Монетаристська теорія циклу м. Фрідмена

Згідно з монетаристською концепцією циклічні коливання утворюються внаслідок екзогенних грошових циклів, які пов'язані, відповідно до теорії адаптивних очікувань, з помилковими очікуваннями.

Теорію циклу М. Фрідмен заснував на власній теорії грошей — портфельній теорії, згідно з якою гроші є одним із багатьох об'єктів майна. Попит на гроші є результатом оптимального розподілу сукупного майна і залежить від реального доходу (Y), ставки процента (r) та норми інфляції (П):

L=L(Y,r, П)

Попит на реальну масу (L) змінюється на таку саму величину, як і реальний дохід (Y). На основі емпіричних досліджень М.Фрідмен дійшов висновку, що попит на гроші відносно нееластичний до ставки процента (r) і у рівнянні ним можна знехтувати. Таким чином, рівняння можна записати

L= Y L(П)

Зважаючи на те, що в умовах рівноваги на грошовому ринку пропозиція грошей (М^s) дорівнює попиту на гроші (L), можна записати формулу кількісної теорії грошей таким чином:

Y=v(П)M

Де dv/d П>0, П = 1/L

Беручи до уваги свої висновки, М.Фрідмен виходить з рівноважного стану повної зайнятості з постійним рівнем цін. Якщо, наприклад, реальна економіка зростає на 3%, то цей приріст супроводжується збільшенням приросту грошової маси також на 3% . Якщо ж реальний дохід знову зростає на 3%, а номінальний — на 8%, то це відповідає 5% інфляції. В результаті інфляції зростають швидкість обігу грошової маси, рівень номінального доходу, що є наслідком зростання грошової маси.

Процес пристосування до нової рівноваги протікає як відповідна реакція економіки на грошовий імпульс. У результаті зростаючої пропозиції грошей грошова маса перевищує оптимальний попит на гроші за ще постійного номінального доходу і незмінних інфляційних очікувань. Економічні суб'єкти скорочують свою надлишкову касу, що приводить до збільшення номінального доходу.

Зростання номінального доходу частково нівелює ефект збільшення рівня цін. Економічні суб'єкти діють в режимі адаптивного очікування і пристосовують свої інфляційні прогнози відповідно до ситуації, що змінюється, внаслідок чого швидкість обігу грошей збільшується. На основі емпіричних досліджень вчений виключає можливість нестабільного розвитку економічної системи. Якщо виходити з того, що за стабільності приватного сектору цій моделі не властиві стійкі коливання, то постійні коливання є результатом виникнення випадкових коливань грошової маси.

Проте модель М.Фрідмена не здатна оцінити величину амплітуди коливання реального доходу, а тому Л.Лейдлер розробив монетаристську модель, яка дає можливість усунути недолік теорії М.Фрідмена. Вчений демонструє залежність зміни між пропозицією грошей, реальним доходом та рівнем цін. Модель Л. Лейдлера складається з трьох частин:

1. монетарного сектору;

2. реального сектору;

3. кривої Філіпса, яка є сполучною ланкою між грошовим та реальним І секторами економічної системи.

Реальний сектор економіки можна виразити за допомогою реального ступеня завантаженості економічної системи

Уt = У - У*

де Уt —ступінь завантаженості економіки; У — логарифм реального доходу; У* — логарифм доходу за повної зайнятості.

Монетарна частина моделі складається з ринку грошей, на якому величини попиту і пропозиції грошей часто не збігаються, оскільки зміна пропозиції задається екзогенно, а попит на гроші залежить від рівня цін та реального доходу. В рівноважному стані справедливим є рівняння

М^s = М^d (6.5)

Крива Філіпса відображає зміну факторів зростання цін залежно як від очікувань інфляції, так і від ситуації у сфері зайнятості. В моделі Л.Лейдлера економіка завжди набуває стану рівноваги при повній зайнятості. Грошова політика в довгостроковому періоді нейтральна щодо рівня зайнятості, а в короткостроковому періоді ситуація протилежна - грошова політика активно впливає на ситуацію у сфері зайнятості. Отже, кон'юнктурні коливання є реакцією на грошові збурення (шоки).