? Запитання для самоконтролю

1.Які ознаки отруєння тварин лікарськими засобами?

2.Від чого залежить степінь отруєння тварин ліками?

3.Які основні правила допомоги при отруєнні?

4.Основні заходи профілактики отруєння тварин ліками.

5.Як можна прискорити виведення отрути із організму?

ЗМІСТ

1.поняття про нейротропні засоби.

2.Загальна характеристика наркотичних засобів їх значення та практичне застосування.

3.Вклад вчених в розвиток наркотичних засобів і теорій виникнення наркозу.

4.Механізм дії наркотичних засобів.

5.Стадії та рівні наркозу.

6.Види наркозу.

7.Наркотичні засоби

7.1 Інгаляційні: хлороформ, ефір етиловий, хроретил;

7.2 Неінгаляційні: хлоралгідрат, тіопентал натрію, гексенал, кетаміну гідрохлорид, спирт етиловий.

8.Загальна характеристика снотворних засобів їх значення та практичне застосування.

9.Препарати: барбаміл, барбітал – натрію, фенобарбітал.

 Література

1. Хмельницький Г.О., Строкань В.І. Ветеринарна фармакологія з рецептурою К.: Аграрна освіта, 2001. 45 -60 с.

2. Хмельницький Г.О., Хоменко В.С., Канюка О.І. Ветеринарна фармакологія. Харків Парітет, 1995. 43 58 с.

! Основні терміни і поняття

Нейротропні засоби, наркотичні засоби, транквілізатори, анальгетики, седативні засоби,, стадії та рівні наркозу, види наркозу, спирт етиловий, хлороформ, хлоралгідрат, ефір, кетаміну гідрохлорид. люмінал, барбітал натрію, фенобарбітал.

 Теоретичні вказівки

Нейротропні засоби поділяють на дві групи: ті що діють на центральну і ті, що діють на периферичну нервову системи. Вони в свою чергу поділяються на ті, що пригнічують та ті, що збуджують.

У цьому розділі розглядають засоби, які пригнічують функцію центрально нервової системи в цілому (наркотичні та снотворні) і вибірково (нейролептики, транквілізатори, анальгетики, жарознижувальні, седативні, протисудомні).

Засоби, що пригнічують центральну нервову систему. Наркотичні засоби

Наркоз тимчасова втрата деяких функцій організму, що супроводжується загальною анестезією (відсутність будь якої чутливості), відсутністю свідомості і довільних рухів у результаті повного розслаблення скелетних м’язів. При наркозі настає тимчасовий параліч усіх відділів центральної нервової системи, за виключенням довгастого мозку, життєво важливі центри якого (дихання, судинно рухомий) хоч і пригнічені, але продовжують функціонувати.

Перші повідомлення про застосування препаратів з метою анестезії зареєстровано на вавілонських глиняних плитках близько 2250 років до нашої ери. З цією метою використовували вина, різні напої з насіння блекоти, орпій, гашиш.

Перші способи застосування хімічних сполук для загальної анестезії (наркозу) пов’язані з ім’ям Хемфрі Деві, який у 1795 р. використав в експериментах та тваринах для інгаляції відомий на той час закис азоту. Тільки в 1844 р. його вперше було застосовано для наркозу при видаленні зуба в людини.

Видатний фізик Майкл Фарадей Деві відкрив у 1818 р. наркотичну дію етилового ефіру. Вперше застосував його Мортон лише в 1846р. під час операції на горлі у хворого. З того часу закис азоту та ефір набули поширення в Америці і Європі. Але невдовзі в них з’явився конкурент хлороформ, який був одержаний Юстусом Лібіхом у 1831 р.

У Росії широкому використанню інгаляційних наркотиків сприяли роботи відомого хірурга М.І.Пирогова, який значно вдосконалив методи наркозу.

Оре в 1847 р. вперше успішно застосував внутрішньовенно хлораргідрат, у 1902р. М.П.Кравков гедонал.

М еханізм дії наркотиків повністю не з’ясований.

Теорії наркозу. Спочатку вчені припускали, що наркотики порушують кровообіг у мозку, значно зменшуючи надходження до нього кисню, викликаючи зворотне порушення функції. Пізніше з’явилась теорія, в основу якої було покладено деякі факти зміни проникності клітинних мембран під дією наркотичних речовин, що легко розчиняються в ліпідах. Детальніша перевірка не підтвердила провідної ролі порушення проникності клітинних мембран.

В останні роки з’явились роботи, які свідчать про гальмівну дію наркотиків на активність ферментів трикарбонового циклу Кребса у нервових клітинах, що призводить до гальмування енергетичного обміну та функцій мозку. Можливо з цим пов’язано послаблення синтезу ацетилхоліну, який є основним медіатором центральних міжнейронних синепсів, що призводить до гальмування передачі нервових імпульсів і пригнічення функції центральної нервової системи. При наркозі настає тимчасовий параліч усіх відділів центральної нервової системи, за виключенням довгастого мозку, життєво важливі центри якого хоч і пригнічені, але продовжують функціювати.

Клінічно виділяють 3 стадії наркозу:

Перша стадія заціпеніння- проявляється короткочасним заспокоєнням без ознак порушення чутливості, функцій серцево судинної системи і дихання. Але в перший момент вдихання газових сумішей ефіру чи хлороформу, що мають виражену подразнюючу дію, можливе рефлекторне пригнічення дихання, навіть до повної його зупинки.

Короткочасна стадія оглушення змінюється другою стадією – загальним збудженням, яке проявляється сильним занепокоєнням, страхом, підвищеною рухливістю, опором при фіксації, навіть агресивністю. Дихання та пульс нерівномірні, тиск крові підвищений, зіниця ока розширена, підвищена секреція залоз, часте ковтання, можливі блювота, сечовиділення. І.П.Павлов назвав цю стадію “несправжнім збудженням”, тому що в його основі лежать процеси пригнічення (паралічу) кори головного мозку. При цьому підкоркові центри звільняються від гальмівного впливу кори і настає “бунт підкірки”, тобто незлагодженість дії підкіркових центрів. Сучасні електрофізіологічні дослідження показали, що в основі цих явищ лежить подразнююча дія наркотиків на дихальні шляхи, через які рефлекторно збуджуються центри середнього мозку.

Стадія загального збудження добре виражена у коней, собак, котів. Вона поступово, а у деяких тварин раптово переходить у третю стадію –стадію наркозу.

Залежно від глибини розрізняють чотири рівні хірургічного наркозу.

Перший рівень називають поверхневим, або базисним, наркозом. Він характеризується розслабленням скелетних м’язів, значним послабленням, але не відсутністю больової і тактильної чутливості, відсутністю шкірного, ковтального, рогівкового рефлексів та акомодації ока при повільному й рівномірному диханні та нормальному пульсі і тиску крові. Цей рівень наркозу інколи застосовують для виконання простих короткочасних операцій.

Другий рівень – легкий наркоз – характеризується відсутністю будь –якої чутливості та рефлексів, повним розслабленням скелетних м’язів, відсутністю довільних рухів при рівномірному діафрагмальному і послабленому грудному диханні та нормальному пульсі і тиску крові. Зіниця ока помірна звужена. Під час наркозу знижується функціональна активність усіх органів та обмін речовин, зменшується теплопродукція та підсилюється тепловіддача, у результаті чого значно знижується температура тіла. У практиці ветеринарної медицини, як правило, застосовують базисний та виражений хірургічний наркоз.

Третій рівень – глибокий наркоз – відрізняється від вираженого слабшим діафрагмальним диханням з поступовим відставанням грудного, прискореним і слабшим пульсом, низьким тиском крові, розширенням зіниці ока, можливе западання язика. Припинення грудного дихання свідчить про кінець стадії хірургічного наркозу. Як правило, при операціях на тваринах, особливо великих, намагаються не допускати глибокого наркозу, оскільки він межує з паралічем довгастого мозку, при якому відновити дихання можна лише за допомогою апаратів штучного дихання та аналептиків.

Четвертий рівень – пробудження або передозування – характеризується поступовим виходом тварини з наркозу: нормалізація дихання та роботи серця, відновлення чутливості та свідомості, поява акомодації ока та звуження зіниці.

П ри подальшому підвищенні концентрації наркотику в крові замість пробудження настає передозування, яке супроводжується значним послабленням виключно діафрагмального дихання, різким зниженням тиску крові і прискоренням пульсу, розширенням зіниці ока.

Після пробудження в тварин настає тривалий сон, який має виключно важливе значення для повного відновлення функцій організму.

Таким чином, наркоз дає змогу безболісно виконувати найскладніші операції, попереджувати травматичний шок, охороняти персонал і тварин від травматичних пошкоджень, сприяти більш швидкому одужанню та загоюванню ран.