3. Пропозиція грошей.

Пропозиція грошей (MS) – кількість грошей, що знаходиться в обігу, за межами банківської системи.

Пропозиція грошей прямо пропорційно залежить від грошової бази (Н) і обернено пропорційно від норми мінімальних банківських резервів (r), надлишкових резервів комерційних банків (B(i)), коефіцієнта депонування (d(i)).

MS = MPм (H, r, B(i),d(i))

i

MS

M

Пропозиція грошей визначається Центральним банком за допомогою інструментів прямого і непрямого впливу.

До інструментів прямого впливу відносять:

• ліміти кредитування для окремих банків;

• пряме регулювання процентної ставки;

• ліміти та обсяг кредитів.

До непрямих інструментів грошово-кредитної політики відносять:

• операції на відкритому ринку;

• політика облікової ставки;

• політика мінімальних резервів.

Операції на відкритому ринку – це купівля Центральним банком державних цінних паперів на фінансових ринках і продаж їх комерційним банкам, фірмам і населенню. Спонукальним мотивом до купівлі-продажу державних цінних паперів є співвідношення між ціною облігацій та рівнем процентної ставки за облігаціями.

На відкритому ринку провадять захисні та динамічні операції. Захисні – покликані не допустити або швидко усунути небажані зміни в структурі банківських резервів (наприклад, операції «репо», які передбачають купівлю центральним банком цінних паперів з умовою викупу їх продавцем за визначений проміжок часу). Динамічні – спрямовані на зміну обсягів резервів і грошової бази, тобто зміну грошової пропозиції (наприклад, операції «аутрайт», що передбачають купівлю чи продаж цінних паперів на тривалий період з негайною їх оплатою).

Саме операції на відкритому ринку є найпоширенішим і найдієвішим інструментом впливу на економіку, оскільки легко контролюються центральним банком і дають швидкий результат.

Політика облікової ставки полягає у змінах облікової ставки відповідно до кон’юнктурних коливань економіки. Облікова (дисконтна) ставка – це процентна ставка, за якою центральний банк надає позики комерційним банкам. Зниження облікової ставки центральним банком заохочує комерційні банки до отримання додаткових позик, що збільшує пропозицію грошей в національній економіці. І навпаки, зростання облікової ставки зумовлює зменшення пропозиції грошей.

Така політика є не завжди ефективна, оскільки центральний банк не може точно передбачити обсяг кредитів, які візьмуть у нього комерційні банки.

Політика мінімальних резервів проявляється в маніпуляції нормою обов’язкових резервів. Норма резервування – частина депозитів комерційних банків, які вони змушені зберігати у центральному банку. Вплив норми резервування на пропозицію грошей здійснюється за рахунок:

а) зміни величини надлишкових резервів комерційних банків;

б) зміни величини грошового мультиплікатора.

До такого інструменту центральний банк звертається рідко, оскільки його дія надзвичайно сильно і може негативно впливати на фінансовий стан комерційних банків та економіку в цілому.

Державне регулювання ринку здійснює центральний банк за допомогою грошово-кредитної політики. Грошово-кредитна політика впливає на обсяг і структуру виробництва, загальний рівень цін, інвестиції та зайнятості, на стан зовнішньоекономічної рівноваги, змінюючи пропозицію грошей в економіці.

Цілі грошово-кредитної політики :

• кінцеві: економічне зростання, повна зайнятість, стабільність цін, життєздатний платіжний баланс;

• проміжні: процентні, грошова маса, валютний курс.

Види грошово-кредитної політики:

• Гнучка – політика Центрального банку, за якою проміжною ціллю є фіксація або підтримка процентних ставок на певному рівні;

• Жорстка – спрямована на фіксацію або підтримку стабільного обсягу грошової маси в економіці;

• Проміжна – зростання попиту на гроші супроводжується зростанням і пропозиції грошей, і процентної ставки.

Монетарна політика ділиться на політику «дешевих» та «дорогих» грошей.

Головна мета політики «дешевих» грошей (стимулююча) – подолання спаду та безробіття. Національний банк купує облігації, знижує норму обов’язкових резервів і знижує облікову ставку. Внаслідок чого зменшується відсоткова ставка, збільшується грошова пропозиція, зростають інвестиції, зростає реальний обсяг ВВП, зменшується безробіття.

Головна мета політики «дорогих» грошей (стримуюча) – боротьба з інфляцією. Національний банк продає облігації, збільшує норму обов’язкових резервів і збільшує облікову ставку.. Внаслідок чого збільшується відсоткова ставка, зменшується грошова пропозиція, скорочуються інвестиції, зменшується реальний обсяг ВВП та зменшується інфляція.

Канали, через які зміни в пропозиції грошей впливають на реальний сектор економіки мають назву передатного механізму грошово-кредитної політики (механізм грошової трансмісії). Виділяють кілька ланок передавального механізму:

1. Зміна величини реальної пропозиції грошей через проведення відповідної монетарної політики (жорстка монетарна політика).

2. Зміна процентних ставок (гнучка монетарна політика).

3. Зміна сукупних видатків.

4. Зміна основних макроекономічних змінних – реального ВВП, рівня зайнятості та рівня цін унаслідок зміни сукупних видатків.

Механізм грошової трансмісії визначає вплив грошово-кредитної політики на економічну систему через:

• ефект процентної ставки

• ефект валютного курсу

• ефект багатства.