2. Мультиплікатор державних витрат.

Збільшення державних витрат збільшує величину запланованих витрат і сукупного доходу.

3. Мультиплікатор збалансованого бюджету.

Показує, на скільки грошових одиниць змінюється доход в разі зміни державного бюджету на грошову одиницю.

2.Види фіскальної політики. Крива Лаффера.

Стимулююча податково-бюджетна політика (фіскальна експансія) – фіскальна політика, що охоплює збільшення державних видатків та скорочення податків з метою розширення сукупного попиту в економіці в період циклічного спаду. В довгостроковому періоді політика зниження податків може призвести до розширення пропозиції факторів виробництва і зростання економічного потенціалу.

Стримуюча податково-бюджетна політика (фіскальна рестрикція) – політика стабілізації економіки в умовах надлишкового сукупного попиту, який виникає в наслідок циклічного підйому, за рахунок скорочення державних видатків і збільшення податків.

Ефект мультиплікатора державних закупок при проведені стримуючої фіскальної політики.

В період економічного зростання, з метою зниження виробництва і зайнятості, зменшують державні витрати. При цьому заплановані витрати зменшуються на , а обсяг виробництва і сукупний доход скорочуються завдяки мультиплікативному ефекту на більшу ніж величину.

Ефект мультиплікатора податків при проведені стимулюючої фіскальної політики.

Скорочення прибуткового податку має мультиплікативний ефект, так як кінцеве збільшення планових витрат і сукупного доходу по модулю більше, ніж початкове скорочення прибуткового податку.

Дискреційна фіскальна політика – система заходів, що передбачає зміни в доходах та витратах державного бюджету з метою досягнення макроекономічної рівноваги в умовах повної зайнятості та відсутності інфляції. Дана політика використовується державою для протидії циклічним коливанням.

Недискреційна фіскальна політика (система вмонтованих стабілізаторів) – фіскальне законодавство, спрямоване на автоматичне пом’якшення коливань сукупного випуску та зайнятості. Його мета – вмонтувати в економіку механізми, які впливають наступним чином:

а) послаблюють коливання виробництва і зайнятості;

б) без спеціальних урядових рішень при спаді стимулюють економічна кон’юнктуру шляхом збільшення бюджетного дефіциту, а при піднесені – стримує шляхом збільшення бюджетних надлишків.

Автоматичні (вмонтовані) стабілізатори – механізми, які дозволяють зменшити циклічні коливання в економіці без проведення спеціальної економічної політики. Такими стабілізаторами є прогресивна податкова система, трансфертні платежі і страхування по безробіттю.

Комбінована фіскальна політика – дискреційна фіскальна політика, яка застосовує одночасно і податки і державні витрати, як інструменти бюджетно-податкової політики. Проведення такої політики може призвести до незбалансованого державного бюджету.

Кінцеві зміні обсягу виробництва і сукупного доходу буде являти сумарний результат двох фіскальних заходів:

У фазі циклічного підйому доход зростає, > , і тому податкові відрахування автоматично зростають, податковий мультиплікатор зменшується, а трансфертні платежі з бюджету автоматично знижуються. Це зменшує особисті доходи, скорочує видатки на споживання і сукупний попит в цілому. У підсумку бюджетний надлишок зростає, а надмірне розширення економіки й інфляція стримуються.

У фазі циклічного спаду сукупний доход, навпаки, знижується: < . Через це податкові надходження автоматично скорочуються, податковий мультиплікатор збільшується, а трансферти приватному секторові зростають. Наслідком цього є збільшення бюджетного дефіциту, але одночасно зростають сукупний попит і обсяг виробництва, що обмежує глибину спаду.

Автоматичні стабілізатори лише зменшують, а не зовсім усувають мультиплікативний вплив податків та державних витрат на економіку.

За допомогою фіскальної політики можна впливати не лише на попит, а й на пропозицію.

Зменшення податків стимулює сукупний попит, збільшить величину заощаджень та інвестицій, посилить стимули до праці, стимулюватиме розширення пропозиції на ринку праці, що в свою чергу, збільшить сукупну пропозицію.

Рівень оподаткування в економіці вимірюється відношенням загальної суми фіскальних вилучень до суми доходів фірм і домогосподарств. Ступінь фактичного податкового навантаження на приватний сектор визначається чистими податковими надходженнями.

Залежність доходів держави від рівня податкових надходжень в довгостроковому періоді описується кривою Лаффера.

- максимальний об’єм податкових надходжень;

- ставка податку, що забезпечує максимальні податкові надходження.