- •І. Питання загальної травматології
- •1. Травматична хвороба. Травматичний шок. Класифікація. Діагностика. Лікування.
- •2. Синдром тривалого роздавлювання. Клініка, діагностика, лікування.
- •3.Травматизм. Класифікація, шляхи зниження його рівня.
- •4. Механізм травми, види зміщень відламків при переломах кісток
- •5.Класифікація переломів кісток
- •6. Особливості обстеження травматологічних хворих
- •7.Вимірювання довжини кінцівки та її окремих сегментів
- •8.Визначення вісі кінцівок та амплітуди рухів у суглобах
- •Розрізняють такі вкорочення або видовження кінцівок:
- •9. Допоміжні методи обстеження опорно-рухової системи
- •10.Мрт та кт в діагностиці травм та захворювань ора
- •11.Діагностична та лікувальна артроскопія
- •12.Стадійність утворення кісткової мозолі (за і.Л.Зайченко)
- •13. Консервативні методи лікування переломів. Показання та протипоказання до їх застосування
- •14. Основні принципи лікування переломів методом постійного скелетного витягання
- •15. Основні принципи лікування переломів кісток імобілізаційним методом
- •16.Оперативні методи лікування переломів, показання до їх застосування.
- •Протипоказання до операції:
- •При оперативному лікуванні переломів слід дотримуватись таких позицій:
- •Способи фіксації кісткових уламків.
- •17. Принципи лікування відкритиї переломів. Класифікація за Капланом-Марковою.
- •Оперативне лікування відкритих переломів кісток
- •17. Основні принципи і засоби малоінвазивного (біологічного) остеосинтезу
- •18.Техніка блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу металевими та металополімерними конструкціями.
- •Динамічний, статичний та детензійний варіанти блокую чого інтрамедулярного остеосинтезу діафізарних переломів металевими та метало полімерними конструкціями
- •Основні принципи остеосинтезу переломів кісток пластинами ао.
- •22. Техніка остеосинтезу переломів подвійною деротаційною пластиною та двоплощинним малоконтактним фіксатором.
- •23.Компресійно-дистракційний остеосинтез у лікуванні закритих та відкритих переломів.
- •24. Основні принципи остеосинтезу переломів спицевими апаратами за Ілізаровим
- •25.Основні принципи остеосинтезу переломів стрижньовими та спице-стрижньовими апаратами
- •Іі. Окремі питання з травматології
- •1.Травматичні вивихи ключиці. Класифікація, клініка, лікування
- •2. Травматичні вивихи плеча. Класифікація, клініка, лікування.
- •3.Травматичні вивихи передпліччя. Класифікація, клініка, лікування
- •4.Травматичні вивихи кисті та пальців. Класифікація, клініка, лікування
- •5.Травматичні вивихи стегна (класифікація, клініка, лікування).
- •6.Травматичні вивихи гомілки. Класифікація, клініка, лікування.
- •7.Діагностика та методи лікування пошкоджень бокових та хрещатих зв'язок колінного суглобу
- •8.Діагностика та лікування свіжих та застарілих пошкоджень менісків колінного суглобу
- •9.Травматичні вивихи в суглобах Шопара та Лісфранка. Клініка, лікування.
- •10. Переломи ключиці та їх лікування
- •11.Переломи лопатки. Класифікація, клініка, лікування
- •12. Переломи проксимального відділу плечової кістки. Класифікація, клініка, лікування
- •13. Діафізарні переломи плечової кістки. Класифікація, клініка, лікування.
- •14. Переломи дистального відділу плечової кістки. Класифікація, клініка, лікування
- •Переломи голівки виростка і блока плечової кістки
- •15.Переломи ліктьового та вінцевого відростків, клініка, діагностика, лікування.
- •16. Переломовивихи Монтеджі та Галіацці. Клініка, діагностика, лікування
- •17. Переломи променевої кістки у типовому місці Колліса та Смітта. Клініка, діагностика, лікування
- •18. Переломи та переломо-вивихи човноподібної кістки. Механізм, класифікація, діагностика, лікування
- •19. Переломи п’ясткових кісток та фаланг пальців. Пошкодження Бенета. Клініка, діагностика, лікування
- •20 Переломи стегнової кістки. Класифікація, клініка, лікування
- •21. Переломи надколінка. Класифікація, клініка, лікування
- •22. Переломи виростків стегнової та великогомілкової кісток. Класифікація, клініка, лікування
- •23. Переломи діафізу великогомілкової кістки. Класифікація, клініка, лікування. Застосування блокуючих металевих та металополімерних інтрамедулярних конструкцій.
- •24. Переломи в ділянці гомілково-стопного суглоба. Механогенез. Методи консервативного та оперативного лікування
- •25.Переломи таранної та п’яткової кісток. Класифікація, клініка, лікування.
- •26. Переломи плесневих кісток та пальців стопи. Класифікація, клініка, лікування.
- •27. Переломи хребта. Класифікація. Поняття про стабільні та нестабільні пошкодження. Клініка, діагностика, лікування
- •28. Ускладнені переломи і переломовивихи хребта. Механогенез. Класифікація. Клініка, діагностика, лікування
- •29. Переломи кісток тазу. Клініка, діагностика, лікування. Блокада за Школьниковим-Селівановим
- •Ііі. Практичні питання з травматології
- •1. Первинна хірургічна обробка ран. Етапи. Способи накладання швів.
- •2. Скелетне витягання, методика накладання, точки проведення спиці.
- •3. Транспортна імобілізація при переломах кінцівок
- •4. Методи штучного дихання.
- •4.1. Дихання рот-в-рот, або рот-в-ніс.
- •4.2. Ручна штучна вентиляція легень.
- •4.3. Апаратна швл.
- •4.4. Допоміжне дихання.
- •5. Тимчасова зупинка кровотечі при пошкодженні магістральних судин кінцівок.
- •Техніка накладання джгута при артеріальній кровотечі.
- •4. Техніка вправлення вивихів кісток передпліччя за Купером.
- •5.Техніка вправлення вивихів стегна за Кохером та Джанелідзе.
- •6.Пункція, венесекція та катетеризація периферійних вен.
- •1. Рання діагностика та лікування дисплазії кульшового суглоба та уродженого вивиху стегна.
- •2. При огляді виявити основні симптоми уродженого вивиху стегна
- •3. Для уточнення діагнозу проводять сонографічне або рентгенологічне дослідження.
- •3. Сколіоз (класифікація, клініка, лікування).
- •V. Захворювання опорно-рухового аппарата
- •1.Травматичний остеомієліт. Класифікація, клініка, лікування.
- •2. Кістково-суглобовий туберкульоз. Діагностика, клініка та лікування.
- •3.Остеохондроз хребта.
- •4.Доброякісні пухлини кісток. Класифікація, клініка, лікування.
- •5.Злоякісні пухлини кісток. Клініка, діагностика, лікування.
- •Vі. Стандарти оцінки якості лікування пошкоджень та захворювань опорно-рухового апарата
- •1. Стандарти оцінки якості лікування ушкоджень та захворювань плечової кістки.
- •2. Стандартні оцінки якості лікування пошкоджень та захворювань кісток кисті та зап'ястя.
- •1. Півмісяцевої та човноподібної кісток:
- •2. П’ястних кісток та фаланг:
- •3. Стандарти оцінки якості лікування пошкоджень та захворювань кісток тазу.
- •3.1. Без порушення тазового кільця:
- •3.2. З порушенням тазового кільця:
- •4.Стандарти оцінки якості лікування пошкоджень та захворювань кульшового суглобу.
- •5.Стандарти оцінки якості лікування при медіальних переломах шийки стегна.
- •6. Стандарти оцінки якості лікування пошкоджень та захворювань колінного суглоба.
- •7. Стандарти оцінки якості лікування переломів кісточок та заднього краю великогомілкової та малогомілкової кісток.
- •Vіі. Питання організації роботи ортопедо-травматологічної служби на Україні
- •1. Наказ моз України №41 від 30.03.99р. "Про регламентацію ортопедо-травматологічної служби в Україні".
- •2. Положення моз України про відділення реабілітації хворих ортопедо-травматологічного профілю.
- •3. Положення моз України про ортопедо-травматологічний кабінет (затверджено наказом моз від 30.02.94. №41)
- •4.Організація протезної служби в Україні.
- •Література
10. Переломи ключиці та їх лікування
Переломи ключиці трапляються досить часто, зазвичай, у дітей та людей молодого віку.
Залежно від механогенезу травми, є різні види переломів ключиці. При прямій травмі, внаслідок удару безпосередньо по ділянці ключиці, виникають поперечні, косопоперечні або скалкові переломи, при непрямій травмі (падіння на плече, на лікоть або на розігнуту в лікті руку) – косі, кососпіральні та косопоперечні переломи. Частіше вони бувають на межі середньої та бічної її третини.
За локалізацією переломи ключиці поділяють на:
1. Переломи акроміального кінця.
2. Переломи тіла ключиці.
3. Переломи грудинного кінця ключиці.
Переломи бувають:
без зміщення уламків (у дітей – підокісні, неповні переломи);
зі зміщенням під кутом, у ширину, довжину.
Зміщення уламків зумовлене силою, яка діє під час травми, тягою м’язів, прикріплених до ключиці, та масою верхньої кінцівки.Тому типове положення центрального уламка (догори і назад) зумовлене, в основному, тягою рефлекторно скороченого грудино-ключично-соскового м’яза, а периферичного (дещо вперед і вниз) – натягом дельтоподібного і великого грудного м’язів та масою верхньої кінцівки. Зміщення уламків по довжині зумовлене вкороченням підключичного м’яза. Однак при переломі акроміального кінця ключиці з боку від дзьобо-ключичної зв’язки і при її розриві, короткий бічний уламок зміщується догори трапецеподібним м’язом.
У деяких випадках, особливо при скалковому переломі ключиці, коли трикутногострий уламок стає перпендикулярно стосовно осі ключиці, виникає загроза ушкодження підключичного судинно-нервового пучка або перфорації шкіри при зміщенні його вперед.
У діагностиці перелому ключиці не виникає труднощів. Під час огляду звертає на себе увагу те, що хворий підтримує другою рукою лікоть і передпліччя, на боці перелому рука приведена і опущена, ключиця деформована, в ділянці перелому помітна припухлість, інколи – гематома, надключична ямка згладжена, голова нахилена в бік перелому. При пальпації визначають різкий локальний біль, набряк тканин. Можна пропальпувати уламки та їх зміщення. Під час стиснення надпліччя досередини і при рухах у плечовому суглобі різко зростає біль у ділянці перелому ключиці.
Рентгенологічно визначають характер перелома і ступінь зміщення уламків.
Лікування.
Неускладнені переломи ключиці лікують амбулаторно після надання спеціалізованої допомоги в травмпункті чи в поліклініці, яка включає:
знеболення місця перелому 0,5-1% розчином новокаїну 15-20 мл (при переломі без зміщення анестезії можна не робити);
репозицію зміщених уламків з дотриманням правил вправлення осі периферичного уламка стосовно осі центрального, ручним підтягненням надпліччя догори і відхиленням назад та у бік плечового суглобу (у більшості випадків труднощів при репозиції уламків не буває);
фіксацію та утримання репонованих уламків ключиці за допомогою пов’язки на час, необхідний для її зрощення.
Найбільш надійними вважають:
металеву розсувну стандартну шину Кузмінського;
дерев’яну раму Чижина;
фанерні шини Белера, Карпенка, Бойчука;
овал Титової з шини Крамера та ін., які кріпляться до грудної клітки та здорового надпліччя гіпсовою пов’язкою та утримують ключицю в правильному положенні, зберігаючи її вісь.
При переломах ключиці у дітей і переломах без зміщення уламків використовують фіксуючі кільця Дельбе, або 8-подібну ватно-марлеву пов’язку.Для того, щоб ці пов’язки не зміщувалися, їх кладуть на змазану клеєм шкіру, а в місці перехрестя турів бинта, в міжлопатковій ділянці, зшивають або фіксують стрічкою-тримачем до пояса. Запобігає зміщенню також 8-подібна гіпсова пов’язка. У дітей після читирирічного віку при зміщенні уламків доцільно застосовувати індивідуально виготовлену дерев’яну рамку Чижина.
Середній термін іммобілізації ключиці при переломах у дітей залежить від віку та характеру перелому. При підокісних переломах внаслідок пологової травми, руку новонародженого прибинтовують до торсу терміном 5-7 діб. Для зрощення перелому ключиці у дітей віком до чотирьох років достатньо підкласти валик під пахву і прибинтувати руку до торсу на 10-14 діб. У дітей 5-10-ти років – на 18 діб, 10-14-ти років – на 21 добу. Середній термін іммобілізації при переломі ключиці у дорослих становить 4-5 тижнів, а термін непрацездатності – 6-8 тижнів.
Оперативне лікування переломів ключиці застосовується зрідка, тому що ключиця зростається при будь-якій фіксації, а у дітей може неправильно зростися без пов’язки. Основним показанням до операції є випадки, коли вільний гострий уламок зміщується поперек ключиці, стискає судинно-нервовий пучок (венозний застій у кінцівці, парестезії). або може спричинити перфорацію шкіри. Оперативне втручання необхідне у випадку інтерпозиції м’яких тканин між уламками або уламки розвернені площинами зламу у протилежні боки, а також подвійний перелом ключиці, незрощений перелом або псевдоартроз.
Враховуючи анатомічну S-подібну форму ключиці та короткі терміни, необхідні для її зрощення, оперативне втручання зводиться до відкритої репозиції уламків і фіксації їх будь-яким методом:
1.Інтрамедулярний остеосинтез спицею, стержнем Богданова та ін.
2.Остеосинтез пластиною.
3.Апаратний спосіб репозиції і фіксації переломів ключиці.
