Зміни функції окремих органів та систем: збудження та пригнічення
Збудження – це посилення функцій чи процесу порівняно з тим станом, який був до застосування ліків. Якщо орган знаходиться в фізіологічній рівновазі, підсилення його функцій за допомогою лікарських засобів прийнято називати стимулюючою дією.
Пригнічення – це послаблення функції чи процесу порівняно з тим станом, який був до застосування ліків. Виходячи з вихідного стану, орган міг бути в стані фізіологічної рівноваги, збудження або пригнічення.
Якщо пригнічувальні засоби застосовувати при фізіологічні рівновазі, то функція буде послаблюватись.
Види дії лікарських речовин
Під прямою дією слід розуміти зміну функції клітини чи органу під безпосереднім впливом на них лікарської речовини.
Непряма дія – це зміна функції клітин чи органів, які не вступають безпосередньо у взаємодію з лікарською речовиною. Вона проявляється безпосередньо за допомогою нервових або гуморальних шляхів. Наприклад, серцеві глікозиди після всмоктування в кров спочатку прямо діють на міокард, а потім на нирки - сечогінно (непряма дія ).
Загальна дія – проявляється в тому випадку, коли речовина одночасно змінює функцію клітин багатьох органів та систем завдяки однотипності впливу на біохімічні реакції.
Вибіркова дія – це специфічна дія лікарської речовини на окремі органи та системи, яка зумовлюється специфічністю хімічної структури і фізичних властивостей самої речовини, а також морфологічною специфічністю органа.
Основна – це дія, що за своєю силою та властивістю домінує над іншими сторонами впливу лікарського засобу на фізіологічні функції організму.
Побічна – це дія, що має другорядний, за силою досить часто менш виражений характер, нерідко зустрічається лише в окремих індивідуумів, але інколи надзвичайно небезпечна.
Бажана побічна – це дія, що розширює і доповнює основну яка в тій чи іншій мірі сприяє прояву основної дії і нормалізації функцій інших органів та систем при захворюванні.
Небажана – дія, яка проявляється негативною реакцією різних органів та систем, що не сприяє видужанню, а навпаки, нерідко загрожує життю.
О
днією
з найбільш поширених побічних небажаних
дій є
алергія,
яка може бути природженою та набутою,
або токсичність чи дисбактеріоз.
Небажаними діями є:
К
анцерогенна
(cancer
-рак)
– дія
виявлена у багатьох хімічних сполуках,
тому для лікарських речовин вона не
допускається.
Тератогенна – дія проявляється дефектами розвитку ембріонів під впливом різних фізичних, біологічних, хімічних факторів.
Мутагенна – дія проявляється стійкими раптовими або викликаними штучно змінами спадкового апарату, що призводить до різних змін морфологічних і якісних ознак організму.
Ембріотоксична – дія проявляється негативним впливом на розвиток зародків. Вона притаманна лікарським засобам, що мають здатність проникати через плацентарний бар’єр і проявляти токсичний вплив на ембріон.
Дія лікарських речовин при повторному застосуванні
При тривалому застосуванні ліків найчастіше зустрічається послаблення фармакологічної дії, яке прийнято називати звиканням. В основі лежить біологічна закономірність адаптації організму до нових умов.
Тахіфілаксія – гостра форма звикання, результат прискореного виведення ліків з організму.
Посилення дії лікарського засобу при повторному застосуванні можливе, як наслідок нагромадження діючої речовини в тканинах організму – матеріальна кумуляція або кумуляції ефекту, яка характеризується стійкими змінами компонентів клітин , які не відновлюються до повторного застосування, хоча сама речовина в організмі довго не затримується..