Тема 7 Рівновага на грошовому ринку План лекції

1.Грошовий ринок в макроекономіці

2.Теорії попиту на гроші

3.Грошова пропозиція

4.Рівновага на грошовому ринку

5.Рівновага двох ринків: товарного і грошового. Модель IS-LM

6.Модель Манделла–Флемінга рівновага трьох ринків

1. Грошовий ринок в макроекономіці.

Грошовий ринок – це структурний елемент фінансового національного ринку, ринок, на якому попит на гроші і їх пропозиція визначаються рівнем відсоткової ставки і “ціною” грошей.

Особливістю грошового ринку є те, що тут гроші обмінюються на інші ліквідні активи за альтернативною вартістю.

Грошовий ринок може бути представлений такими суб’єктами:

• первинними позичальниками (одержувачами позик). До них відносять не фінансові фірми та державні установи, які не можуть забезпечити свої потреби власними інвестиційними ресурсами;

• первинними кредиторами (надавачами позик), тобто суб’єктами в особі домогосподарств, підприємств, держави, які мають фінансові надлишки;

• фінансовими посередниками (основні серед них банки, фондові біржі).

Гроші – це сукупність фінансових активів, що регулярно використовуються для здійснення ділових операцій.

Купівельна спроможність грошей – це кількість товарів та послуг, які можна придбати за грошову одиницю.

Сучасні платіжні засоби випускаються центральним (емісійним) та комерційними (депозитними) банками і представлені двома видами грошей: символічними та кредитними.

Символічні або декредитні гроші – засоби обміну, що являють собою певні форми боргових зобов’язань держави і не мають власної невід’ємної цінності (готівкові гроші).

Кредитні або депозитні гроші – це засоби обміну, які є борговими зобов’язаннями депозитних інститутів (безготівкові гроші). Вартість депозитних грошей визначається їх купівельною спроможністю.

Депозити – це грошові кошти, вкладені в комерційні банки в готівковій чи безготівковій формі для зберігання певних умов.

Чекові (трансакційні) депозити є засобами обміну, оскільки кошти з них вкладники мають право без попередження банку переказати іншим особам у вигляді платежів за придбані товари та послуги. Такі платежі здійснюються за допомогою чеків або аналогічних розрахункових документів.

Депозити комерційних банків, які зберігаються в центральному банку, набувають форми резервів банківської системи і в цьому значенні перестають бути грошима.

Способи отримання депозитів комерційними банками:

1. Безстрокові безпроцентні вклади, як правило, дають право їх власникам сплачувати витрати чеками в межах суми, що перебуває на депозитному рахунку.

2. Прийняття готівки на депозитний рахунок.

3. Видача позик збільшує депозити банку, який видає позики, і разом з тим збільшує депозити всієї банківської системи.

4. Кредити і резерви.

Резерви – це сума грошових засобів, що зберігаються на банківських рахунках і не видаються як кредити.

Резерви банків набувають форми:

• обов’язкових;

• надлишкових;

• фактичних.

Обов’язкові резерви (r)- мінімальний рівень депозитів, який комерційні банки зберігають у центральному банку на безпроцентній основі.

Надлишкові резерви (В) – це касові залишки комерційних банків або сума, яку комерційні банки залишають у себе, не видаючи із них кредити.

Фактичні резерви (TR) – це сума обов’язкових та надлишкових резервів., тобто TR = r + B

Сукупність засобів платежу, що випущені банківською системою і обертаються в економіці, називається грошовою масою.

Грошові агрегати – це особливе поєднання фінансових активів, які є вимірниками обсягу та структури грошової маси.4

Ліквідність – це відносна легкість і швидкість, з якою фінансові активи виконують функцію засобу платежу.