1. Поняття бюджету та його значення для функціонування держави й місцевого самоврядування

Термін "бюджет" походить від давньофранцузького "bougette" — шкіряний мішок, сумка. З норманським завоюванням цей термін проник до Англії, де поступово перетворився на "budget" і став одним з термінів, що використовувався парламентом у процесі формування й витрачання коштів державної скарбниці. У визначений день канцлер Казначейства Англії відкривав свій бюджет, тобто портфель, у якому містилися папери або рахунки, у сучасному розумінні — проголошував законопроект, в якому після закінчення фінансового року він викладав перед Палатою громад фінансові результати минулого року та кошторис доходів і видатків на наступний період. Ці документи уряд подавав на схвалення парламенту. З кінця ХУПІ ст. бюджетом став називатися і той документ, який містив розподіл доходів і видатків та затверджувався представницьким органом'.

Бюджет в усіх країнах світу є основою державних фінансів і основним фондом грошових коштів держави.

Поняття бюджету можна розглядати в декількох аспектах:

1. Бюджет як економічна категорія — це система економічних (грошових) відносин з приводу формування, розподілу й використання особливого централізованого фонду грошових коштів держави чи місцевого самоврядування—державного чи місцевих бюджетів. Ці економічні відносини виникають у результаті розподілу валового внутрішнього продукту країни.

2. Бюджет за матеріальним змістом є централізованим фондом грошових коштів держави або місцевого самоврядування. Обсяг бюджету—це річна сума коштів, що проходять через цей фонд.

3. За формою прояву бюджет являє собою основний фінансовий план формування, розподілу й використання фонду грошових коштів держави або місцевого самоврядування. Фактично бюджет, який являє собою баланс доходів і видатків, відображає соціально-економічну, міжнародну, управлінську, оборонну та фінансову політику держави в цілому. Це є передбачене обчислення очікуваних доходів і видатків.

Суть бюджету полягає в тому, що він виступає найважливішим засобом розподілу й перерозподілу грошових коштів між виробничою та невиробничою сферами. У бюджетних правовідносинах відображається розподільча й контрольна функції фінансів. Розподіляючи бюджетні ресурси між виробничою та невиробничою сферами у процесі надходження й використання коштів, бюджет слугує засобом контролю за цими процесами, а також за функціонуванням фінансів у цілому. Бюджет є формою організації руху коштів.

Політичне значення бюджету полягає в тому, що представницький орган влади своїм волевиявленням затверджує обсяг видатків та доходів бюджету на плановий рік і цим ставить уряд та місцеві органи виконавчої влади під свій контроль. Бюджет є результатом компромісу між альтернативними поглядами на бажані масштаби й характер діяльності виконавчої гілки влади.

У сфері формування, розподілу й використання бюджетних коштів дістає прояв бюджетна політика як діяльність органів державної влади й місцевого самоврядування щодо формування відповідного бюджету держави, збалансування, розподілу й перерозподілу бюджетних ресурсів і забезпечення всебічного контролю за їх використанням. Залежно від структури бюджетних видатків така політика має соціальне, економічне або військове спрямування'.

Основні функції бюджету полягають у наступному:

- через бюджет державні органи або органи місцевого самоврядування концентрують певну частину національного доходу та централізовано розподіляють її на розвиток економіки, соціальний захист населення, утримання органів влади, оборону країни тощо:

- формування, розподіл І використання бюджетних ресурсів створює умови для впливу на темпи суспільного виробництва:

- створення державного або місцевого фонду коштів дає можливість регулювати ефективність, пропорційність і збалансованість розвитку виробничої і невиробничої сфери держави в цілому та її окремих регіонів.

Таким чином, бюджет — це встановлений відповідним нормативно-правовим актом на певний період основний фінансовий план, у якому відображений основний централізований грошовий фонд держави або місцевого самоврядування, необхідний для здійснення їхніх завдань і функцій та задоволення публічного інтересу.