в кільці»).

- Особливістю патогенезу мікроспорозу та трихофітії гладенької шкіри є ураження пушкового волосся.

Скарги на незначне свербіння, рідко фотосенсибілізація. Інкубаційний період – дні – тижні. Перебіг: тижні, місяці, роки,

Клінічні прояви:

Мікроспорою гладенької шкіри.

При зоонозному мікроспорозі вогнища дрібні, у вигляді медальйону, із значними запальними явищами, везикулами і пустулами. При антропонозному – вогнища схильні до периферичного росту, дають картину «кільця в кільці». Характерна локалізація вогнищ на закритих ділянках шкіри.

Трихофітія гладенької шкіри.

Характерна локалізація вогнищ на відкритих ділянках шкіри, схильних до тертя та травматизації. При хронічному перебігу чіткість вогнища нерідко втрачається, переважає лущення. Трихофітія та мікроспороз гладенької шкіри часто поєднується з ураженням волосистої ділянки голови.

Рубромикоз гладенької шкіри.

Головна сучасна форма мікозу гладенької шкіри. Закономірність поєднання з рубромикозом ступень та оніхомікозом, рідше – рубромикозом великих складок та долонь. Локалізація вогнищ будь-де, асиметрична, частіше виходить з великих складок, з підошов та долонь. Характерний периферічний ріст та поєднання вогнищ з виникненням суцільної ділянки помірної еритеми та лущення, із загальною фестончастою межею.

Клінічні різновидності tinea corporis:

- класична кільцеподібна з лущенням, у вигляді медальйонів;

- псоріазиформна;

- верукозна;

- трихофітійна гранульома Майоккі (фолікулярна форма рубромікозу, як правило, у жінок в ділянці нижніх кінцівок);

- Tinea incognito (своєчасно не діагностований мікоз та лікування зовнішніми глюкокортикостероїдними препаратами, в цьому випадку типову картину втрачають, формуються глибокі папули, розвиваються атрофія та гіперпігментація шкіри, телеангіоектазії);

- глибокий інфільтративний дерматомікоз, спричинений зоофільними та геофільними грибами.

Tinea facialis:

Характерні менш чіткі межі, особливо при використанні косметичних засобів. Часто виникає при розповсюдженні мікроспорозу і трихофітії волосистої частини голови. При зоонозному мікроспорозі везикули по периферії та лущення по центру, асиметричність локалізації.

Діагностика: клінічна , огляд під лампою Вуда, мікроскопічне дослідження препарату, обробленого КОН, при заборі матеріалу з периферії вогнища, посів та вивчення гриба.

Диференційний діагноз: себорейний дерматит, контактний дерматит, псоріаз, нейродерміт обмежений, білий лишай, червоний вовчак, мікробна екзема, кільцеподібна еритема, багатоформна ексудативна еритема, фототоксичні реакції, висівкоподібний лишай.

Перебіг та прогноз.

Перебіг тривалий, хронічний, при мікроспорозі і тріхофітії можлива дисемінація вогнищ, при рубромікозі – повільне розповсюдження. Рецидиви рубромікозу при нелакованому мікозі ступень та оніхомікозі. Можливе одужання тільки в разі застосування протигрибкової монотерапії

Лікування:

Системна протигрибкова терапія при розповсюджених формах, при рецидивах і безуспішній місцевій терапії: ламізіл, екзифін, орунгал. Зовнішня терапія: креми, мазі – ламізил, нізорал, мікоспор, препарати йоду, екзифін, пімафукорт.

Профілактика: суспільна профілактика, огляд організованих дитячих колективів та побутових контактів, де виявлені вогнища мікозів, протягом 6 тижнів один раз на 2 тижні, лікування мікозів, запобігання контакту з хворими.