МИРГОРОДСЬКИЙ ХУДОЖНЬО-ПРОМИСЛОВИЙ КОЛЕДЖ

ІМЕНІ М. В. ГОГОЛЯ

ПОЛТАВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ЮРІЯ КОНДРАТЮКА

Методичні вказівки щодо проведення практичних занять

дисципліни «Технологія і матеріалознавство»

Галузь знань 0202 Мистецтво

Спеціальність 5.02020801 «Декоративно-прикладне мистецтво»

Миргород

2013

Методичні вказівки щодо проведення практичних занять дисципліни «Технологія і матеріалознавство» складені на основі Галузевого стандарту підготовки молодшого спеціаліста і навчального плану спеціальності: 5.02020801 «Декоративно-прикладне мистецтво».

Укладач: ________ Степанова В.П., викладач, спеціаліст 2 категорії.

Методичні вказівки щодо виконання практичних занять розглянуто і схвалено на засіданні циклової комісії художніх дисциплін.

Протокол № ______ від «___» ______________20___ року

Голова циклової комісії _________ В.О. Кириченко.

І. Пояснювальна записка

Практичне заняття – це вид навчального заняття, на якому викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання відповідно до сформульованих завдань.

Основна дидактична мета практичного заняття — розширення, поглиблення й деталізація наукових знань, отриманих студентами на лекціях та в процесі самостійної роботи і спрямованих на підвищення рівня засвоєння навчального матеріалу, формування умінь і навичок, розвиток наукового мислення та усного мовлення студентів.

Тематика і плани проведення практичних занять із переліком рекомендованої літератури заздалегідь доводяться до відома студентів.

Перелік тем і зміст практичних занять визначаються робочою навчальною програмою дисципліни.

2 Тематичний план практичних занять

№ п/п	Найменування розділів, тем	Кількість годин
1	Визначення сировинних матеріалів для виробництва кераміки.	2
2	Складання технолологічних схем різними способами.	2
3	Визначення усадки виробів в процесі висушування та випалу.	2
4	Визначення узгодження глазурі з керамічним черепком.	2
5	Визначення хімічної стійкості фарб.	2
6	Складання технологічних схем виготовлення тонко керамічних виробів.	2
ВСЬОГО		12

3 МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ЩОДО ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНИХ РОБІТ

Практичне заняття № 1

Тема роботи: «Визначення сировинних матеріалів для виробництва кераміки»

Мета роботи: навчитися визначати сировинні матеріали за зовнішніми ознаками.

Обладнання та матеріали:

1. Ручка

2. Олівець

3. Лінійка

Теоретичні основи

Сировинними називаються матеріали, що використовуються в якості вихідних при отриманні промислової продукції. Сировинні матеріали по своїй ролі в технологічному процесі діляться на основні, без яких дане виробництво неможливе, і добавки, які коректують основну сировину, вносять компоненти, яких не вистачає, або надають матеріалам специфічні властивості (зафарбовують вироби, пластифікують сировинні матеріали, забезпечують скляний розплав).

Глиною називається полімінеральна суміш, яка утворює з водою пластичне тісто, здатне зберігати задану форму і набувати після випалу твердість каменя. В процесі випалу утворюється муліт та скловидна фаза.

До технічних властивостей глин відноситься колір. Природні глини частіше всього бувають забарвлені органічними речовинами, або сполуками заліза. Ці речовини можуть надавати їм самі різноманітні кольори: білий, сірий, жовтий, чорний, бурий, червоний, зелений, синій. Ці органічні речовини привипалі вигорають, а забарвлення глини в основному залежить від вмісту оксидів заліза. Mn₂O₃ TiO₂ надають глині синювато-сірого кольору

Кварцевий пісок – дрібнообломочна гірська порода, яка складається із окатаних або гострокутніх зерен розміром від 0,05 до 2 мм.

Плавні (флюси)-речовини, що дають в суміші з глинистою речовиною при прокалюванні більш легкоплавкі зєднання, ніж перша глиниста речовина. Введення плавнів також обумовлює зниження температури спікання керамічної маси, що має особливе значення в виробництві тонкої кераміки.

Польовий шпат являє собою дось поширену гірську породу, який є складовою частиною багатьох вивержених гірських порід (граніт, гнейси, трахіт). Розрізняють 4 основні групи польових шпатів:

Калієвий польвий шпат – ортоклаз К₂O∙Al₂O₃∙6SiO_2. Зустрічається у вигляді кристалів в вигляді дрібнозернистих мас. Непрозорий, має характерний склянний або перламутровий блиск. Ортоклази можуть бути зафарбовані сірий, білуватий, жовтий та червоний кольори.

Натрієвий польовий шпат – альбіт Na₂O∙Al₂O₃∙6SiO₂. Кристали альбіту дуже схожі з кристалами ортоклазу, але ніколи не бувають такими крупними. Часто зустрічається у вигляді дрібнозернистої маси. Альбіт більш прозорий за ортоклаз, у тонких шарах просвічується, має скляний блиск. Колір альбітів буває білий, сірий, голубуватий, зеленуватий та червонуватий.

Кальційовий польовий шпат – анортит CaO∙Al₂O₃∙2SiO_2. Анортити утворюють майже такі ж кристали (завжди маленького розміру) та кристалічні маси, як ортоклази та альбіти. Блиск анортитів скляний або перламутровий. Колір білий, сірий, жовтуватий та голубуватий.

Вапняково-натрієвий польовий шпат – плагіоклази. Представляють собою суміш альбіту та анортиту. Важливим признаком, що відрізняє плагіоклази від ортоклазів є пластична будова перших.