11. Визначте всі члени речення. Поясніть різницю між непоширеними і поширеними реченнями.

1. Небо скуйовджене і розколисане дрантя спустило на темні бори. 2. Умань! Добра ласкава Умань. 3. Тиша хмарою проплива. Тиша важчає. 4. Розлогі верби. Затишок і тіні (3 те. В. Симоненка). 5. Сонце ходило в надвечір'ї і сліди залишило рожеві окрай хвиль. 6. Засвітилася черлено писанка в долоні (З те. Н.Нікуліної). 7. Іду стежиною. 8. Зацвітають жита. 9. Хо­лодний вітер душу пронизав. 10. Грайливо в'юниться вода ліло­во-синіми стрічками (З тв. К.Чернишова).

12. Розмежуйте повні і неповні речення, мотивуйте свій вибір.

1. Галява простора. За лісом, наче скибка кавуна, ущербний місяць. Мла напівпрозора. Ступити хочу. Перехопило дух. Жахлива мить! (М. Драй-Хмара). 2. Замело, засніжило навколо. 3. Нежданий сніг – на перші квіти. 4. Щось тривожне і знадливе в осені (3 тв. Н.Півторацької). 5. Світає. Вечоріє. Крик на­вколо (В.Герасим’юк). 6. На мертвих мовах – німоти печать (Н.Нікуліна). 7. Дитячі оченята, далебі, перед тобою – совістю святою (В.Миколайчук). 8. Бузиною пропахли дні погрозові (К.Чернишов). 9. А обабіч шляху з тихим шумом хлюпались зелені хвилі хлібів. Плинули, плинули... 10. Тиша в хаті. У хаті поночі (3 тв. А.Головка). 11. Десь при вечірньому столі – батьків моїх тужіння згорьоване (В.Стус).

13. Прочитайте. Випишіть прості речення. Дайте їм повну ха­рактеристику за структурними ознаками: 1) двоскладне чи односкладне; 2) непоширене чи поширене; 3) повне чи неповне.

1. Вирує день у буйному гіллі, у чорних блискавицях лас­тівок бентега вітру молодого грає – це на землі. В задумі неба, розімлілого від спеки, де вицвілу блакить до обріїв розлито, стоять соборами високі білі храми в сріблясто-перламутровій оздобі – це над світом. І марення степів, і гомінливе місто, в своїм неспокої довіку незбагненне, – все світло й тінь! З них зіткана земля, і зшите з них безмежне небо – це круг мене. 2. Застиглий дим осінніх вечорів мені навіює прозорість смутку. Холоне зір від срібних кольорів, і паморозь ляга на теплу серця грудку. Ген вже роки, мов прибрані поля, відлунюють дзвінкою далечінню. Лиш спогад-птах, що лине звідтіля, бува, майне в душі збентеженою тінню (3 тв. К.Чернишова). 3.І дже­рело замерзло. Зимно так... І хуга серце обіймає сумно. І ко­си Мавки в сніговій задумі... Та тільки в серці ще квітує мак (Н.Півторацька).

14. Розставити розділові знаки, визначити тип речення за формальною елементарністю / неелементарністю та за семантичною елементарністю / неелементарністю.

Станція де я вийшов була маленька старенька як старо­винна дерев'яна сільська церковця. На станційному подвір'ї чекали пасажирів фурмани. Вони подивились на мене байду­жими очима зробивши мені цим тайну втіху.

Я вийшов у поле і з полегшенням провів поглядом по­їзд що тікав у жовто-синю далечінь. Тепер принаймні на цю ніч можна було бути спокійним її я постановив провести в першому селі в якій-небудь клуні на весняному запашному як чай сіні про себе показуючи язика всім тим кому дуже хотілося знати де я.

Дорога майнувши сірим хвостом безшумно сховалася в зелені хлібів. Над моєю головою вирисовуючи незримі вісім­ки кружляла зграя веселих вечірніх мушок. Десь збоку вни­зу сочно чиркала коса і звідти віяло вогким густим духом свіжокошеного сіна.

Я веселіше підтягнув на плечі клунок поправив солдат­ського картуза якого на мене начепили для поважнішої кон­спірації і стараючись ступати в такт косі бадьоро пішов упе­ред.

Несподівано сажнів за п'ятнадцять переді мною я поба­чив чоловіка. Де він був досі я не міг збагнути дорога ніби весь час була порожня.

Подорожній щось робив ідучи витирався чи сякався без­перестанку. Посувався він помалу ступаючи важко й розмірено немов несучи на плечах відро з водою. Часом він устро­млявся в кругле червоне лице місяця що сходив над далекою смугою лісу й був подібний до червонопикої баби яка цікаво приглядається до чогось з-за свого тину. Тоді контури подо­рожнього ставали чіткими й темними (В. Винниченко «Терень»).