Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ПЗ-синт-7сем.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
394.75 Кб
Скачать

7. У поданому тексті підкресліть означення. Поясніть способи їх вираження. Повторіть правопис складних прикметників.

Провесна. По узліссі і на галяві зеленіє перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава. Дерева ще безлисті, але вкриті бростю, що от-от має розкритись. На озері туман то лежить пеленою, то хвилює од вітру, то розкривається, одкриваючи блідо-бла­китну вроду. В лісі щось загомоніло, струмок зашумував, забри­нів, і вкупі з його водами з лісу вибіг «Той, що греблі рве» — молодий, дуже білявий, синьоокий, з буйними і разом плавки­ми рухами; одежа на йому міниться барвами, від каламутно-жовтої до ясно-блакитної, і поблискує гострими золотистими іскрами. Кинувшися з потоку в озеро, він починає кружляти по плесі, хвилюючи його сонну воду; туман розбігається, вода синішає (Леся Українка).

8. Розмежуйте узгоджені означення та іменні складені при­судки.

1. Рвучкий, холодний вітер. Пропахлий стернищами, ози­миною, листям, грибами, хлібом. Там, у степу, за містом, він ще дошкульніший, проймає наскрізь. 2. Стояв липневий, про­пахлий медом ранок. 3. Він наповнявся радістю, мов джерело водою, відігрівав схололу душу й ставав безмежно добрим і всепрощаючим... (З тв. В. Шевчука). 4. Небо було сіре, похмуре. Немов восени, накрапав холодний і дрібний дощ (Ю. 3банацький.). 5. Є місцевості веселі, радісні, є похмурі, тривожні й недобрі місця. Є благодатні долини й овіяні смутком гори (О. Довженко).

9. Доберіть з творів художньої літератури п'ять речень з не-узгодженими означеннями. Чим вони виражені?

10. Знайдіть неузгоджені означення у формі родового відмінка іменника без прийменника. Що вони означають?

Мово рідна! В тобі мудрість віків, і пам'ять тисячоліть, і зойк матерів у годину лиху, і переможний гук лицарів твоїх у днину побідну, і пісня серця дівочого в коханні своїм, і крик новона­родженого; в тобі, мово, неосяжна душа народу — його щирість і щедрість, радощі і печалі, його труд, і піт, і кров, і сміх, і без­смертя його. Арфо серця мого! Люблю зажуру пісень твоїх, і невмирущий оптимізм гумору твого, і музику слів твоїх. Скар­бе мій єдиний, з тобою я найбагатший і найдужчий в світі, без тебе — перекотиполе, що його вітер несе у сіру безвість, у млу небуття (С. Плачинда).

11. Перепишіть. Підкресліть додатки і неузгоджені означен­ня, виражені іменником у родовому відмінку. Обґрунтуйте.

Не треба ні паризьких бруків,

Ні Праги вулиць прастарих:

Все сняться матернії руки,

Стара солома рідних стріх.

Все сниться гук весни і вітер,

Веселий вітер світлих літ.

А тут — молюсь, убогий митар,

Шукаю Твій вогненний слід...

А я на полум'ї розлуки

Назавше спалюю роки,

І сниться степ Твій, сняться луки

І на узгір'ях — вітряки.

Там свист херсонського простору!

Там вітер з кришталевих хвиль!

А тут: в вікні опустиш штору —

І п'єш, самотній, смертний біль.

Є. Маланюк

12. Побудуйте речення із займенниками його, її, їх так, щоб вони виступали то в ролі додатка, то в ролі означення.

13. Перепишіть речення. Підкресліть слова, які мають при собі означення, та самі означення. Дайте повну письмову характеристику цих означень (узгоджене – неузгоджене, непоширене – поширене, препози­тивне – постпозитивне; морфологічне вираження).

І. Осінь віє смутними вітрами. В такі вітри опадає кора з висохлого дерева (Вал. Ш.). 2. Кожен крок дається ціною вели­ких зусиль, але перед людиною благородна мета – досягти вершини (В. С). 3. Зненацька став мені перед очима шлях сте­повий – під розімлілим небом, в зелених латках шпоришу, обкладений по узбіччях припорошеними долоньками подорож­ника, заквітчаний синіми зірочками петрового батога, в при­темненому сріблі полинів і нехворощі (П. З.). 4. У пам'ять плив­ла біла хата з ветхою солом'яною стріхою, з образами на поку­ті (А. Топч.). 5. Давай говорити мовою осені (О. 77.). 6. Море було свинцеве й похмуре. Сіявся дрібний холодний дощ, і обрій танув у брудно-сірій намітці. Важкі хвилі хльоскали каміння й відходили, згрібаючи дрібне каміння своїми пінявими пазура­ми (3. Т.). 7. Зате сіна в Кравчини найкращі – густі та розкішні. Не сіно – чай (7/7. Т7.). 8. Непорушна згода поля, людини, дня (П. Ф.). 9. І знову вечір розпинає зеленкувато-сизі крила над затишним, зеленим, співучим містом (В. В.). 10. Біля самого ліжка на тумбочці стояв маленький кошик зі свіжими синіми квітами, схожими на проліски (О. Г.). 11. Я пісень кохання ніко­ли не співав між ворогами (Л. У.).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]