Переваги і недоліки у порівнянні з паперовими книгами

Переваги

• невеликий обсяг (на комп'ютері можна зберігати десятки і сотні тисяч книг);

• можливість повнотекстового пошуку (якщо текст книги розпізнано чи набрано);

• можливість швидкої і простої зміни гарнітури і кегля;

• можливість читання книг при низькому рівні освітлення (на пристроях з підсвічуванням);

• можливість прослухати (англ. text-to-speech, аудіокнига) текст книги;

• низька вартість розповсюдження (у більшості випадків оплачується тільки обсяг інформації, переданої через комп'ютерні мережі, або фізичний носій, наприклад, компакт-диск).

• реалізований механізм пошуку по тексту, перехід по гіперпосиланнях, відображення тимчасових виділень і зауважень

• можливість відображати анімовані малюнки, мультимедійні кліпи і відтворювати аудіо-книжки та mp3-файли.

Недоліки

• потенційна несумісність з новими апаратним чи програмним забезпеченням (щоб уникнути цього, використовують прості або стандартизовані відкриті формати);

• екрани деяких пристроїв швидко перевтомлюють очі;

• розширення екранів більшості пристроїв сьогодні таке, що «якість зображення» на них поки що значно гірша, ніж у паперового аналога;

• час роботи переносного пристрою від батареї обмежений;

• значні незручності викликає переведення в такий формат паперових видань з великою кількістю іллюстрацій (наприклад, роботи з історії мистецтва, фотоальбоми, збірники карт тощо);

• окремі автори та паперові видавництва вважають цю технологію грабіжницькою.ⁱ

Назва «віртуальна бібліотека» (Virtual library) використовується для визначення комплексу інформаційних джерел, доступних через глобальні комп'ютерні мережі, що в сукупності утворюють Internet. Віртуальна бібліотека не має єдиного місцезнаходження - її ресурси розподілені по всьому світі, а інформаційний потенціал на кілька порядків перевищує документні ресурси будь-якої книгозбірні.

Під «цифровою бібліотекою» (Digital library) розуміється бібліотека, в якій вся інформація зберігається в оцифрованому вигляді та не передбачає наявності документів на традиційних носіях.

В електронній бібліотеці (Electronic library) основні процеси здійснюються з використанням комп'ютерів, однак у таких бібліотеках документи на машинних носіях співіснують з аудіо-, аудіовізуальними та іншими матеріалами.

Отже, електронна бібліотека включає в себе й цифрову, в ній, окрім суто дискретного подання документів, допускається і їх відбиття в іншій електронній (наприклад, аналоговій) формі. Цифрова та електронна бібліотеки, на відміну від віртуальної, являють собою сукупність документів, що мають конкретне місцезнаходження.

Електронні бібліотеки, в цілому, можна класифікувати за декількома ознаками, такими як:

- засновник електронної бібліотеки, тобто ініціатор процесу її створення;

- вид (види) літератури, представленої в колекції, і коло читачів, на яких вона розрахована;

- принципи комплектування (відбір видань);

- характер наданих послуг (у т.ч. наявність і якість електронного каталогу);

- формати представлених електронних видань.

Електронна бібліотека (digital library) – інтегрована інформаційна система, яка дозволяє накопичувати, зберігати та ефективно використовувати різноманітні колекції електронних повнотекстових та мультимедійних документів, що доступні в зручному для користувача вигляді. Крім електронних документів об’єктами опрацювання в ЕБ є також бази даних, мапи, карти користувача, посилання, інші ЕБ тощо.ⁱⁱ

За функціональною спрямованістю розрізняють ЕБ загального характеру та спеціалізовані. Перші зберігають інформаційні ресурси по багатьох напрямках знань і використовують переважно мінімальний інструментарій, що забезпечує реалізацію стандартних функцій інформаційної системи. Спеціалізовані ЕБ зберігають та надають доступ до інформаційних ресурсів в певній предметній області. Вони багатофункціональні і, поряд з набором стандартних послуг, надають можливість нетрадиційного характеру обробки, задоволення специфічних вимог (зберігання результатів та архівів експериментів, підтримка часових та просторових характеристик даних, спеціальні форми задання вхідних та вихідних даних – картографічні, графічні, оцифровані фотографії, звукозаписи тощо).

Ресурс (resource) – все, що має ідентифікатор. Прикладами можуть бути документи, електронні об’яви, колекції ресурсів. Не всі ресурси можуть бути досягнуті в комп’ютерній мережі (наприклад, людські ресурси, зв’язка книг в бібліотеці), але їх опис теж може розглядатися як ресурс.

Інформаційний ресурс (information resource) – будь-яка сутність (електронна чи інша), яка спроможна передавати чи підтримувати (зберігати) інтелектуальну інформацію або знання; наприклад, книга, лист, картина, скульптура, база даних. Інформаційний ресурс – це одиниця інформації, яка є унікально іменованою сукупністю даних, структурованих у вигляді іменованих атрибутів.

Електронний інформаційний ресурс (electronic information resource) – інформаційний ресурс, що зберігається в електронному чи комп’ютеризованому форматі і може бути досягнутий, знайдений та перетворений засобами електронної мережі або іншої електронної технології обробки даних (наприклад, CD-ROM). ⁱⁱⁱ

Кожному інформаційному ресурсу відповідає певна множина сервісів, що забезпечують доступ до ресурсу та його опрацювання в інтересах користувача ресурсу.

Сервіс (service) – система, що реалізує (забезпечує) одну або декілька функцій, які мають цінність для кінцевого користувача [16, с 61].

На даний час одним із ефективних засобів підтримки наукових досліджень є використання автоматизованих бібліотечних систем. У цьому аспекті актуальною є проблема створення в наукових організаціях електронних бібліотек. Вони значно підвищують рівень надання фахівцям бібліотечних послуг, а саме:

- сприяють ефективному доступу до існуючих на даний час електронних інформаційних ресурсів в мережі Інтернету, насамперед до бібліотек та періодичних видань, а також до зарубіжних електронних ресурсів;

- забезпечують якісно новий рівень задоволення інформаційних потреб науковців завдяки використанню новітніх бібліотечно-інформаційних технологій (кількість доступних інформаційних джерел, ступінь їх релевантності, актуальність, повнота й оперативність отримання інформації) [17, с 27].

Переважна більшість сучасних видань має електронний аналог у вигляді оригінал-макету, підготовленого до друку за допомогою комп'ютерного верстання. У більшості ці аналоги втрачаються одразу або через певний час після публікації видання.

Термін зберігання друкованих видань обмежується строком експлуатації паперу, з якого виготовлено видання, і залежить від умов його зберігання й інтенсивності використання. Електронний аналог друкованого видання може зберігатися безстроково і експлуатуватися без обмежень за умови періодичного перезапису його на нові носії інформації і ретрансляції в актуальні формати представлення даних. З електронного аналогу у будь-який час може бути здійснено перевидання особливо цінних, рідкісних та наукових видань.

Такий спосіб поповнення національного інформаційного фонду має суттєві переваги як для держави, суспільства в цілому, так і для суб'єктів видавничої справи зокрема.

Переваги для суспільства:

1. Оперативне забезпечення повнотекстовою електронною інформацією про сучасну видавничу продукцію України.

2. Забезпечення однієї точки доступу (електронного депозитарію) до електронних версій всіх видань України.

3. Полегшення пошуку повних текстів видань за допомогою інформаційно-бібліографічної системи, створеної Книжковою палатою України.

4. Збереження можливості відтворення через великий проміжок часу найцінніших видань у їх первісному вигляді.

Переваги для держави:

1. Значне зменшення витрат з Державного бюджету на оцифрування фондів бібліотек та архівів.

2. Презентація вітчизняної видавничої продукції світовому співтовариству.

3. Інтеграція в європейське суспільство, рівень інформатизації якого значно випереджає Україну.

Переваги для суб'єктів видавничої справи:

1. Отримання прибутку як видавцем, так і автором за використання електронних документів.

2. Зменшення витрат на комп'ютерну техніку для зберігання електронних оригінал-макетів видань.

3. Уникнення ризику втрати електронних оригінал-макетів видань у разі виникнення аварійних ситуацій на виробництві.

4. Безплатна реклама продукції видавництва.

5. Можливість у будь-який час отримати електронний оригінал-макет свого видання для перевидання твору.

6. Гарантія дотримання авторських прав під час використання електронних оригінал-макетів видань.

Становлення інформаційного суспільства створило умови для трансформації бібліотечних установ в системоутворюючу ланку інформаційної сфери. Засвоєння бібліотеками інтернет-технологій, вивчення інформаційних потреб користувачів у мережі Інтернет дозволило бібліотекам запровадити нову форму інформаційної діяльності – обслуговування віддалених користувачів. Зараз переважна більшість вітчизняних бібліотек вже не є пасивними користувачами інформації Інтернету, а займається створенням власних інформаційних ресурсів і наданням їх широкому колу користувачів всесвітньої глобальної мережі. Значною мірою це реалізується через створення веб-сайтів, покликаних всебічно представляти бібліотеку в світовому інформаційному просторі. Їх використання дозволяє зробити бібліотеку відкритою для кожного потенційного користувача, значно розширити коло споживачів послуг і таким чином зайняти визначальне місце в світовій інформаційній інфраструктурі.

Необхідність створення веб-сайтів бібліотеками обумовлена тим, що вони є:

- ефективним засобом рекламування бібліотеки в міжнародному інформаційному співтоваристві Інтернет;

- забезпечують доступ до власних бібліотечних продуктів широкому колу користувачів у мережі;

- сприяють розвитку нових інформаційних послуг;

- сприяють ефективній реалізації інформаційної та культурно-освітньої функції бібліотеки;

- підвищують інформаційну культуру користувачів.

Зміст сайту, його структурне формування визначається бібліотечними працівниками в співпраці з програмістами. Для ефективної роботи веб-сайт має бути добре структурованим, змістовним і зрозумілим для користувача.

Зрозуміло, що створення бібліотечних сайтів не є одноразовою акцією: сайти повинні постійно підтримуватись в робочому стані, про що свідчать дати їх останього оновлення. Кількість відвідувань сайтів певною мірою говорить про їх затребуваність, але в той же час не є свідченням належного задоволення інформаційних запитів користувачів.

Бібліотечні веб-ресурси фахівці характеризують за двома ознаками:

- структурою;

- інформаційним наповненням.

Одним із перших проектів створення зібрання електронних версій книг є проект «Гутенберг», започаткований 1971 р. М.Хартом у Лабораторії дослідження матеріалів Іллінойського університету(США). В його основу покладено технологію відтворення, тобто все, що введено в пам’ять комп’ютера, може бути відтворено у будь-який час, у будь-якому місці. Проект закладений на аматорських засадах та існує при незначній спонсорській підтримці.

У 1995 р. створено Національну федерацію цифрових бібліотек, в яку об’єдналися 15 університетських бібліотек і Бібліотека Конгресу США. Головний її результат у цьому напрямку - банк даних «Пам'ять Америки» (44 історичні колекції загальним обсягом понад 1 млн. документів, які всебічно відбивають етапи становлення і розвитку США). Необхідно сказати, що проект «Пам'ять Америки» свідчить лише про високий рівень розвитку інформаційних технологій у країні. Однак визначних колекцій пам'яток писемності та друку, що становили б особливу цінність для світової культури, це історичне зібрання не має. В ньому переважають електронні копії фотографій визначних діячів США, архітектурних споруд тощо.

Суттєво відрізняється проект - DLI (Ініціатива цифрових бібліотек), започаткований у США за підтримки NSF (Національний науковий фонд), DARPA (Відділ агенції перспективних досліджень у галузі оборони) і NASA (Національна агенція з аеронавтики і космічного простору). Метою цього проекту є встановлення більш досконалих зв'язків між фундаментальними науковими дослідженнями та інноваційними технологіями. Слід відзначити, що перша фаза проекту (1994-1998) мала шість багатогалузевих наукових напрямків, на які виділялось $24 млн., та залучались групи дослідників, робота яких координувалась одним з шести університетів - визнаних провідними в певному напрямку. Також понад 75 різних організацій США у рамках роботи над проектом виступали партнерами. І серед них - провідні фірми в галузі виробництва комп'ютерної техніки і телекомунікаційного обладнання, навчальні заклади всіх рівнів, бібліотеки, видавничі організації, урядові та державні агенції, професійні асоціації та інші установи, зацікавлені у створенні та підтримці великих сховищ інформації і знань.

Друга фаза проекту, розпочата в 1999 p., передбачала початок використання інформаційних ресурсів цифрових бібліотек у всіх суспільно значущих сферах діяльності суспільства.

Потрібно зазначити, що кінцевий результат проекту не відповідав великому обсягу фінансування, оскільки навіть університети, що координували проект, створили інформаційні сховища обсягом лише в кілька десятків тисяч документів. Причиною цього стали обмеження, що випливають з авторського права [13, с 13-15].

В Європі здійснюється проект «Bibliotheca Universalis», що ставить за мету створення глобальної мережі електронних бібліотек. Започаткований під егідою Ради Європи у 1995 р., проект реалізується під проводом країн «Великої сімки». Було заплановано сформувати велику, розподілену колекцію наукових знань, і забезпечити можливість надання доступу до неї користувачам через всесвітню мережу. Основною концепцією проекту «Bibliotheca Universalis» є міжнародна співпраця провідних бібліотек країн «Великої сімки». Однак, у рамках цього проекту, як і американського «Ініціатива цифрових бібліотек», поки що не досягнуто вагомих результатів, оскільки не розв'язано проблему авторського права [13,с 23].

Певного прогресу досягнуто в Росії, де є досить «ліберальний» підхід до проблеми авторського права. Наприклад, «Библиотека Максима Мошкова», створена на аматорських засадах, є однією з найбільших електронних бібліотек Росії й світу. Започаткована у 1994 році, бібліотека поповнюється електронними документами, що надсилаються авторами, зацікавленими довести свою інтелектуальну продукцію до світової спільноти засобами Інтернету та користувачами-ентузіастами. Також можна відзначити «Публичную электронную библиотеку Євгения Пескина», що нараховує близько 1 тис. творів класиків російської літератури та бібліотеку «Российская фантастика», яка існує з 1996 p. і має понад 1,5 тис. книг 280 авторів.

Варта уваги і «Национальная электронная библиотека» Росії - найбільший у світі електронний архів російськомовних документів, матеріалів газет, журналів, радіо- і телестанцій, а також інформаційно-аналітичних агенцій Росії, країн СНД, Балтії та далекого зарубіжжя. Проект зародився в 1994 р. як проект Національної служби новин Росії, і проблема авторського права розв'язувалася в рамках єдиного інформаційного об'єднання. Як технологічний засіб для роботи з фондами придбано систему повнотекстового пошуку Textract, програмне забезпечення, що було розроблене для аналітичних систем правозахисних органів США, Європи та Австралії. Основна інформація надається користувачам Національної електронної бібліотеки на комерційних засадах, де бібліотека виступає посередником. Постачальники самостійно визначають вартість своїх матеріалів.

В Україні роботи з формування електронних бібліотек лише набирають обертів.

Однією з перших ініціатив у цьому напрямі стало рішення інформаційно-бібліотечної ради Національної Академії Наук, в якому доручили Науковій бібліотеці України ім. В.Вернадського організувати передачу в науково-дослідні установи НАН України копій електронного каталогу і відповідно установам організувати передачу до НБУВ своїх загальнодоступних електронних інформаційних ресурсів (каталоги і картотеки, комп'ютерні файли-верстки академічних журналів, електронні версії праць співробітників науково-дослідних установ НАН України) для створення електронної наукової бібліотеки НАН України [2, с 204].

Ще одним кроком у розвитку ЕБ в Україні є створення Національної системи електронного інформаційно-бібліотечного ресурсу, складової Національної програми інформатизації. Це передбачало, в свою чергу, формування зведених електронних каталогів відомчих і територіальних об'єднань бібліотек, баз даних ретроспективної національної бібліографії України та комплексу тематичних баз даних з реферативною, фактографічною, оглядово-аналітичною інформацією; забезпечення доступу до інформаційних ресурсів системи через Інтернет і входження українських бібліотек до глобальної мережі електронних бібліотек.

Більша частина робіт з інформатизації у межах НПІ спрямована на створення інформаційно-аналітичних систем органів державної влади. Важливим напрямком роботи є координація діяльності владних структур різного рівня з питань виконання НПІ, у тому числі забезпечення сумісності та інтеграції відповідних мереж.

Ще один проект, "Створення регіональних інформаційних порталів та інформаційних центрів на базі публічних бібліотек", здійснюють спільно Міжнародний фонд "Відродження" та Міністерство культури і мистецтв України. У рамках цього проекту було визначено, що загальний обсяг баз даних, створених науковими бібліотеками, сягає понад 2,5 млн. записів. З них понад 1,2 млн. складають електронні каталоги. В 11 бібліотеках читачі мають можливість самостійно користуватися наявними в цих установах базами даних. Власні веб-сайти розробили 14 бібліотек. Електронні видання наявні у фондах 21 бібліотеки. Представлені вони як електронними аналогами друкованих видань (75%), так і самостійними електронними виданнями (25%). Основну масу електронних видань у бібліотеках розміщено на CD-ROMax та DVD-ROMax загальною кількістю понад 2,2 тис. дисків.

Слід відзначити інформаційно-аналітичну правову базу даних "Ліга-Закон", яку використовують 16 бібліотек, та сайт Верховної Ради України, база даних якого налічує близько 70 тис документів. Сучасний стан функціонування веб-сайтів бібліотек засвідчує їх готовність бути гідними партнерами зарубіжних бібліотечних систем мережі Інтернет [22, с 31-34].

Створення електронних бібліотек в Україні було розпочато в 1998 році [18]. Першими на цей шлях на основі повнотекстового розширення електронного каталогу стала НБУВ, пізніше, з 2000 р., – бібліотеки ВНЗ та науково_дослідних установ України. Вивчення електронних ресурсів свідчить, що створення наукових електронних бібліотек в Україні відбувається, в основному, на національному і галузевому рівнях, і розвиваються вони як:

- складні інформаційно бібліотечні системи;

- повнотекстові бази даних;

- мультимедійні бібліотеки;

- віртуальні бібліотеки;

-або являють собою повнотекстове розширення електронного каталогу

Для того щоб розглянути розвиток та використання електронних бібліотек ми проаналізуємо електронну бібліотеку імені В. І. Вернадського та електронну бібліотеку України.

Найбільша бібліотека України, головний науково-інформаційний центр держави. Входить до числа десяти найбільших національних бібліотек світу.

Заснована 2(15) серпня 1918 року як Національна бібліотека Української держави, з 1988 року носить ім'я В. І. Вернадського.

Обсяг фондів — близько 15 млн. одиниць зберігання. Це унікальне зібрання джерел інформації, що включає книги, журнали, продовжувані видання, карти, ноти, образотворчі матеріали, рукописи, стародруки, газети, документи на нетрадиційних носіях інформації. Бібліотека має найповніше в державі зібрання пам'яток слов'янської писемності та рукописних книг, архіви та книжкові колекції видатних діячів української й світової науки та культури. Складові фондів — бібліотечно-архівна колекція "Фонд Президентів України", архівний примірник творів друку України з 1917 р., архівний фонд Національної академії наук України.

Щорічно до фондів надходять 160-180 тис. документів (книг, журналів, газет тощо). Бібліотека комплектується всіма українськими виданнями, отримує примірник дисертацій, які захищаються на території України, веде міжнародний книгообмін з понад 1500 науковими закладами і бібліотеками 80 країн світу. До Бібліотеки як депозитарію документів і матеріалів ООН в Україні надсилаються публікації цієї організації та її спеціалізованих установ. З 1998 р. здійснюється цілеспрямоване комплектування електронними документами, з 2005 — вибіркове архівування науково-інформаційних ресурсів Інтернет.

Пошуковий апарат Бібліотеки має в своєму складі систему бібліотечних каталогів та картотек і фонд довідково-бібліографічних видань обсягом 200 тисяч примірників. Цей фонд включає документи нормативного характеру (закони, укази, постанови тощо), енциклопедії, тлумачні словники, довідники, бібліографічні посібники. Систему бібліотечних каталогів і картотек утворюють генеральний алфавітний каталог, читацькі алфавітний і систематичний каталоги та понад 30 каталогів і картотек підрозділів бібліотеки. З 1994 р. наповнюється електронний каталог, з 1998 — загальнодержавна реферативна база даних "Україніка наукова".

У локальних інформаційних мережах Бібліотеки знаходиться 700 комп'ютерів; на Інтернет-порталі — 3,5 млн. бібліографічних і 320 тис. реферативних записів, а також 300 тис. повних текстів документів; у Інтранет-середовищі — 700 тис. публікацій.

Універсальними інформаційними ресурсами Бібліотеки користується близько 500 тис. читачів, яким щорічно видається до 5 млн. документів. Інтернет-портал Бібліотеки щодоби відвідують 40-50 тис. користувачів. Особлива категорія абонентів — інформаційні служби органів державної влади, серед яких Верховна Рада України, Адміністрація Президента України і Кабінет Міністрів України [9, c.2]

Електронна бібліотека України (БібліотекаUA) - це багатофункціональна інформаційна Пошукова система, яка містить текстову інформацію в електронному вигляді з різних джерел (книги, журнали, газети і т. п.) в різних областях (архітектура, біологічні, ветеринарні, військові, географічні, геолого -мінералогічні, державне управління, мистецтвознавство, історичні, медичні, національна безпека, педагогічні, політичні, психологічні, сільськогосподарські, соціологічні, технічні, фармацевтичні, фізико-математичні, фізичне виховання і спорт, філологічні, філософські, хімічні, економічні, юридичні, інші) .

Електронна бібліотека України представляє собою зібрання текстів (джерел, дослідницької та довідкової літератури), а також ефективний інструмент для їх аналізу.

Електронна форма подання інформації бібліотеки Україну разом з новітнім програмним забезпеченням надають дослідникам і читачам якісно нові, у порівнянні з традиційними, засоби роботи з величезними інформаційними базами даних і масивами.

Електронна бібліотека України створена для повного відображення інформації по введених в неї матеріалами. Використовуються самі нові способи та методи пошуку, які не вимагають від користувача додаткових знань, і є інтуїтивними.

Електронна бібліотека України - динамічна система, яка поповнюється новими надходженнями кожен день.

Електронна бібліотека України покликана виконувати такі функції:

- збереження в електронному вигляді інформаційних ресурсів і акумуляція результатів наукових досліджень;

- надання усьому науковому співтовариству і всім користувачам мережі Інтернет швидкого доступу до інформаційних ресурсів;

- створення багатофункціональної програмно-інформаційного середовища для активного пошуку необхідної і зберігання зібраної інформації;

- сприяння гуманітарної освіти всіх рівнів;

- підвищення ефективності використання наукових досліджень за рахунок високошвидкісного доступу до них і зменшення обсягу рутинних робіт, характерних для роботи в бібліотеці.

Проект БібліотекаUA є комерційним і розрахований на надання інформаційно-бібліотечних послуг найбільшої в Україну бібліотеки [10, c.2]