2. Організація та методика проведення рухливих ігор.

Ігри, в яких яскраво виражена роль рухів умовно називають “рухливими”. Для дитини гра – це навчання, праця і водночас форма виховання. Дошк. вік наз. “ігровим віком”. Рухливі ігри (РІ) – важливий засобів ФВ дітей. Вони сприяють:

• формуванню та вдосконаленню життєво важливих рухів;

• всебічному фізичному розвитку та зміцненню здоров’я;

• вихованню моральних і вольових якостей;

• позитивному впливу на серцево-судинну, дихальну та ЦНС, підвищенню апетиту і міцного сну;

• розвитку важливих фіз. якостей: швидкості, спритності, витривалості;

• розумовому розвитку дитини, розширенню кругозору, розвитку уваги, сприйняття; розвитку творчої фантазії, пам’яті; покращенню логічного мислення, розвитку мови, швидкості мислення, творчості, кмітливості;

• естетичному вихованню: відчуття краси рухів, почуття прекрасного (правильної постави, витонченості та точності рухів).

З дітьми дошкільного віку застосовують три види рухливих ігор:

4. сюжетні ігри;

5. ігрові вправи (несюжетні ігри);

6. ігри з елементами спорту (н. теніс, бадмінтон, баскетбол, футбол, хокей).

В основу сюжетних РІ покладено життєвий досвід дитини, її уявлення про навколишній світ (дії людей, тварин, птахів). Під час гри відтворюються дії, характерні для того чи іншого образу. Більшість сюжетних ігор – колективні, тому дитина привчається діяти організовано за правилами.

Для ігрових вправ (несюжетних ігор) характерна конкретність рухових завдань, відповідно до вікових особливостей і фіз. підготовки дітей. Дошкільнята повинні бездоганно виконувати осн. рухи (влучити м’ячем у ціль, пролізти під мотузкою, не торкнувшись її, ін.). Вони застос. для вдосконалення певних рухів, у них чітке дозування, що важливо для дошкільнят.

Ігрові вправи та сюжетні ігри застос. в усіх вікових групах, тому організація і методика їх проведення має багато спільного.

За ступенем фізичного навантаження РІ бувають:

1. великої рухливості – зміст яких складають інтенсивні рухи: стрибки, біг у поєднанні з метанням, подолання перешкод та ін.;

2. середньої рухливості – передбачають активну участь дітей, характер рухової діяльності відносно спокійний (метання предметів у ціль, ходьба в поєднанні з іншими рухами: переступання);

3. малої рухливості – не всі діти виконують рухи одночасно: частина рухається, інші – ні, рухи виконуються у повільному темпі.

Особливості методики проведення рухливих ігор:

• Перш ніж вибрати гру, треба визначити мету, врахувати вікові можливості дітей, їхні інтереси та фіз. підготовленість, місце і час проведення, погодні умови.

• Більшість рухливих ігор доступні й корисні дітям різних вікових груп.

• Правила гри можна спрощувати чи ускладнювати.

• Повторення вивчених РІ проводиться з деякими ускладненнями вправ.

• На заняттях з ФК застос. ігри великої рухливості в основній частині, які мають навч. характер; в заключній частині малої рухливості. На прогулянках – ігри будь якої рухливості, але врах. пора року і температура повітря.

• Для проведення багатьох ігор потрібен інвентар.

• Під час пояснення змісту гри дітей розміщують так, щоб кожен добре чув і бачив вихователя. Пояснювати коротко, чітко, дохідливо, щоб не втомлювати дітей. Емоційно-образне повідомлення сюжету гри допомагає дітям краще уявити ігрову ситуацію й виразніше викон.характерні для даного образу рухи.

• Для кращого засвоєння гри рекомендується найскладніші моменти пояснювати жестом і показом деяких рухів.

• Правила гри пояснюють детально лише тоді, коли вона проводиться вперше. Повторюючи гру, тільки нагадують основний її зміст.

• Важливим моментом у проведенні гри є вибір одного або кількох ведучих.

• Обов’язковою умовою проведення командних ігор у старших групах – прав. комплектування команд. Вони мають бути рівні за силами й складом.

Для регулювання фіз. навантаження в грі застос. різні методичні прийоми: зменшення або збільш. тривалості гри, а також кількості повторень усієї гри або окремих її елементів; зменшення або збільш. площі (залу, майданчика), на якій проводиться гра; скорочення або збільш. дистанції, яку пробігають гравці; ускладнення правил гри і кількості перешкод, які повинні подолати діти; введення короткочасних пауз для відпочинку.

Тривалість гри залеж. від мети, умов, в яких вона проводиться; віку дітей та їхньої кількості.

Проводити ігри-вправи слід на свіжому повітрі, по можливості не на асфальті, а у парках або скверах. У закритих приміщеннях повітря повинно бути чистим із t = 16^о На підлозі (місці для стрибків або для бігу на місці) постеліть товстий килим – для попередження синців та розтягування зв’язок і м’язів.

Слід пам’ятати про прав. дихання – одна з умов повноцінного фіз. розвитку та зміцнення здоров’я дітей. Перш за все дитина повинна навчитися енергійному видиху,вмінню правильно дихати через ніс. Пускати мильні бульки – веселе заняття і хороша вправа для розвитку функції дихання. Можна вчити дитину вправам на затримку дихання на вдиху і видиху. Прав. дихання відіграє дуже велику роль у профілактиці захворювань.