5.3. Вказівки по заповненню форми 6

В графах 1, 2, 3, 4 і 5 на основі даних форми 5 записується таке: найменування і марка клейових матеріалів, спосіб склеювання і нанесення клею, матеріал на який наноситься клей, група складності поверхонь. При цьому один рядок записів у формі повинен охоплювати одну групу деталей по пункту 5.2, тобто з однаковими даними в графах 1, 2, 3, 5 форми 6 і однаковою групою складності.

В графі 6 проставляються сумарні, по групах деталей в формі 6, площі поверхонь, на які наноситься клей.

В графі 7 проставляється норматив (питома норма) витрат клейового матеріалу на один квадратний метр склеюваної поверхні – Р. Нормативи витрат більшості клейових матеріалів встановлені в , а для стрічки і нитки клейової, просочувальних смол в . Нормативи передбачають витрати рідких клейових матеріалів у вигляді робочих розчинів. Нормативи витрат клейових матеріалів приведені в літературі 11, 12, 13, 29, 38, 39.

В графі 8 записується норма витрат клейового матеріалу на групу деталей.

Норма витрат клейових матеріалів на виріб визначається підсумовуванням даних графи 8 по вертикалі, для кожного виду клейового матеріалу.

В пояснювальній записці приводиться рецептура всіх прийнятих клеїв з перерахуванням компонентів і зазначенням їх дозування в мас.\ч.

6. Методика розрахунку норм витрат опоряджувальних матеріалів

6.1 Загальні вказівки

В розрахунок опоряджувальних матеріалів входять:

- розрахунок площ опоряджувальних поверхонь за формою 7

(додаток 15);

• розрахунок основних лакофарбових матеріалів в робочій в’язкості на опоряджування за формою 9 (додаток 17).

До основних відносимо лакофарбові матеріали, призначені: для підготовки поверхонь перед нанесенням покриття – ґрунтовки, парозаповнювачі, шпаклівки; для створення покриття (прозорого або непрозорого), - лаки, емалі, фарби.

До допоміжних опоряджувальних матеріалів відносяться барвники, полірувальні пасти, розрівнюючі рідини, воскові сполуки речовини для вологого шліфування та ін..

Основні допоміжні матеріали, які використовуються для опорядження виробів з деревини приведені в літературі 2, 3, 17, 20, 25, 26, 29, 37, 38.

Розрахунок норм витрат основних матеріалів на одиницю виробу виконується на кожен вид лакофарбового матеріалу з урахуванням категорії якості покриття, групи складності опоряджувальних поверхонь, матеріалу опоряджувальної поверхні нанесення лакофарбового матеріалу.

Розрахунок норм витрат допоміжних опоряджувальних матеріалів з урахуванням категорії якості покриття, а по рядку матеріалів з урахуванням методу їх нанесення.

Норма витрат основних і допоміжних матеріалів на виріб розраховується в кілограмах з точністю до 0.001.

В залежності від якісних вимогам до зовнішнього, покриття діляться на три категорії: 1-у, 2-у, 3-тю.найбільш високі вимоги ставляться до 1-ої категорії покриття. За 1-ю категорією виконуються покриття фасадних поверхонь корпусних меблів, робочі поверхні кришок столів, тумб та ін.; за 2-ю – лицевих поверхонь (що не входять у 1-у категорію) корпусних виробів, стільців та ін.; за 3-ю – внутрішніх робочих поверхонь виробів.

Нанесення лакофарбових матеріалів здійснюється такими способами: наливом, занурюванням валками, вручну (щіткою, тампоном), розпилюванням (пневматичним і безповітряним, в електричному полі), плівковим обливом та ін..

Класифікація опоряджувальних поверхонь за групами складності:

1 – поверхні зібраних виробів корпусних меблів, в т.ч. столів, що складаються в основному із щитових елементів;

2 – поверхні окремих щитових і брускових елементів різної конфігурації;

3 – поверхні зібраних виробів і вузлів, що складаються із деталей шириною меншою 100 мм.

Всі три групи складності поверхонь прийняті тільки для нанесення лакофарбових матеріалів методом пневматичного розпилювання; для методу наливу – 2-а група складності; для оздоблення стільців методом розпилювання в електричному полі – 3-я група складності. Поверхні кромок щитів при опоряджуванні методом розпилювання відноситься до 2-ї групи, а при опорядженні наливом до 3-ї групи.