Екологічні проблеми і шляхи їх подолання
Суспільне виробництво абсолютно залежне від стану та впливу зовнішнього середовища, також результати суспільного виробництва однозначно впливають на зовнішнє середовище або екологію. За останні сто років ми значно збагатилися знаннями про природу еволюційного процесу, екологічні принципи взаємозалежності та природний розвиток людства. Нові знання мають змінити наше розуміння ролі та статусу Людини розумної в біосфері. Результати розвитку суспільного виробництва відокремили людину від інших біологічних видів, піднесли її до вершин панування на Землі, і вони ж поставили її перед загрозою залишитися без дому.
Останнім часом баланс між споживанням зовнішнього середовища і його відтворенням помітно порушився не на користь людини За останні 100 років людина спалила більше кисню, ніж за всі попередні роки існування людства. Надмірне споживання людством енергетичних ресурсів призвело до суттєвих зрушень екологічної системи на планеті. Враховуючи, що енергоресурси не відновлюються, а рівень сучасних технологій недостатній для їх заміни, нас чекають великі неприємності.
Клімат
Рис. 3.8 Вплив на екологію Людини “розумної”
Якщо руйнування озонового шару призведе до підвищення рівня ультрафіолетової радіації, інфекційні хвороби почнуть розповсюджуватись через зміни клімату, виникатиме дефіцит постачання екологічно чистих продуктів харчування через втрату родючих ґрунтів, зростатиме ступінь забруднення повітря, води, земель відходами людської діяльності (органічні та неорганічні забрудники), соціальний устрій буде порушений через несприятливу демографічну ситуацію, економічну нестабільність чи боротьбу за оволодіння обмеженими ресурсами. Тоді здоров’я людства, як і всього живого на Землі, буде у вираженій небезпеці.
Клімат
Рис.3.9 Вплив екології на Людину “розумну”
Для прийняття рішень щодо покращання і оздоровлення ситуації необхідна інформація, яка б характеризувала існуючий стан середовища. Найповнішою оцінкою, яка характеризує ступінь небезпечності є кількісна оцінка ризику впливу факторів на здоров’я і проводиться в чотири етапи:
ідентифікація шкідливого впливу на здоров’я;
оцінка поширення фактора ризику в певній популяції;
визначення, оцінювання взаємозв’язку “доза-відповідь” залежно від концентрації (ступеня інтенсивності) забрудника (фактора ризику);
оцінка сукупного впливу на популяційне здоров’я, типи забруднювачів.
Управління даними ризиками лежить в площині соціально-політичних процесів суспільства. Процес прийняття рішень у даній сфері повинен бути прозорим і враховувати думку суспільства. Вирішення проблем довкілля можливе лише при забезпеченні загальної соціальної згоди громадськості щодо впорядкування власного стилю життя. Наукове вирішення проблеми стосується лише техногенного рівня.
Масштабні питання деградації суспільства (а вони сьогодні є саме такими) вимагають прийняття принципово нових рішень на рівні національних та міждержавних відносин. Прикладом таких домовленостей може бути гранично допустимий рівень викидів (ГДВ) шкідливих речовин в атмосферу, який доводиться до кожної держави. На жаль, навіть таке обмеження людство умудрилось використовувати з метою наживи: країни, де сума викидів перевищує допустимий рівень, викуповують право у тих країн, які мають т.з. резервні можливості.
Чи може порозумнішати суспільство і зупинити існуюче безумство самознищення? Суспільство зупинитись не зможе ніколи, призупинитись – можливо... Можливо, людство могло б зупинитись на якомусь сталому розвитку, зберегти т.з. status quo.
Для характеристики сталого розвитку необхідно враховувати три типи взаємозв’язків:
здоров’я і навколишнє середовище;
здоров’я та економіка;
економіка та навколишнє середовище.
Лише пріоритет здоров’я дасть можливість людині врятуватися. Для забезпечення балансу між усіма елементами системи: “здоров’я – середовище – економіка” може давати потенційний прогноз відносного благополуччя. Забезпечення такого балансу можливе лише через ведення раціональної економіки.
Здавалось би, все просто, але чому людство не переконують тисячі доказів наближення катастрофи? Вся проблема у слабкій об’єктивізації ситуації. За аналогію, можна взяти простий хімічний експеримент, коли одна речовина перетворюється в іншу: отримана чиста рідина (екосистема) може включати сотні крапель нової речовини, але при цьому видимих змін системи не наступає. Але, коли система досягає певної рівноваги (наступає критична маса), єдина крапля робить прозору і чисту рідину кольоровою, внаслідок чого вся система істотно і безповоротно змінена, тобто утворена нова система з новими властивостями і характеристиками.
ВИСНОВКИ.
Розвиток людства постійно супроводжувався розвитком виробництва.
Прості інформаційні та біотехнології є основними технологічними способами виробництва.
Науково-технічний розвиток відбувається у двох формах – еволюційній – НТП та революційній – НТР.
Сучасний тип економічного зростання є змішаним типом інтенсивного та екстенсивного відтворення.
Тільки наявність більшої кількості і кращої якості ресурсів, включно з технологічним потенціалом, дозволяє збільшити виробництво реального ВНП.
Економічний цикл є об’єктивним механізмом становлення макроекономічної рівноваги.
За високу інтенсифікацію виробництва свідчать темпи розвитку інформаційних потоків, які подвоюються щороку, розвиток науки та результатів діяльності суспільства.
Баланс між споживанням зовнішнього середовища та його відтворенням порушився не на користь людини.
Руйнування озонового шару призведе до знищення життя на Землі.
Лише раціональна економіка може призупинити руйнівні процеси в біосфері і дати час на адаптацію і відтворення.
КОНТРОЛЬНІ
ЗАПИТАННЯ
Які Вам відомі технологічні способи виробництва?
Назвіть приклади еволюційних та революційних форм технічного прогресу в суспільному виробництві та в системі охорони здоров’я.
Які Вам відомі типи економічного зростання?
Охарактеризуйте сучасний тип економічного зростання.
Назвіть альтернативні шляхи збільшення виробництва ВНП
Охарактеризуйте економічний цикл, як механізмом становлення макроекономічної рівноваги.
Наведіть свідчення інтенсифікації виробництва.
Проаналізуйте взаємовідносини людини і зовнішнього середовища.
Покажіть шляхи балансування між розвитком економіки і збереження зовнішнього середовища.
Основні
визначення
Проста кооперація – це така форма праці, де група осіб сумісно бере участь у виробничому процесі або в різних, але пов’язаних між собою ланках виробництва.
Мануфактура – це кооперація, заснована на поділі праці. Походить від латинського manufactura, від manus – рука і factura – обробіток, виготовлення. Органічна мануфактура – коли робітники об’єднувалися для вироблення одного товару, але поділ праці був за принципом окремих операцій.
Гетерогенна мануфактура – коли робітники розподілили працю не за операціями, а за деталями (виготовлення карет, годинників).
Наука – це сфера розумової людської діяльності, спрямована на вироблення і теоретичну систематизацію об’єктивних знань про дійсність.
Техніка – це сукупність засобів праці, які використовують для дії на предмети праці у виробництві матеріальних благ і знаходяться між робітником і предметом праці.
Науково-технічний прогрес (НТП) – це поступальний розвиток і удосконалення вже існуючих технологій і техніки, які вже використовуються у виробництві.
Науково-технічна революція (НТР) – це якісно новий стрибок у розвитку технологій і техніки, які ще могли не використовуватися у виробництві.
Просте відтворення виробництва – це повторення процесу виробництва в попередніх масштабах, тому що весь отриманий дохід направляється на кінцеве споживання.
Розширене відтворення виробництва - це повторення процесу виробництва в більших масштабах, так як частина отриманого доходу використовується для придбання додаткових ресурсів, за рахунок яких виробництво відновлюється в більших розмірах.
Звужене відтворення виробництва – це повторення процесу виробництва в зменшених масштабах, тому що отриманий дохід використовується не за призначенням або його взагалі немає.
Економічне зростання – це розширення виробничого потенціалу країни, процес, який акумулює динамічну результативність господарської діяльності людей.
Економічна циклічність – це загальна форма руху раціональних економік і світового господарства як єдиного цілого.
Економічна криза - це основна фаза промислового циклу, вона завершує попередній цикл і є початком наступного. Під час кризи встановлюється порушена рівновага між основними пропорціями економіки.
Економічна депресія - це застій виробництва. На цій фазі виробництво не розширюється, але й не падає. Стабілізується рівень безробіття, хоча залишається високим. На цій фазі поступово виникають умови для пожвавлення виробництва.
Економічне пожвавлення – зростання обсягів виробництва, скорочення безробіття, створюються передумови для попиту на нові інвестиції, що веде до оновлення основного капіталу. І коли обсяг виробництва досягає докризового рівня, тоді економіка переходить до фази піднесення.
Економічне піднесення – невпинно зростають темпи виробництва, значно зростають інвестиції, економіка наближається до стану повної зайнятості (3 - 5% безробітних), починається економічний бум, що підготовляє наступну фазу – кризу.
Інтенсифікація – це процес активного розвитку всіх фаз суспільного виробництва, а також управління, науки, техніки, інфраструктури, тобто всіх галузей народного господарства.