! Основні терміни і поняття

Лікарська речовина, лікарський засіб, алкалоїди, глікозиди, ефірні олії, терпени, дубильні речовини, фармакопея, мануали, фармакодинаміка фармакотерапії, таніди, відкриті та закриті аптеки, офіцинальні та магістральні рецепти, аптечний посуд, терези, несумісності в рецептах, маса, міра лікарських речовин.

Теоретичні вказівки

Фармакологія – наука, яка вивчає лікарські засоби та їх дію на живий організм з метою застосування для лікування хворих і профілактики захворювань, а також для пошуку нових ефективних лікарських засобів. Основним завданням фармакології є вивчення біохімічного і фізіологічного механізму дії лікарських засобів на організм здорових (фармакодинаміка) та хворих (фармакотерапія) тварин, а також на збудників інфекційних і паразитарних захворювань. По суті фармакодинаміка є основною для фармакотерапії, яка безпосередньо вивчає ефективність дії лікарських засобів при захворюванні тварини. Розрізняють етіотропну, патогенетичну, симптоматичну, стимулюючу та комплексну фармакотерапію.

Коротка історія розвитку фармакології

Інформація про лікування людей і тварин дійшла до нас з глибокої давнини. Ще з ІІ – ІІІ століття до нашої ери збереглися глиняні таблички з даними про лікувальні властивості окремих лікарських рослин і правила їх використання. Спочатку був безсистемний пошук ліків з усього, що оточувало людину для полегшення її страждання через хвороби. Древня медицина Тибету говорила, що немає в природі такої речовини, яка б не була придатна в якості ліків.

Гіппократ був першим, хто висунув протест проти теургічної медицини (відношення людини до богів) та методів її лікування. Він пов’язав здоров’я з балансом в організмі чотирьох рідин: крові, слизу, жовтої та чорної жовчі.

Р имський лікар Клавдій Гален (131 – 201 рр. н.е.) вперше запропонував метод одержання ліків із рослин, очищенням їх від баластних речовин. В 980 – 1037роках – таджицький філософ Авіценна видав п’ятитомний “Канон медицини”, який протягом п’яти століть був посібником для лікарів ( він утримував 764 лікарські засоби) і не втратив свого значення до тепер.

Парацельс (1493 – 1541) – вважав хімію основою знань лікаря, ввів поняття про дози. У Стародавній Русі дочка Ярослава Мудрого видала трактат про мазі “Трактат Євпраксії”. 1530 – 1584р. Іван Грозний заснував “Аптекарську палату”, яку в 1707р. Петро І реорганізував у “Медичну канцелярію” по керівництву госпіталями, медичними школами, аптеками.

І.П.Павлов займався вивченням дії лікарських препаратів на вищу нервову діяльність і кровоносну систему. Ним було виконано близько 80 фармакологічних робіт. Серед його учнів 18 професорів, в тому числі засновник радянської ветеринарної фармакології М. О. Сошественський (1878 – 1941). Він вивчив особливості дії на тварин багатьох ліків, в тому числі ефективність застосування протимікробних (препарати хлору, сірки ) і протипаразитарних засобів.

С.П.Боткін видав близько 100 оригінальних робіт по вивченню дії нових лікарських речовин, в тому числі алкалоїдів, камфори, солей важких металів.