5. Методика розрахунку норм витрат клеєних матеріалів на виріб

5.1. Загальні вказівки

Розрахунок витрат клеєних матеріалів виконується в два етапи. Спочатку за формою 5 (додаток 13) виконується розрахунок площ поверхонь виробу, на які наносяться клей, а потім за формою 6 (додаток 14) – безпосередньо розрахунок витрат клейових матеріалів на виготовлення виробу.

Розрахунок норм витрат матеріалів виконується на кожен вид прийнятих клейових матеріалів, з урахуванням способу склеювання і способу нанесення клею, виду склеюваного матеріалу і конструктивних ознак, які враховують розміри і форму склеюваних поверхонь.

Площа поверхонь склеювання (облицювання) визначається в квадратних метрах з точністю 0.001.

Норму витрат клейових матеріалів розраховують: тваринних клеїв в кілограмах тваринно-сухого клею; синтетичних клеїв – в кілограмах робочого розчину клею; клейової нитки і стрічки – в кілограмах з точністю до 0.001.

5.2. Вказівки по заповненню форми 5

В графі 5 записуються найменування прийнятих клейових матеріалів з зазначенням марки або ГОСТа, ТУ. Вибір клейових матеріалів здійснюється на основі типових технологічних процесів і режимів, рекомендацій і довідкових даних по клеєвих матеріалах, які приведені в літературі 8, 10, 12, 13, 20, 29, 32, 33, 37, 38, 40 в залежності від виду, способу і режимів склеювання, виду склеюваних матеріалів і прийнятого клеїльно-облицювального устаткування та ін..

В графі 2 зазначається спосіб склеювання: холодний ( без підведення тепла ) або гарячий (з нагрівом клеєного шва методом наскрізного контакту прогріву, методом акумульованого тепла, в полі СВЧ та ін.). Той чи інший спосіб призначається в залежності від виду склеювання, матеріалу склеюваних деталей, кількості склеювання даного виду в одиницю часу, види прийнятих клею і пресового устаткування. Рекомендації по способах склеювання приведені в літературі 2, 4, 7, 16, 32, 37, 39, 41.

В графі 3 записується спосіб нанесення клею: щіткою вручну, валиками з дозуючими пристроями або без них, занурювання і ін.. він визначається видом склеювання, розмірами і конфігурацією склеюваних деталей і поверхонь на які наносять клей, устаткуванням, прийнятим для склеювання, вимогами забезпечення якісного нанесення і економії клею, механізації нанесення клею.

В графі 4, на основі конструкторської документації, проводиться найменування склеюваних (облицьовуваних) деталей (заготовок, вузлів). В більшості випадків нанесення клею одностороннє, тобто наноситься на поверхню одної із склеюваних (облицьовуваних) деталей. Так при облицюванні щитів по пласті або кромці клей наноситься на щити. При облицюванні пластей дверних полотен ДВП або фанерою клей наноситься на облицьовки. Двохстороннє нанесення клею, тобто на поверхні обох склеюваних деталей здійснюється: при склеюванні шипових з’єднань, склеювання ДВП і фанери на вус, при торцьовому або напівторцьовому склеюванні брусків.

У випадку двохстороннього нанесення клею в графі 4 записуються обидві деталі. Для розрахунку клейової стрічки або нитки на ребро склеювання в графу 4 заносяться облицьовки.

В графі 5 вказується матеріал деталі, на яку наноситься клей.

В графі 6 проставляється кількість однойменних деталей у виробі.

В графі 7 кількість склеюваних (облицьовуваних ) поверхонь однакових розмірів даної деталі .

В графах 8 і 9 проставляються довжина - і ширина , поверхонь склеюваних деталей, на котрі наноситься клей. По деталях, які підлягають після склеювання (облицьовування) механічній обробці. Що веде до зменшення поверхонь, на які наноситься клей, розміри останніх проставляються з урахуванням припусків на обробку. В графу 10 записується площа поверхонь однойменних деталей на які наноситься клей.

Площі, вказані в графі 10, повинні бути віднесенні до тої чи іншої групи складності і, відповідно, записані в графі 11, 12 чи 13. Класифікація склеюваних поверхонь за групами складності є така:

І – пласті щитових елементів;

ІІ – кромки щитових елементів, пласті і кромки брускових деталей;

ІІІ – поверхні торцевих і напівторцевих щитових з’єднань.

Деталі, записуванні у формі, належить розташовувати групами з однаковими даними в графах 1, 2, 3, 5 і однаковою групою складності склеюваних поверхонь. Після заповнення форми, площі поверхонь в графах 10 – 13 підсумовуються по вертикалі з урахуванням виду матеріалу, на який наноситься клей, способу нанесення клею.