#3. Місце господарського права в системі права України. Теорії господарського права та стан теоретичних дискусій щодо них.

Щодо місця Господарського права в системі права України на сьогоднішній день у правовій науці склалося дві концепції: «Господарсько-правова» і «Цивілістична».

Суть «господарсько-правової» концепції полягає у тому, що Господарське право, в системі права України, розглядається як самостійна галузь права із самостійним предметом та методами правового регулювання.

Історично господарсько-правова концепція була представлена кількома теоріями господарського права.

Теорія «двосекторного господарського права» була розроблена за часів нової економічної політики (автор Стучка П.І.), і виходила з того, що в умовах формування соціалістичного господарства, у сфері економіки складається два сектори: державний і приватний. Для регулювання відносин у державному секторі економіки повинно діяти господарське право, а відносини в приватному секторі економіки, і, так звані, міжсекторні відносини, – регулюються цивільним правом.

Теорія «єдиного господарського права» виникла в кінці 20-х на початку 30-х років ХХ ст., і пов’язується із такими вченими як Пашуканіс Є.Б. та Гінзбург А.Я. Суть цієї теорії полягала у тому, що за умов вже сформованого соціалістичного господарства всі господарські відносини (товарний обмін та господарське управління), а також «залишки» приватних відносин, мають регулюватися єдиним господарським правом.

Теорія «цивільно-адміністративного господарського права» склалася у 40-50-х роках ХХ ст.; автором її був відомий український вчений-цивіліст Братусь С.М. Ця теорія базувалася на твердженні про те, що господарське право утворюється на основі норм цивільного та адміністративного права, які регулюють відносини у сфері економіки.

Теорія «самостійного господарського права» була започаткована у 60-70-х роках ХХ ст., і асоціюється з іменами таких відомих вчених-господарників як Лаптєв В.В. та Мамутов В.К. На той час її зміст зводився до того, що для регулювання соціалістичної економіки потрібна самостійна галузь права – Господарське право, із самостійною кодифікацією – Господарським кодексом.

Теорія «самостійного господарського права» підтримується і в наш час представниками Господарсько-правової концепції господарського права.

Сучасна Господарсько-правова концепція базується на трьох основних аргументах.

По-перше, господарське право має самостійний предмет правового регулювання. Зокрема, предметом господарського права вважаються «економіко-управлінські відносини», які виникають у сфері професійної економічної діяльності.

По-друге, господарське право має свої самостійні методи правового регулювання, а саме: метод автономних рішень, метод владних велінь (приписів) та метод рекомендацій.

По-третє, в таких провідних державах світу, як США, Франція, Японія тощо, для регулювання відносин у сфері господарювання діють спеціальні кодифіковані акти, які називаються Торгові кодекси. Оскільки у провідних державах світу є такі кодекси, то він буде доречним і для України. Таким кодифікованим нормативно-правовим актом, як відомо, став Господарський кодекс України.

Цивілістична концепція господарського права виходить із заперечення його самостійного характеру. Представниками Цивілістичної концепції господарського права є такі відомі вчені-цивілісти як Боброва Д.В., Дзера О.В., Довгерт А.С., Коссак В.М., Кузнєцова Н.С., Луць В.В., Ромовська З.В., Спасибо-Фатєєва І.В., Харитонов Є.О., Шевченко Я.М. та інші.

Цивілістична концепція господарського права, у свою чергу, базується на трьох контраргументах.

По-перше, господарське право не має самостійного предмету правового регулювання. Воно регулює частину цивільних та адміністративних відносин за участю суб’єктів господарювання. Те, що ці відносини виникають у сфері професійної економічної діяльності не дає ще підстав виділяти їх в окрему самостійну групу.

По-друге, господарське право не має самостійних методів правового регулювання. Метод автономних рішень це ніщо інше як метод диспозитивності, який характерний для цивільного права. Метод владних велінь (приписів) є методом імперативності, який використовується в адміністративному праві. Норми ж рекомендаційного характеру поєднують у собі засади диспозитивності та імперативності.

По-третє, в інших провідних державах світу: Нідерланди, Швейцарія, Італія, Португалія тощо, до кінця ХХ ст. теж діяли Торгові кодекси. Однак, із проведеним у цих країнах реформування законодавства, дуалізм приватного права був усунений, Торгові кодекси втратили чинність, а їх положення були включені до єдиних Цивільних кодексів. Оскільки, у провідних державах світу від Торгових кодексів відмовилися, то й існування такого кодексу в Україні є недоцільним.

Незважаючи на існування досить гострої дискусії щодо місця Господарського права в системі права України, незаперечним є той факт, що Господарське право існує, як і його кодифікація – Господарський кодекс України. Разом з тим, в сучасних умовах видається, що немає достатніх підстав виділяти його в окрему галузь права. Враховуючи те, що Господарське право утворилося на основі одного критерію – суб’єктного, його слід вважати комплексною галуззю законодавства, яка регулює цивільні та адміністративні відносини за участю суб’єктів господарювання.