3. Особливості використання циклічних вправ у фор з дітьми

Серед ефективних сп.-озд. видів занять особливо виділяють циклічні вправи – виконання яких вимагає ритмічного скорочення і розслаблення працюючих м’язів (або в яких певний час повторюється один і той самий руховий цикл). До циклічних вправ відносяться: ходьба, біг, плавання, біг на лижах, їзда на велосипеді.

Ходьба – осн. спосіб пересування людини у просторі. Циклічність її складається з чергування кроків лівої та правої ніг, а також погоджених з ними рухів руками. Автоматизований кроковий рефлекс, який є фізіологічною основою ходьби, формується наприкінці першого року життя дитини.

Для того, щоб привчити дітей ходити легко, не човгаючи по підлозі пропонують їм виконувати різноманітні вправи, які сприяють зміцненню м’язів ніг. Н-д, ходьба на носках, з переступанням через предмети високо піднімаючи стегна. Однак, ця ходьба не повинна займати багато часу (у межах 20-25 с.), тому що у малюків швидко втомлюються м’язи ніг (особливо при ходьбі на носках) й інтерес до запропонованої вправи зникає. Доцільно чергувати ходьбу з високим підніманням стегна, на носках, із звичайною ходьбою.

Гол. умовою формування навичок ходьби у дітей 3-4 р. є цілеспрямоване навчання, яке здійснюється в ігровій формі, де забезпечується засвоєння дошкільниками різноманітних способів правильної ходьби. Через недостатність розвитку м’язів розгиначів спини частина дітей мол. дошк. віку не може рівно тримати тулуб, часто горбиться, що може призвести до порушень постави. Слід стежити, щоб не опускали голови під час ходьби, не сутулились.

В цьому відношенні корисна ходьба з гімнастичною палицею на плечах, лопатках за спиною та перед грудьми, а також з фіксованим положенням рук (на поясі; за головою, в сторони). Дані вправи дають змогу відчути дитині вірне положення тулуба та голови під час ходьби.

Швидкість ходьби залежить від частоти (темпу) та довжини кроків. Темп ходьби дошкільнят знаходиться в межах 148-172 крок./хв., довжина кроку – 42-63 см (діти 3-6 років). Для порівняння, у дорослої людини – середній темп ходьби: 120 крок./хв., довжина кроку 70-90 см.

Головна вимога з боку вихователя у формуванні в дітей цієї навички – навчити їх виконувати ходьбу впевнено, легко, з прав. координацією рук та ніг.

Дошкільнятам усіх вікових груп корисна ходьба на носках, п’ятках, зовнішньої та внутріш. сторонах ступні, з високим підніманням стегна, з рухами рук вгору і вниз та ін. Ці вправи виконуються у вигляді імітаційних вправ: пройти як “клишоногий ведмедик”, “конячка”, “чапля”, “лисичка” і т. д. Такі види імітаційної ходьби доцільно чергувати із звичайною ходьбою. Це сприяє розвитку м’язів опорно-рухового апарату, профілактиці плоскостопості.

Різноманітні вправи з рівноваги (ходьба по мотузці, яку покладено на підлогу; дошці; лаві; колоді та ін.), які широко застос.ь на заняттях з ФК та під час прогулянок, сприяють вдосконаленню навички ходьби в різних умовах та позитивно впливають на формування постави дошкільників.

Ходьба ефективно використовується у сімейних туристських походах, які стають все більш популярними. Такі походи позитивно впливають на здоров’я і дорослих, і дітей. Тривалість походу з дітьми дошк. віку повинна не перебільшувати 3-4 год. із зупинками на привал після 50-60 хв. ходьби.

Під час ходьби в роботу втягуються майже всі м’язи тіла, проте така робота не викликає швидкої втоми завдяки її динамічному хар-ру та розподілу навантаження рівномірно на всі м’язи. Це створ. сприятливі умови для підвищ. обміну речовин, посилює дихання і кровообіг, покращ. кровопостачання мозку.

Біг – один з найстаріших і перевірених засобів зміцнення здоров’я. В Древ. Греції на одній зі скель були висічені слова: “Якщо хочеш бути сильним – бігай, хочеш бути красивим – бігай, хочеш бути мудрим – бігай”.

Дійшла до нас фраза Горація: “Якщо не бігаєш поки здоровий, будеш бігати, коли захворієш”. Ці слова підтверджують цілющу силу бігу.

Біг доступний, не вимагає особливих затрат, не має особливих протипоказів до занять, позитивно впливає на всі фізіологічні системи і психічні функції: створ. позитивний емоційний стан; значно підвищуються процеси мислення, збільшується об’єм і краще запам’ятовується отримана інформація, покращується сон, збільш. розумова і фізична працездатність, нормалізується робота ендокринної системи, яка забезпечує нормальні процеси росту та розвитку, що дуже важливо для організму, який росте.

Зупинимось на методиці залучення дитини-дошкільника до бігових вправ.

Перш за все, слід подолати деяку психологічну складність. Адже на відміну від дорослого, “за здоров’ям” дитина не побіжить. Тому, краще проводити ігри, в яких був би присутній біг. Починати ці бігові “забави” можна вже з дитиною 3-х річного віку, однак чергувати їх з ходьбою, стрибками на 1 і 2-ох ногах, дихальними і гімнастичними вправами. Дистанція перших пробіжок повинна становити не більше 40-50 м, які повторюють декілька разів впродовж заняття. Доцільно використовувати сюжетні ігри. Наприклад: дитина-водій, а дорослі зображають автомобіль, катер.

На цих заняттях важливо не допускати звичної для дитини тяги до прискорення, інакше через втому ефект виконання вправ буде знижуватись. Необхідно слідкувати за поступовим збільшенням навантаження, яке регулюється повторенням дистанції, яку пробігає дитина.

У старших дошкільнят можна поступово переходити від пробіжок у 150-200 м до дистанцій у 400-500 м. Якщо у дитячих установах правильно організовані заняття оздоровчим бігом, то їх вихованці будуть без зайвої напруги пробігати 1,5-2 км.

Оволодіти навичкою прав. бігу допомагають різноманітні підготовчі вправи: біг з високим підніманням стегна, як конячка; біг з переступанням через предмети (кубики, м’ячі); біг з наступанням на риски, які позначені на землі через 80-90 см; біг зі зміною темпу та напрямку із зупинками за сигналом вихователя; оббігання предметів, біг навипередки – “хто швидше”, біг з прокочуванням обруча по землі поштовхом долоні; біг зі скакалкою, яку обертають вперед.

Для розвитку швидкості застос. повторне пробігання відрізків на 20-30 м (по 2-3 рази, у зворотному напрямку діти повертаються спокійним кроком); човниковий біг 4х10 м з макс. швидкістю; біг 30 м з поступовим прискоренням.

Діти 3-4 років можуть пробігати з максимальною швидкістю відстань до 15-20 м; 5 років – до 25 м; 6 років – 30-35 м. Пробігання вищевказаних дистанцій з макс. швидкістю не викликає значних фізіологічних навантажень і може бути рекомендовано здоровим дітям.

Їзда на велосипеді зміцнює м’язи ніг, розвиває силу, спритність та витривалість. Діти стають більш сміливими і наполегливими. А скільки позитивних емоцій виникає під час велопрогулянок!

Велосипед повинен бути правильно підібраний у відповідності з ростом дитини. Висота сідла і руля велосипеду регулюються так, щоб нога при натискуванні на педаль повністю випрямлялася у коліні, а дитина сиділа трішки нахилившись вперед, однак не горбилися. Дитина, сидячи на велосипеді, повинна дивитися не вниз на педалі, а вперед, тримаючись за руль без зайвої напруги; крутити педалі, не відриваючи від ніг.

Спочатку діти катаються 6-8 хв., а коли оволодівають технікою їзди, тоді час збільшується до 10-15 хв.

Необхідно пояснити дітям і систематично нагадувати, що при їзді на велосипеді треба сидіти прямо, з невеликим нахилом тулуба вперед, але не сутулитись. Тривала їзда в неправильному положенні тіла може негативно вплинути на поставу, привести до сутулості.

Плавання – відрізняється від інших засобів тим, що ним можна займатися майже від народження. Це чудовий засіб загартування, горизонтальне положення у воді розвантажує хребет і полегшує роботу серця, покращує венозний кровообіг, зміцнює легені, позитивно впливає на НС, сприяє врівноваженості процесів збудження і гальмування; відновлює розумову працездатність.

При систематичних заняттях плаванням покращується терморегуляція, збільшується інтенсивність кровотоку, зміцнюються серцеві м’язи, покращується газообмін, що важливо для повноцінного розвитку організму.

Плавання може ефективно викор. для попередження і навіть лікування досить розповсюджених серед сучасних дітей порушень постави і сутулості.

Плавання тренує і вдосконалює дихальну систему, є ефективним засобом профілактики респіраторних захворювань. При вдиху і видиху у воду зміцнюють і розвивають дихальні м’язи, покращується рухливість грудної клітки, збільшується ЖЕЛ. Ігри і розваги на воді викликають у дітей позитивні емоції і мають велике виховне значення.

У режимі дня дитини в дошкільних установах обов’язково мають бути передбачені заняття у басейні як незамінний засіб профілактики застудних захворювань та порушень опорно-рухового апарату.

Як відомо, для того, щоб вміти плавати, необхідно цьому навчитися.

Звичайно слід починати із забезпечення безпечного перебування дитини у воді. Краще всього використовувати басейн “жабятник” глибиною 50-100 см. Оптимальна температура води – біля 27^оС, а при жаркій погоді – 23^оС.

Тривалість перших занять залежить від поведінки дитини: при перших ознаках легкого ознобу і зниження уваги заняття слід зупинити, дитині зробити теплий душ, після чого розтерти рушником. Тривалість заняття на початку курсу не перевищує 7-8 хв. із поступовим збільшенням до 15-20 хв.

Основні етапи навчання плаванню:

1. Проведення вправ на суші, які імітують основні плавальні рухи. Це рухи руками з поворотами голови, махові рухи прямими ногами від стегна, не згинаючи їх в колінах; прогинання у хребті в положенні лежачи.… Дітям дуже подобається заключні вправи цього етапу, коли сидячи на бортику басейна, вони весело б’ють по воді прямими ногами.

2. Засвоєння дитиною перебування у воді й навчання рухів у ній. Спочатку дитину навчають прав. положенню тіла під час пірнання, ковзання. Основне на цьому етапі – навчити дитину робити видих у воду повільно і поступово.

3. Проводиться навчання рухів ногами при плаванні вільним стилем. Сслідкувати, щоб дитина не закривала очі у воді й дивилася прямо перед собою.

4. В кінці 3-ох етапів, а це 3-4 заняття – вміння дитини плавати за допомогою ніг, тримаючи в руках дощечку. Потім починають навчати рухам рук і диханню із поворотами голови на вдиху.

5. З 6-7-го заняття починається етап навчання повної координації плав. рухів спочатку при затримці дихання, потім поєднання рухів з диханням.

Тренуванню і закріпленню навиків плавання допомагають ігри на воді: “Наздожени мене” – біг у воді на мілкому місці, “Жабеня” – стрибки на мілині, “Дельфін” – занурення з головою і поступовим вистрибуванням із води.

Ходьба на лижах – ефективний вид активного відпочинку і зміцнення здоровя, джерело позитивних емоцій, котрі покращують настрій і бадьорість. Доступні вже дітям з 3-х річного віку. Лижі й палки підбирають по росту дитини: у 3-5 р. довжина лиж може перевищ. зріст на 5-7 см. Молодшим школярам підбираються лижі, які досягають долоні руки, що витягнута вверх. Лижні палки мають бути трохи нижчі плеча. Розмір черевиків таким, щоб можна було надіти 1-2 пари шерстяних шкарпеток.

Під час пересування на лижах поперемінно і ритмічно включ. всі великі м’язові групи ніг, спини, рук, що оптимально збуджує рухову зону кори великих півкуль, підвищує її тонус. Це сприяє швидкій ліквідації застійних збуджень в мозку, пов’язаних з розумовим і нервово-емоційним перенапруженням.

Для навчання дошкільників ходьби на лижах на ділянці дитсадка прокладають у снігу доріжку (лижню) довжиною 100-150 м (до 250 м) у вигляді витягнутого кола, на якій діти оволодівають осн. способами ходьби на лижах.

Заняття з ФК, змістом яких є лижна підготовка проводяться не менше 2 разів на тиждень під час денних прогулянок:

- для дітей молодшої групи – 25-30 хв.

- середньої групи – 30-35 хв.

- старшої та підготовчої – 40-60 хв.

Тривалість занять визначається не тільки віковими особливостями та ступенем володіння технікою пересування на лижах, але об’єктивними зовнішніми умовами (t^o повітря, сила вітру і т. д.).

Формування навичок ходьби на лижах починається з показу “стійки лижника”(положення тулуба під час ходьби). У цій стійці лижі тримають паралельно, на ширині ступні (10-15 см), ноги згинають так, щоб коліно було під стопою або носком черевика; тулуб трохи нахиляють вперед, руки напівзігнуті й опущені вниз. Цю стійку корисно повторювати на кожному занятті перед початком пересування на лижах.

Найпростіший спосіб пересування на лижах – “ступаючий крок”, який застос. на пухкому снігу під час ходьби на рівній місцевості та при підйомах на схили. Навчання пересуватися “ступаючим кроком” починають без палиць, тому що так дітям легше зосередити увагу на положенні ніг, координації рухів ніг та рук під час ходьби. Передчасне користування палицями привчає дітей “висіти” на них або спиратися, щоб не втратити рівноваги. Після 2-3-х занять розпочинають навчання “ковзного кроку”. Виконуючи його, ковзають по черзі то на одній, то на другій лижі, намагаючись робити широкі кроки й повністю розправляти ноги в колінному суглобі. Тулуб при цьому трохи нахилений вперед, вага його по черзі переноситься з однієї ноги на іншу (ту, яка в цей час ковзає). Поширеною помилкою у дошкільнят при виконанні ковзного кроку є недостатнє відштовхування опорною ногою, неповне розгинання її в момент відштовхування, ковзання на прямих ногах, порушення ритму ходи.

Для ефективного опанування дітьми ковзного кроку доцільно використовувати наступні вправи:

- пересування по лижні, заклавши руки за спину;

- долати відстань з меншою кількістю кроків;

- ковзати до предмета (прапорця), збільшуючи крок під час ковзання;

Після опанування ковзного кроку дітей вчать ходити на лижах з палицями.

Із старшими дошкільнятами опановують техніку “поперемінного двокрокового ходу”. Цикл цього ходу складається з 2 “ковзних кроків” і 2 поперемінних поштовхів палицями.

Діти оволодівають також пересуванням на лижах “безкроковим ходом” за допомогою поштовхів палицями, які виконують одночасно обома руками.

Починаючи із середньої групи дітей навчають найпростіших поворотів – “переступанням” на місці та в русі на невеликій швидкості.

Діти дошкільного віку можуть навіть навчитися долати некруті підйоми (спочатку “сходинкою”, а потім “ялиночкою”), а також невеликі схили та пагорби. На некрутих схилах із старшими дошкільнятами починають вчити гальмування “плугом” – це зведення носків лиж і колін один до одного та постановка лиж на внутрішні ребра.

Виходять на гірку такими способами: “ступаючим кроком”, “напівялинкою”, “ялинкою” і “драбинкою” Дві останні – лише із старшими дошкільнятами. Під час спускання з гірки важливо допомогти подолати захисну реакцію - страх, яка часто спостерігається в дошкільнят. Для цього можна показати дітям як сміливо й впевнено спускаються інші діти та дорослі лижники.

Одним із простих, надійних способів гальмування є падіння. Застосовуючи його дитина повільно сідає на сніг поряд з лижами. Якщо спускаються по косому схилу, сідають на вищий бік, руки розводять в сторони, палиці тримають кільцями назад.

Катання на ковзанах покращує стан здоров’я і загальне фізичне загартування. Систематичне виконання рухів на повітрі сприяє розвитку органів дихання і дихальних м’язів. При пересуванні на ковзанах відбувається постійне чергування напруження й розслаблення м’язів ніг, що зміцнює м’язи стопи.

Групові заняття з дошкільнятами проводяться спочатку на снігу, а потім на льоді. На снігу потрібно навчити дітей прийомам техніки безпечного падіння: глибоко присісти, тулуб злегка нахилити вперед, руки опустити вниз до ковзанів, ноги нарізно.

Катання (біг) на ковзанах є дуже корисним, однак втрачає свою популярність. Гол. завдання – пробудити інтерес дитини, дати їй можливість відчути радість ковзання на льоду. Черевики для ковзанів, на відміну від лижних, повинні бути за розміром або на 1 номер більші. Спочатку краще використовувати фігурні ковзани.

Перші кроки на ковзанах краще робити у приміщеннях, при цьому дитину підтримують. Ноги повинні стояти прямо і не нахилятися до середини. При виході на лід слід навчити дитину падати на бік без опору на руки.

Наступний етап – ковзання на паралельно поставлених коньках. Після короткого розбігу при постійній підтримці за руки. Потім дитина вчиться розбігу і ковзанню на прямій. Гальмування виконується розведенням кінців ковзанів у сторони або їх зближуванням та відведенням корпусу назад. На останньому етапі розучуються повороти.

Підготовчі вправи без ковзанів і на ковзанах виконуються в приміщеннях на резинових доріжках.

1. Ходьба на ковзанах з підтримкою і без неї.

2. Стійка на одній нозі з поперемінним підніманням правої, лівої ноги.

3. Пружинні півприсіди, руки вперед або на пояс.

4. Відведення однієї, потім другої ноги в сторону до повного випрямлення.

5. Повороти на право, наліво, кругом.

6. Імітація ковзання.

Коли діти засвоять розбіг з ковзанням, їм пропонують ковзатися на 2 ковзанах, чергуючи півприсіди з випрямленням. Це завдання привчає сильно згинати ноги, зберігати рівновагу, коли змінюється положення тулуба. Заняття краще проводити в безвітряну погоду при температурі повітря – 16^оС . Але при сильному вітрі заняття повинні відміняти.