5.6 Застосування gps в інвентаризації земель

У геодезичних роботах з інвентаризації земель найефективнішим виявилося поєднання GPS-спостережень із вимірюваннями електрон­ними тахеометрами.

Починають роботи із синхронних GPS-спостережень на опорних пунктах з відомими координатами і на визначуваних пунктах, координати яких необхідно визначити. Визначувані пункти можуть збігатись із межовими точками, або можуть бути перехідними точками, щодо яких визначатимуться координати межових точок за допомогою електронного тахеометра. Визначення положення межових точок переважно виконується полярним способом [1].

На рис. 5.2 показано приклад координування межових точок 1, 2, ... 5 земельної ділянки. За допомогою GPS-спостережень визначено координати опорних точок ОП1, ОП2, ОПЗ, ОП4, при тому опорна точка ОП1 є межовою точкою 1. Визначення координат опорних точок найчастіше виконують статичним методом, хоча деколи можна використовувати псевдокінематичний метод. Це залежить від необхідної точності визначення координат, типу приймача, ресурсів часу, наявності транспорту і відповідних шляхів між спостере­жуваними точками.

Рисунок 5.2 – Приклад координування межових точок

Розташування межових точок 2 і 3 визначають з ОП2 і ОПЗ електронним тахеометром, з контрольними вимірюваннями з ОП1, ОП4. Розташування межових точок 4, 5 визначають електронним тахеометром полярними засічками з ОП1 і ОП4, контрольні вимірювання виконують із ОП3.

Розташування межових точок можна визначати також ліній­ними та кутовими засічками електронним тахеометром із опорних точок.

Якщо місцевість, на якій проводяться GPS-спостереження, відкрита і вільна від перешкод, то можливе використання GPS-приймача в псевдокінематичному режимі. Приймач можна встано­вити на транспортному засобі, і під час руху автомобіля можна здійснювати координування точок місцевості. Координування точок можна здійснювати з інтервалом в одну секунду із сантиметровою точністю.

Для сумісного опрацювання даних GPS-спостережень і вимірювань електронними тахеометрами провідними фірмами розроб­лено програмне забезпечення, яке дає змогу опрацьовувати польові результати безпосередньо в полі і отримувати остаточний продукт в електронному та графічному вигляді.

6. Застосування нових приладів та компютерної техніки

До теодолітів, що використовуються для кутових вимірювань в полігонометрії, ставлять дві головні вимоги, практично протилежні за своєю суттю, а саме, теодоліти повинні:

1. бути легкими, переносними;

2. забезпечувати високу точність вимірювань горизонтальних кутів.

Ці вимоги найбільше задовольняють оптичні теодоліти. Такі теодоліти мають не металеві, а скляні круги з градусними поділками для вимірювання горизонтальних і вертикальних кутів. Останнім часом оптичні теодоліти замінюють електронними теодолітами, у яких скляні круги із градусними поділками замінюють також скляними кругами, але з умовними позначками, що дає можливість автоматизувати процес вимірювання [6].

Загалом вибір приладів здійснюється залежно від мети вимірювання і експлуатаційних умов на об'єкті. Перш за все враховують: вартість, діапазон вимірювань, похибка, вимоги до вимірника.

Діапазон вимірювань - це параметр, який визначається межами вимірювань, в яких даний прилад здатний працювати з вказаними похибками і відтворюваністю результатів. Похибка характеризує якість вимірювального приладу та "достовірність" його показів. Відтворюваність результатів - це показник, що характеризує здатність вимірника давати однакові покази за умови однаковості значення вимірюваної величини в кількох послідовних вимірюваннях.