Теорія паритету відсоткових ставок. Дана теорія пов’язує між собою величину форвардного курсу і рівень відсоткових ставок за депозитами у країні.

У відповідності з цією теорією високі (низькі) відсоткові ставки в умовах рівноваги повинні покриватись форвардним дисконтом (або премією) по валюті.

„Ефект Фішера”. Даний ефект пов’язує відсоткові ставки з інфляцією у країнах.

Відповідно до ординарної теорії Фішера, номінальна ставка відсотку (r) у країні залежить від реальної відсоткової ставки (R) і темпу інфляції (p)

(1+r)=(1+R)×(1+p). (5.1)

До двох і більше країн застосовують генералізований ефект Фішера, відповідно до якого різниця у ставках відсотка у країнах, що порівнюються є функцією різниці їх темпів інфляції. Валюти з більш високим темпом інфляції повинні мати більш високу відсоткову ставку, ніж валюти з більш низьким темпом інфляції.

„Міжнародний ефект Фішера”. За допомогою даного ефекту здійснюється перехід від відсоткових ставок до валютних курсів. Відповідно до “міжнародного ефекту Фішера”, різниця відсоткових ставок є неупередженою оцінкою наступних змін готівкових валютних курсів. Таким чином, очікувані доходи від інвестування (у вітчизняній валюті) в іноземну або вітчизняну економіку повинні вирівнюватись, тобто курсовий диференціал повинен бути рівним відсотковому диференціалу між відповідними країнами.

Теорія незміщеного форвардного курсу. У відповідності до цієї теорії, ніхто не дасть більш точного прогнозу майбутнього спот-курсу, ніж сам валютний ринок. Тому котирований банками форвардний курс або валютними біржами - ф’ючерсний курс і є кращим прогнозом про величину очікуваного спот-курсу.

5.2. Фінансування діяльності міжнародної компанії та іноземні інвестиції

Фінансування фірми, в залежності від цілей, поділяється на короткострокове і довгострокове [21].

Ціль короткострокового фінансування фірми полягає у поповненні оборотного капіталу, виконанні поточних зобов’язань. Завданнями менеджера у сфері короткострокового капіталу є управління готівкою, управління матеріально-технічними запасами тощо.

Ціль середньо- і довготермінового фінансування фірми полягає в отриманні грошових коштів для фінансування довгострокових інвестиційних та інших проектів фірми, формуванні доходного довгострокового портфеля цінних паперів, що призводять до зростання оціночної вартості компанії у майбутньому і зростання акціонерного капіталу.

Джерела короткострокового фінансування міжнародної фірми поділяються на 2 основні групи:

- внутрішні джерела фінансування;

- зовнішні джерела фінансування.

Різновидами внутрішнього фінансування є самофінансування і внутрішньофірмові кредити. У загальному випадку внутрішніми джерелами фінансування фірми є нерозподілений прибуток і амортизація, перерозподілені всередині фірми за допомогою внутрішньофірмових міжнародних позик. Зовнішніми джерелами фінансування фірми або її підрозділів є банківське фінансування (національне, іноземне і євровалютне) і отримання коштів за допомогою ринку цінних паперів.

Внутрішньофірмове короткострокове фінансування являє собою взаємонадання валютних позик різними підрозділами компанії, а також інвалютних кредитів материнською фірмою своїм дочірнім компаніям і навпаки. Такі позики надаються у вигляді:

- прямого міжнародного фірмового кредиту;

- компенсаційного внутрішньофірмового кредиту;

- паралельного внутрішньофірмового кредиту.

Види банківського фінансування:

- кредитна лінія;

- револьверний кредит;

- строкова позичка;

- овердрафт.

Кредитна лінія - договір між банком і його клієнтами, що включає в себе обіцянку банку надати клієнту певну суму грошей до деякого ліміту протягом певного терміну.

Револьверний кредит - поновлювані протягом довгого періоду часу кредитні лінії, юридично формалізовані контрактами.

Строкова позика - прямий, незабезпечений кредит на термін не більше 90 днів, зазвичай, оформляється у вигляді простого векселя, підписаного позичальником.

Овердрафт - це короткотерміновий кредит, який передбачає дебетовий залишок на рахунку клієнта.

Довгострокове фінансування компанії здійснюється у двох основних видах:

- від інвесторів (через купівлю акцій і облігацій);

- від кредиторів (у формі банківського кредиту або купівлі довгострокових цінних паперів - облігацій)

У свою чергу, міжнародне фінансування поділяється на іноземне і євровалютне в залежності від типу взаємовідносин резидент-нерезидент і тієї валюти, яка надається.

За джерелами довгострокове фінансування компанії поділяються на внутрішнє і зовнішнє.

Внутрішніми джерелами довгострокового фінансування компанії є нетто-грошові потоки (net cash flow), що виникають при здійсненні міжнародних операцій. Основою нетто-грошових потоків є нерозподілений прибуток і накопичена амортизація.

Ціллю фінансового менеджменту будь-якої компанії є збільшення вартості капіталу акціонерів. Тому чистий грошовий потік компанії повинен постійно збільшуватись.

Самофінансування інвестиційних довгострокових проектів за рахунок власних джерел більш характерне для торгово-промислових фірм, ніж для фінансових інститутів. Це пояснюється високою часткою власного капіталу фірми - близько 50% пасивів. Для фінансових інститутів ця частка вимірюється в межах 10% і, відповідно, більше значення мають зовнішні джерела для фінансування довгострокових вкладень.

Зовнішніми джерелами фінансування фірми є банківське фінансування у вигляді банківського кредиту і у формі купівлі банками довгострокових цінних паперів компанії, що не надходять у відкритий продаж, а розміщуються приватним шляхом серед крупних інвесторів, а також залучення коштів за рахунок емісії акцій і облігацій.