Б) додаткова

1. Загнітко А.П. Кваліфікаційні і класифікаційні ознаки підмета // Функціонально-когнітивні вияви граматичних структур. – К.: УЗМН, 1998. – С. 17-27.

2. Вінтонів М. Питання межі складного дієслівного присудка в сучасній українській мові // Лінгв. Студії. Вип.. 8. – Донецьк: ДонНУ, 2001. – С. 72-76.

Практичні завдання

Вправа 1. Перепишіть речення. Підкресліть граматичну основу. Визначте типи підметів та засоби їх вираження.

1. Маленькими віконечками убога хата дивилася на вули­цю й принишкла. 2. Пилипкові очі блиснули одразу. 3. Мико­ла Горобець захвилювавсь. 4. Всі теж стали на ноги. 5. – Диви, штаб, мабуть. Ті кинулись очима й принишкли. 6. І сталося щось страшне (З тв. А. Головка). 7. Щось насувалось грізне (С. В.). 8. Сумно, сумно серед неба сяє білолиций (Г. Ш.). 9. Не прий­нялись три ясени, тополя всихала (Г. Ш.). 10. З ляком підвела старенька очі на молоду дівчину (О. Коб.). 11. Що лишилося в нього? Страшне сьогодні? (О. Полт.). 12. Сидіти без діла – також важкий труд (Нар.тв). 13. Ми довго стояли, трясучи руки, як це завжди роблять і вороги, і друзі. Перші, щоб замаскувати ворожість, а другі – щоб заховати дружню теплоту (Ю. Я.). 14. Петрів батіг примружив синє око (Л. Т.). 15. У темнім лісі, за горами Зібравсь усякий звір: Вовки, лисиці з ховрахами, Зайці дурні, шкідливий тхір, І ще там деяких чимало (Л. Г.). 16. Пізно ввечері хлопці поверталися з худобою додому (А. Г.). 17. Яблу­ка доспіли, яблука червоні! Ми з тобою йдемо стежкою в саду (М. Р.). 18. Оженивсь він із Оксаною (М. В.). 19. Ах, скільки струн в душі дзвенить! (О. О.). 20. З журбою радість обнялась (О. О.). 21. Оте твоє «хочу» і «можу» повинні узгоджуватися (В. Коз.).

Вправа 2. У наведених реченнях підкреслити підмети, вказати їх мор­фологічне вираження.

1. Залишу довірливій доні Слова, що од віку правди­ві, Любов у сльозині солоній, Сльозу у любові щасливій (Г. Чубач). 2. Так хутко згасло сяйво слави, Так коротко тривала мста (Є. Маланюк). 3. І багато ще всяких мудрих і святих слів (Г. Хоткевич). 4. Це – так, як Вашингтонові французи допомагали (В. Сосюра). 5. Застугоніли армії гало­пи, І їх натхненники, вчуваючи кінець, Серця перекопали на окопи І захищаються з покопаних сердець!.. (М. Вінграновський). 6. ... бо зрада це лише початок вірша і обереги котяться мов крила, біліє живота стареча ніша, що для меча героїку розкрила (І.Андрусяк).

Вправа 3. У наведених реченнях підкреслити підмети, визначити їх структурний тип.

1. Тисячі очей дивилися, і тисячі сердець билися, чекаючи великих божих слів, великих божих діл (Г. Хоткевич). 2 Великий єсть Господь Бог Ізраїля! (Г. Хоткевич). 3. А в синім небі Чумацький Шлях показує дорогу (О. Довженко). 4.1 сльози добрі, перла многоцінні, Живущою, зцілющою водою Лились, природи дар святий, безцінний, І обійма­лася сестра з сестрою...(П. Куліш). 5. Незнаний нам початок і кінець, Не розуміємо таємну віру, Коли життя сплітає у вінець В незнаній черзі віру і зневіру (О. Теліга). 6. В горах, де ближче сонця, перший раз приглянувся небу, тоді щось дивне й незнане пробудилося у мені, і піднеслася голо­ва, й слова прийшли до уст зелені (Б.-І. Антонич).

Вправа 4. У наведених реченнях підкреслити підмети, виписати ре­чення з простим інфінітивним підметом, обґрунтувати свою відповідь.

1. Перше слово – крик любови, Сміх і радість немов­ляти – Неповторне слово "Мати" – Про життя най­перше слово...(І. Багряний). 2. Яке то щастя – свій народ у світлі бачити! (Д. Павличко). 3. Як мало кожен з нас життю оддати встиг! (Я. Карманський). 4. Поезія не може жити на смітнику (М. Коцюбинський). 5. Бити по кишені – це за­вдавати кому-небудь певних матеріальних утрат, шкоди; їй страшно навіть вимовити (В. Барка). 6. Керувати – це пе­редбачати (3 часопису). 7. Ах, яке це щастя і яка це все-таки розкіш – карцер! (І. Багряний).

Вправа 5. У наведених реченнях охарактеризувати семантичні вияви складених підметів.

1. Став у церкві батько з сином. Церкву вже кінчали: Засклепили, побілили, Олтар прибивали (П. Глазовий). 2. Здається, він з нами йде У гуркоті, у диму, Ракети сяйво бліде Стелять до ніг йому (О. Гончар). 3. Але ми з тобою ... ми не вічні, ми з тобою просто – ти і я (В. Симоненко). 4. Єффай розбив їх і захопив переправу через Йордан, і коли хтось із уцілілих єфремлян просив пропустити його додому через переправу, воїни Єффая запитували, чи не єфремлянин він (Г. Сковорода). 5. Блискає за вибалком місяця підкова (А. Малишко). 6 Дві хмароньки пливли кудись / В убранні золотім І мовчки зупинилися Над краєм чарів­ним (О. Олесь). 7. Іван Франко цікавився не тільки францу­зькими класиками і романтиками, але й символістами (М. Рильський). 8. Мало прожити життя – треба життя зрозуміти (Є. Плужник). 9. Мотря та Софія місили тісто, порались коло печі (М. Коцюбинський). 10. Ти гарантуєш, що хтось із них не видасть мене поліції? (В. Винниченко). 11. Раптом рівна піднятість юрби сколихується. Щось нове влітає в крики (В. Винниченко).

Вправа 6. У наведених реченнях підкреслити присудки, вказати різ­новиди простого присудка.

1. На мостах калинових калинові знамена (Д.Білоус). 2. Не довго йому лишалося топтати ряст (М.Стельмах). 3. Знаєш, Марку, коли б я був знав те, що тепер знаю, я був би не скомпонував тих повітальних віршів... (А.Чайковський). 4. Під морозним вітром – біла тризна, Сніг сліпить, вирує рівнина, – То встає озимина залізна, Крізь крижа­ний сніг – озимина (Є.Маланюк). 5. Оксен блись одного в вухо, блись другого, до дверей і –кричи, свисти! (Г. Тютюн­ник). 6.Перестріла мене Галя на вулиці та давай розпитува­ти про тебе (О.Довженко). 7. Моя любове! Я перед тобою (Л.Костенко). 8. Він першого ж дня нагнав страху на про­чан (М.Стельмах).

Вправа 7. Визначте способи вираження простого дієслівного при­судка та можливі засоби його ускладнення.

1. З надвечір'я визирає ніч (В. Ст.). 2. Нарешті підвівся, вло­мив дрівець на всохлому кущі черемхи й розклав багаттячко (Гр. Т.). 3. ... З рядів останніх я рвонуся в перші І горе поділю, як хліб і сіль (Б. О.). 4. Ітимуть вони спочатку поміж темних ущелин, розбитих кварталів. Офіцери на ходу будуть погляда­ти на компаси... (О. Г.). 5. Якби мої думи німії На струни проречисті впали, Зійшлись би плачем мої струни І сміхом ди­тячим заграли (Л. У.). 6. Тільки боріться! Віще слово ніколи не вмре (О. Ю.). 7. Потім пройшли на подвір’я, і ворота важ­кі за ними – хряп! (А. Г.). 8. А клямка у мене перед носом стриб-стриб, клац-клац, а сніг у щілини пшак-пшак... Одсунув швиденько, а сам – шмиг до хати, а мороз мене – хльось по ногах: таки догнав! 9. Тіні довшають та й довшають. 10. Іду ж та й іду. Коли це з-під ніг як залопотить крильми – пере­пел... (З тв. Григора Тютюнника). 11. Пісня до роботи додає охоти (Л. У.). 12. Сосни стали і стоять (О. О.). 13. Мовчить, мовчить важке осіннє небо (Є. М.). 14. Під білим вікном у мі­сячному платті снить-мріє груша (В. Колод.).

Вправа 8. Визначити структурні різновиди присудка.

1. Він їхав, їхав, а полю не було кінця (О. Гончар). 2. Альтов захотів зробити хлопчині щось приємне, щоб потім той мав розповідати що своїм товаришам... (Є. Гуцало). 3. Не­спроможний передати велич і красу найбільшого константинопольського храму, він намагався приголомшити хоч лічбами...(Л. Загребельний). 4. Узявся він рани душевні зціли­ти І ліки змінив на перо: Розгублений батько, знедолені діти / Знайшли в його слові добро (М. Тарнавський). 5. Бла­городно, в романтичному дусі поводить він себе в останні го­дини життя, відмовляється врятуватися ціною смерті Кирила Тура, який прийшов визволити його із в'язниці (В. Неділь­ко) 6. Не бажаю, щоб ти, доню, Тут лишилась сиротою, – нема на світі гірше, Як убогій сиротині (Ю. Тарнавський). 7. А ми живі, нам треба поспішати (Л. Костенко). 8. Повітря зробилося прозорим (М. Коцюбинський). 9. Лю­бить свій край – це значить все любити, у чім його святе ім'я живе (В. Сосюра).

Вправа 9. Підкреслити присудки, охарактеризувати допоміжні ком­поненти складеного дієслівного присудка.

1. Прозрінь не бійся, бо вони як ліки (Л.Костенко).2. Ти не дивись, що дівчинка сумна ця (Л.Костенко). В. Вона росте ще, завтра буде вишенька (Л.Костенко). 4. Відважний і великодушний, він ладен віддати життя за бойове побратимство, козацькі звичаї (В. Неділько). 5. Рад я знать, чия перша рука підійметься на мене (І.Франко). 6. І то чому: бо любить іншу дівчину, а вірність має душу неподі­льчиву (Л.Костенко). 7. Тоді ми, вряд, упевнившись на ділі, що Гриць умер, отруєний, в четвер, предать землі звеліли до неділі, прийнявши справу криміналітет (Л.Кос­тенко). 8. А степам будуть груди пекти ті залишені в полі гранати, те покиддя війни на грузьких слідах чере­ди (Л.Костенко). 9. Під горою стояла вагітна, як поле, мати (Л. Костенко). 10. Не допусти, щоб світ зійшовся клином, і не присни, для чого я живу (Л.Костенко). 11.І жадний примус, жадне зло їх не примусило скорити­ся! (Є.Маланюк). 12. А дівчата бояться ламати калину, кажуть, що то твої руки...(В.Голобородько). 13. Ти зовсім мене не кохала, А я був повинен забуть... (О.Олесь).

Вправа 10. Підкреслити присудки, визначити тип зв'язки складеного іменного присудка.

1. Літери — круглі, Мова — чітка. Мати — помалу читає (Г. Чубач). 2. Хмара над верховиною, гори стали рости й рости, дим почав обгортати всю гору, закриваючи сонце, і нараз розітнулося громове голосіння труб, мов тисячу їх було сховано в хмарі і трубили в них велетні (Г. Хоткевич). 3. Його ж ти зрадила і степом Пішла рабинею Петра (В. Сосюра). 4. Його життя розширив обрій 3 життям безперестанний бій, Щоб знявсь він птахом до зірок. / Та жаль, в Січі нема жінок (В. Сосюра). 5. Доріг – багато, але шлях один! (М. Вінграновський). 6. Може, ми квітками, може, васильками станем — я і ти (В. Сосюра). 7. Не бажаю, щоб ти, доню, / Тут лишилась сиротою... (Ю. Тарнавський).

Вправа 11. Прокоментувати розділові знаки, охарактеризувати головні члени речення.

1. Століття твоєї боротьби, грім твоєї славетної зброї, десятиліття тяжких поразок, іспитів, ощадності, збирання сил, твоя вперта невтомність, шляхетна сувора брутальність, твоя кров, піт, наука, праця — все кінець кінцем утворило Мертенса! (В. Винниченко). 2. Ну, не пустити погрітися — гріх (Є. Гуцало). 3. Мати ненавиділа діда і вважала його за чорнокнижника. Ми не вірили матері і захищали діда од її нападів, бо псалтир всередині був не чорний, а білий, а товс­та шкіряна палітурка — коричнева, як гречаний мед чи ста­ра халя (О. Довженко). 4. Один був інженер, один (що вже й зовсім незвично) — поет, один — лікар, четвертий — Отава (П. Загребельний). 5. Набити руку — це не означає побити руки (Г. Тютюнник). 6. Зідул і бабуся — це тільки варіації одного і того ж типу (М. Хвильовий).

Вправа 12. Підкресліть складені дієслівні присудки. Схарактеризуйте їх структурні компоненти.

1. Картопля перестала сичати (Гр. Т.). 2. Над чорними очи­ма молодиці металися, мовби хотіли полетіти кудись, розкрилені брови (М. С). 3. Тихо й нудно, і спека пекельна... Нікуди вже далі – ось-ось має щось трапитись (С.В.). 4. ...Темні очі його починали сяяти (О. Г.). 5. Хочу закінчити ще хоч одно оповідання (М. К.). 6. Марина продовжувала готувати сніда­нок (І.Вільде). 7. Я уявляю собі морську школу на високому березі. З усіх вікон мусить синіти море (Ю. Я.). 8. В’язати я не можу (Л. У.).

Вправа 13. Визначте, чим у поданих реченнях виступає інфінітив – основною частиною дієслівного складеного присудка чи другорядним членом речення.

1. Іще дідусь не погукав на піч мене малого доказати казку (В. Ст.). 2.Бринить колосочок, як срібний дзвіночок, по са­дочку лунає, та вже й соловейко, що співа раненько, так співа­ти не здолає (Л. У.). 3. Вона любила чепуритися, любила милих людей і від них увагу (М. В.). 4. Старий ще більше насупився, але доскіпуватися не став (О. Г.). 5. Щодалі доводилося все частіше звертати з колії... (Я. Я). 6.... Нічого зайвого чабан не візьме в таку спеку носити з собою по степу (О. Г). 7. Де саме – пригадати не берусь, зустрівся він з Остапом Вересаєм (М. Р.). 8. А цілувати хліб навчила мати (Є.Гуц.). 9. Вилітали птахи шукати здобич... (М. Т.).

Вправа 14. Простежте, якими частинами мови виражено іменну час­тину іменного складеного присудка. Яких відмінкових форм вона може набирати?

1. Двір був просторий, чистий, оплетений... (Я. М.). 2. Біля присілка білояра пшениця була молода і вища, а горді соняш­ники стояли, як слов’янські вої, — щитами на схід (М. С). 3. Ліс низовий, набряклий душною вологою та п’янким духом розжухлої брості (Гр. Т.). 4. Не смійтесь, я теж на бусла схожий такою ж любов’ю до отчого дому (А. М.). 5. Терпи, козаче, ота­маном будеш (Я.Т.). 6. Звуки теж бувають всякі – тільки треба уміти їх слухати (Ю.С). 7. Очі в Маланки стали налякані, круглі (М. К.). 8.Невпізнанним став Київ (Газ.). 9. Сказано ж: солда­том не родишся, а робишся... (О. Г.). 10. Вони [голуби] вважа­лись божою птицею, вільно виводилися, зграями літали над зеленою горою (С. С). 11. Ти між зірками – одна (В. Сос). 12. Лиш боротись — значить жить (І. Ф.). 13. Замість тинів пра­вили густі, старанно підстрижені пояски жовтої акації (В. Мин).

Вправа 15. Визначте тип присудка у простих реченнях та в кожній частині складних речень.

1. Голі корені смерек заплітали стежки (М. К.). 2. Дівчам колись прийшла до столиці республіки на відбудовні роботи. 3. Ну як це назвати, Хаєцький? 4. Ясні, охоплені багрянцем, гори стояли до самого небокраю (З тв. О. Гончара). 5. За що вони тепер мене в палатах вітають, царівною називають, очей не спускають з мого цвіту? (Т. Ш.). 6. Грек назвався Олексою, а дружина його – Галиною (М. Руд.). 7. Вічно будуть лю­ди шукати: хто – нового добра, хто – нової краси (П. Ск.). 8.1 почав Бульба, зіскочивши з коня, шукати люльку (О. Довж). 9. Журавлик стояв зворушений, схвильований і піднесений (О. І.). 10. Справа починала бути поганою. Остап знемігся і зовсім розхворівся, його палила гарячка (М. К.). 11. По-різно­му говорили люди, чому Іван Ярош, син Петрів, став назива­тися спочатку Дунаєм, а потім дідом Дунаєм (М. С). 12. Нама­гався почати працювати (Газ.).

Вправа 16. У поданих реченнях визначте головні члени. Поясніть спо­соби їх вираження. Назвіть типи підметів і присудків.

1. Ні, хто не любить всіх братів, Як сонце Боже, всіх зарівно, Той щиро полюбить не вміє Тебе, коханая Вкраїно! 2. Так Кот­ляревський у щасливий час вкраїнським словом розпочав співа­ти. 3. І кожний з нас те знав, що слави нам не буде (З тв. І. Фран­ка). 4. Здали екзамени дівчата. Ці почуття такі відомі! (П. В.). 5. Моє серце не може більше вмістити. Воно повне вщерть (М. К.). 6. Минуле нашого народу воістину героїчне (І. Ц.). 7. Ти ніколи не знав війни. Твої батьки теж не були на ній... А ось старші пам’ятають. Ті ніколи не забудуть війну (З газ.). 8. І ставали всі веселі молоді фронтовики. Дівчині отій в шине­лі дарували б ми квітки (О. Ю.). 9. Усе треба було починати спочатку (О. Довж). 10. Буковинські Карпати. Гора біля гори стоять разом в німій величі... (О. Коб.). 11. Серпень з вереснем стискають один одному правиці (М. Р.). 12. Тимко із своїм по­гоничем першу борозну пройшов спокійно. 13. Але спокій у хаті ніяк не міг встановитися. 14. Лице було сумним і зосередженим (З те. Г Тютюнника). 15. Для одинокої бездітної тьоті Варі золотаве сестрине дівчатко стало гарячою відрадою серця (О. Г.). 16. В опублікованому «Словнику української мови» нарахо­вується близько 135 000 слів – дуже велика кількість (І. Вих.). 17. Давно зозулине «ку-ку» віддалилось (В. Сос).

Вправа 17. Поставте, де потрібно, тире між підметом і присудком. Поясніть його вживання.

1. Згоріть не майстерність. Згоріть не диво. Усе і повсюди горить. Важніша невичерпаність і невідворотність суцільного світла в немеркнучім світі, бо так необхідно, щоб кожен що­миті світивсь. Для когось! 2. Підглядати у душу все одно що душити за горло. 3. Пелюстка слова як перлина в морі. 4. Гар­монія долі як слово просте. 5. Бо кожен в світі, кожен непов­торність (3 те. А. Листопад). 6. Ім'я твоє ім’я моєї пісні пробатьків край... 7. – Уклонись мені, і я поведу тебе в світлі оселі, бо я Бог! 8. Я мисль людська і правди прямота. 9. Це заповіт і суть моя (З те. В. Борового). 10. Життя нелегке. Часом і круте. І все ж нам на шляху не зупиниться. Хай вічно буде сад, і в нім криниця, І виноградне гроно золоте (Г. Г.). 11. Мій ідеал це хутір на узліссі, в Гетьманщині, в позаминулім віці... (І Кач.). 12. Завжди мужність найбільша залишатись у серці дитям. 13. Неволя недоля. 14. Віки наче сиві птиці (З те. Н. Нікуліної). 15. А білий ряст як білий дзвін, Як біла туга на іконах, Як всіх прощань сльоза солона, Де рідний край, де рідний Він (Я. П.). 16. Осінь вмирання, примир’я, прощання останні слова. 17. Степ був суцільний храм (3 те. О. Олеся).

Для перевірки: Авторські розділові знаки: 4. ... долі – як сло­во... 7.... я – Бог! 8. Я – мисль... 9. Це – заповіт... 14. Віки – наче...