Вимоги щодо виконання практичної роботи:

Робота повинна бути оформлена на А4, в практичній роботі повинні бути зроблений висновок чи підходить глазур до керамічного черепка.

Рекомендована література

1.1 Французов И.Г. „Общая технология производства фарфоровых и фаянсовых изделий бытового назначения”, М., „Высшая школа”, 1991, 192 с.

1.2 Акунова Л.Ф., Приблуда С.З. „Материаловедение и технология производства художественных изделий”, М., „Высшая школа”, 1976, 216 с.

Практичне заняття № 5

Тема роботи: «Визначення хімічної стійкості фарб.»

Мета роботи: визначити хімічну стійкість фарб, що нанесені на керамічні вироби.

Обладнання та матеріали:

1. склянка;

2. газова плита;

3. зразок;

4. пробірка;

5. штатив;

6. лійка;

7. 5% розчин дихромату калію;

8. 4% розчин оцтової кислоти.

Теоретичні основи

Випробовування керамічних виробів побутового призначення діляться на дві групи. До першої групи випробовувань відноситься зовнішній контрольний огляд виробів з метою визначення правильності сортування виробів згідно діючим технічним умовам (ТУ). При визначенні правильності сортування перевірці може піддаватися повністю партія виробів. До другої групи випробовувань відносяться визначення фізико-механічних і хімічних властивостей виробів, які проводяться в лабораторії за допомогою спеціальних приладів і хімічних реактивів.

Фізико-технічні показники, які нормуються стандартами, залежать від виду керамічних виробів та визначаються вибірково шляхом перевірки деякої обмеженої кількості виробів. Для цього із різних місць партії відбирають середню пробу зразків виробів в кількості 0,5-1,0% (але не менше 10 шт). Середня проба повинна відображати якість виробів всієї партії. Для всіх тонко керамічних виробів нормуються пористістю по водопоглинанню, механічна міцність та термічна стійкість. Для фарфорового посуду крім того – білість та просвічуваність, для майолікового посуду з напівфарфорових мас та кольорових глин – водонепроникливість, санітарно-гігієнічні властивості.

Хімічна стійкість побутового посуду має суттєве значення, так як розбавлені розчини кислот та лугів, що застосовуються в повсякденному житті постійно руйнують поверхню виробів, зменшуючи блиск та знижуючи художню цінність посуду.

Фарфорові вироби, що покриті польовошпатовою поливою, в основному стійкі до дії кислот і лугів; фаянсові поливи при дії слабих кислот та лугів піддаються корозії. Керамічні фарби найменш стійкі до дії хімічних реагентів.

Керамічний посуд повинен бути нешкідливим, тобто не повинен виділяти в розчин речовин, небезпечних для організму – сполук свинцю, цинку, миш’яку, міді.

В поливі деяких майолікових виробів можуть бути присутні солі свинцю та цинку. Стандарти забороняють використовувати свинцеві поливи для внутрішнього покриття посуду, призначеного для зберігання продуктів харчування.

Оцінка хімічної стійкості фарб може бути трьох видів:

-хороша – при відсутності яких-небуть змін;

-задовільна – при зміні кольору, наявності перламутрового олова і матовості;

-незадовільна – при легкій стираємості фарби вироба.

При контролі якості посуду проводять аналіз на наявність в поливі розчинних з’єднань свинцю.

Хід виконання роботи

1. Зразок помістити в склянку з 4% розчином оцтової кислоти і поставити кип’ятити на 30 хвилин.

2. Випарити до 1/3 початкового об’єму.

3. Розчин профільтрувати.

4. В 1/3 пробірки фільтрату додати 5 крапель 5% розчину дихромату калію. Якщо в розчині присутній свинець, рідина забарвлюється в жовтий колір з виділенням жовтого осаду хромокислого свинцю.