Клінічні форми маласезіозу шкіри

Поверхневі (лускуваті) не запальні:

- ксероз Дар`є – поширена гіпертрофія рогового шару з тенденцією до дрібного лущення, набуттям шкірою брудно-жовтого, темно-бурого або сіруватого забарвлення, зіянням отворів сальних залоз(кератоз усть залоз шкіри), зміни хімізму шкірного жиру;

- простий поширений та обмежений нітиріаз шкіри тулуба та кінцівок – нечітко окреслене висівкоподібне лущення ділянок незапальної шкіри тулуба та кінцівок з нашаруванням білих чи жовтуватих, сухих або жирних лусочок або без них;

- простий нітиріаз волосистої частини голови новонароджених (гнейс) та дорослих (луна) – нечітко окреслене висівкоподібне лущення ділянок незапальної шкіри волосистої частини голови, з нашаруванням білих чи жовтуватих, сухих або жирних лусочок або без них;.

Фолікулярні:

- комедони (чорні комедони) – сальна пробка в усті волосяного фолікула, яка створена з жиру, рогових лусочок та має вигляд чорної цятки;

- негнійний фолікуліт шкіри тулуба та кінцівок – хронічний дерматоз, який проявляється дрібними фолікулярними запальними папулами з шипувато подібною лусочкою на поверхні;

- фолікулярний екзематид Дар`є – міліарні фолікулярні запальні папули червоного кольору з нечітко окресленим вінчиком гіперемії, жовтуватою або білуватою жирною лусочкою або кірко-лускою на поверхні;

- гнійний фолікуліт (пустульоз) – фолікулярні акнеподібні пустули.

Запальні (запально-алергійні):

- різнокольоровий лишай – дерматоз, що характеризується виникненням на шкірі шиї, тулуба та плечей, які злегка лущаться, плям жовтувато-рожевого або коричневого кольору;

- екзематид Дар`є гладенької шкіри пітиріазиформний – чітко окреслені лентикулярні, нумулярні або більші за розміром червоні або рожевувато-жовтуваті плями з поверхнею, що лущиться; сухі або жирнуваті, округлої, часто-кільцеподібної форми;

- екзематид Дар`є гладенької шкіри псоріазіформний – еритематозно-папульозні червоного кольору, нечітко окреслені ленткулярні та більші за розміром ураження, з поверхнею, вкритою білими лусочками;

- себорейний дерматит шкіри голови, тулуба та кінцівок – хронічний дерматит, що локалізується у себорейних зонах та характеризується чітко окресленими поширеними вогнищами запалення, поверхня яких вкрита жирними лусочками жовтуватого кольору, а також явищами ексудації.

Неопластичні:

- папіломатоз папульозних, що зливається (Гужеро-Карто хвороба, зливна ретикулярна еритрокератодермія Гужеро-Карто) – дерматоз, що характеризується появою у грудинній, надчеревній та міжлопатковій ділянках та на тильній поверхні кистей дрібних, червоних, швидко темніючи та ороговіваючих папул, що зливаються у вогнища ромбічної форми.

«Недерматологічні» прояви маласезіозу – частіше це явища сухого отиту, блефарокон`юнктивіту, хейліту.

Відомі спорадичні та епідемічні випадки уражень внутрішніх органів, слизових рота, очей та геніталій, явища системної інфекції при наявності у хворих сприяючих факторів (імуносупресія при хіміотерапії, масивна антибіотико терапія, гормонотерапія, парентеральне харчування ліпідними розчинами).

Найбільш частими клінічними проявами маласезіозу шкіри є комедони, лупа, нітиріаз шкіри обличчя, тулуба та кінцівок, кероз Дар`є, негнійний специфічний фолікуліт шкіри тулуба та кінцівок, себорейний дерматит, екзематиди.

Рідше ця інфекція проявляється, як різнокольоровий лишай у дорослих, пусту льох (гнійний фолікуліт) у дітей.

Частіше відзначаються комбінації різних клінічних форм маласезіозу.

Загальні порушення не характерні.

Ускладнення: екзематизація, імпетигінізація, розвиток специфічних вісцеральних запальних захворювань.

Маласезіоз шкіри ініціює виникнення вугрової хвороби, екземи тощо, або ускладнює перебіг псоріазу, розацеа, атопічного дерматиту тощо, інших захворювань шкіри.

Діагностика:

Базується на клінічній картині з урахуванням анамнезу та динаміки проявів.

Діагноз встановлюється при наявності у хворих:

- типової клінічної картини дерматозу;

- при виявлені псевдоміцеліальної або дріжджеподібної форм гриба у непофарбованих, просвітлених калійним лугом чи пофарбованих метиленовою синькою або чорнилами Parfeer препаратів;

- при ідентифікації роду у посівах на живильне середовище Сабуро під шар оливової олії або на середовище Dixon agar;

- при наявності достатньо великого (не менш 8х10⁵ на см²) числа КУО у кількісних посівах (в контролі у здорових - 5 х10⁵ КУО на см²);

- при урахуванні даних гістологічного дослідження (із дріжджеподібних грибів лише гриби роду Malassezia забарвлюються при фарбуванні гематоксилін – еозином).

Необхідні загальні аналізи крові, сечі, цукор крові, біохімічні, імунологічні дослідження, функціональні проби печінки. Консультація гастроентеролога, ендокринолога.

Диференційний діагноз: іхтіоз звичайний, суха стрептодермія, червоний висівкоподібний волосяний лишай (хвороба Девержі), контактні дерматити, токсидермія, ліхеноподібний туберкульоз, дрібнопапульозний сифіліс, шипоподібний лікен, фолікулярний муциноз, фолікуліт, звичайні вугри, кандидоз, себореїди, рожевий лишай, псоріаз, вітіліго, дерматомікоз, атопічний дерматит, червоний плоский лишай, червоний вовчак.

Перебіг та прогноз: перебігає хронічно, часто с перших років життя хворого, рецидивуючи та стадійно трансформуючись. Прояви його мають характер «хвороб віку».

Пусковими чинниками загострень можуть бути: стреси, гострі запальні захворювання, інтоксикації, загострення хронічних захворювань, порушення обміну, зловживання окремими продуктами харчування або добавками, несприятливі кліматичні фактори, нераціональна гігієна тіла, лікування окремими медичними препаратами (антибіотиками, антисептиками, гормонами, цитостатиками тощо).

Прогноз для одужання – сприятливий, но можлива реінфекція.

Лікування:

Необхідно враховувати в сукупності всі прояви маласезіозу шкіри у кожного конкретного хворого, їх особливості, тому що різні форми маласезіозу потребують різних методів лікування і можуть загостритися або ускладнитися при нераціональній терапії.

Необхідно обов`язково враховувати характер супутньої патології, бо деякі супутні захворювання шкіри або внутрішніх органів можуть загостритися, при лікування маласезіозу, або маласезиоз може загостритися чи ускладнитися при лікуванні деяких супутніх захворювань шкіри або внутрішніх органів.

Лікування комплексне:

- загальна етіотропна протигрибкова терапія – флуконазол, ітраконазол, кетоконазол

- місцева етіотропна терапія –паста «Сульсена», крем, лосьон та шампунь з кетоконазолом, натаміцином, піритіоном цинку, октопіроксом, олія чайного дерева, препарати формальдегіду, бензоїлу пероксиду, дьогтю, мазь Екзифін

- неспецифічна гіпосенсибілізуюча терапія – антигістамінні препарати, кортикостероїди, препарати кальцію та магнію, аутогемотерапія, АУФОК

- імуномоделююча терапія – бемітил, протефлазид, циклоферон

- нестероїдні протизапальні препарати – диклофенак натрію, німесулід, найз

- вітамінотерапія та неспецифічна стимулююча терапія – вітаміни А, В, В₆, В₁₂, С, Е, РР, ессенціале форте, адаптогени, адаптогени, стимулятори тканинного обміну, коректори ліпідного обміну

- седативні препарати

- санація вогнищ інфекції, ендокринних порушень, патології ШКТ

- фізіотерапія: ЗОФО, фотохіміотерапія, бальнеотерапія, фонофорез кортикостероїдїв

- дієта їз зниженням у раціоні жирів, збільшення білків, вітамінів, мікроелементів та ліпотропних харчових продуктів.

Для запобігання рецидивів та реінфекції захворювання необхідно проведення комплексу санітарно-протиепідемічних заходів; виявлення та лікування контактних осіб, дезінфекція одягу, білизни та предметів побуту.