Порівняльна таблиця форм державного устрою

Ознаки	Унітарна держава	Федерація	Конфедерація
Конституція	Єдина	Суб'єкти приймають свої конституції на основі загальносоюзної	Кожен суб'єкт має власну конституцію, а підвалиною для утворення конституції є союзний договір
Вищі органи влади	Єдині	Двопалатний парламент	Центральна влада відсутня; є спеціальні спільні органи для координації дій у розв'я­занні конкретних проблем
Громадянство	Єдине	Єдине (поряд з громадянством суб'єктів федерації)	Єдине громадянство відсутнє
Система права	Єдина	Єдина; суб'єкти можуть мати свої підсистеми	Єдина система права відсутня
Судова влада	Єдина	Єдина; суб’єкти можуть мати свої підсистеми	Самостійна судова система кожного суб'єкта
Територія	Єдина	Складається з територій суб'єктів федерації	Єдина територія відсутня
Валюта	Єдина	Єдина	Кожен суб'єкт мас власну грошову одиницю

Унітарна держава. Принцип унітаризму означає таку побудову дер­жави, за якої верховна суверенна влада повністю зосереджена в центрі, а складові держави (області, департаменти, воєводства тощо) не мають оз­нак політико-державної самостійності й є тільки адміністративно-терито­ріальними підрозділами. Для унітарної держави характерна наявність єдиної системи централізованої державної влади, юрисдикція якої поши­рюється на всю територію країни. Існує єдине громадянство, єдина судова система, єдина конституція. Деякі унітарні держави (Італія, Португалія, Україна та ін.) включають автономні утворення.

Федерація - це союзна держава, яка складається з державних утво­рень, які мають юридичну і, відповідно, політичну самостійність. Прин­цип федералізму полягає у розмежуванні сфер компетенції федеральної, центральної влади та влади суб'єктів федерації. Цей принцип передба­чає договірність у прийнятті спільних рішень, рівне представництво в органах федеральної влади. Територія в політико-адміністративному відношенні не є єдиним цілим, а складається з суб'єктів федерацій. Суб'єкт федерації наділяється установчою владою, має право прийняти власну конституцію, мати свою судову та правову системи. Феде­ральні закони мають безумовний пріоритет над регіональними. У кон­ституціях федерацій розмежовується компетенція федеральних і місце­вих органів влади. У складі федерації може бути різна кількість суб'єктів: у США - 50, в Канаді - 10, у ФРН - 16, в Австрії - 9 і т. д. До компетенції центральної влади в федерації належать питання розв'язан­ня конфліктів між суб'єктами федерацій, оборони країни, зовнішньої політики, фінансів, оподаткування, організації структур і діяльності вищих органів влади.

Конфедерація - це союз суверенних держав, який створюється для досягнення конкретної спільної мети. Принцип конфедералізму перед­бачає збереження повної юридичної та політичної самостійності дер-жав-членів конфедерації, відсутність центральних органів влади, уні­фікованого законодавства, єдиного громадянства, судової системи. Взаємини між суб'єктами конфедерації грунтуються лише на добро­вільних договірних засадах для координації дій у розв'язанні конкрет­них спільних проблем.

Конфедерація характеризується відсутністю єдиної податкової систе­ми; фінанси центральних органів складаються із внесків, а не з податко­вих відрахувань. Члени конфедерації передають в компетенцію союзу ви­рішення обмеженої кількості питань, найчастіше у сфері оборони, зовніш­ньої політики, транспорту, зв'язку.

Конфедеративна форма держави існувала у США (1776 - 1787), Німеч­чині (1815 - 1867). Що стосується Швейцарської Конфедерації, названої так ще у XIII ст., то фактично вона давно стала федерацією з сильною централізацією найважливіших функцій, хоча конституцією країни визна­чено, що кожний кантон є "федерально-суверенною державою" зі своїм урядом і конституцією.

Від федерацій та конфедерацій потрібно відрізняти регіональні або інші союзи держав, такі як Співдружність Незалежних держав (СНД).