4. Фінансове забезпечення державної служби
Відповідно до чинного законодавства діяльність інститутів державної служби здійснюється за рахунок засобів, що надходять з бюджету, і додаткових доходів, отримання яких дозволене законодавством України. Тому можна стверджувати, що інститути державної служби належать до бюджетних установ. Бюджетне фінансування — це виділення засобів з бюджету (державного чи місцевого) у розпорядження бюджетної установи для її безпосереднього функціонування і виконання покладених на неї функцій.
Фінансування інститутів державної служби здійснюється з дотриманням наступних основних, принципів.
1. У межах асигнувань, передбачених кошторисом бюджетної установи.
Це означає, що виділення коштів з бюджету на функції бюджетних організацій здійснюється тільки при наявності затвердженого кошторису доходів і витрат бюджетної установи та плану асигнувань.
Кошторис бюджетної установи — це плановий документ, що підтверджує повноваження щодо одержання доходів і здійснення витрат, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання функцій і досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень бюджетної установи. Витрата бюджетних коштів без затвердженого у встановленому порядку кошторису бюджетної установи не допускається.
2. Цільове використання бюджетних коштів.
Відповідно до цього принципу бюджетні установи мають право брати зобов'язання і використовувати бюджетні кошти на цілі й у межах, встановлених кошторисами і планами асигнувань. Це означає, що бюджетна установа кошти, отримані, наприклад, для виплати заробітної плати, повинна використовувати винятково на дану мету, а не витрачати на купівлю канцелярських матеріалів.
3. Безоплатний характер бюджетного фінансування.
Відповідно до цього принципу суми, виділені з бюджету на виконання функцій державною установою, мають безоплатний характер, тобто поверненню не підлягають. Ці суми надходять у повне розпорядження бюджетних організацій і використовуються на покриття витрат, передбачених кошторисом.
5. Інформаційне забезпечення державної служби
Управлінська інформація — це частина соціальної інформації, виділена із її загального масиву за критеріями придатності до обслуговування державно-правових процесів формування і реалізації управлінських дій.
Можна виділити наступні джерела, які формують управлінську інформацію:
норми законодавчих та інших актів;
звернення громадян у державні органи щодо реалізації своїх законних інтересів і суб'єктивних прав;
обов'язкові вказівки вищестоящих державних органів (директивна управлінська інформація);
управлінська інформація про зворотні зв'язки в процесі державного управління;
проблемні, конфліктні, екстремальні та інші складні ситуації. Методами інформаційного забезпечення державної служби є: структурно-морфологічний метод, спрямований на пошук інформаційного забезпечення, необхідного для вирішення тієї чи іншої управлінської проблеми;
публікаційної активності, який дає змогу отримувати інформацію на основі вивчення і систематизації матеріалів, поданих у засобах масової інформації;
нагромадження первинної інформації, що базується на акумуляції документів, які визначають поточне функціонування державної установи чи організації у сфері фінансової, статистичної звітності та податкового обліку;
метод показників дає змогу отримувати інформацію на основі аналізу показників в різних типах документів, що формує певну картину про тенденції функціонування державної установи чи організації;
метод термінологічного і лексичного аналізу, який дає змогу виявити інноваційні підходи в управлінській діяльності й оцінити можливості їх ефективного запровадження в практику.