6. Правова норма а її структура.

Норми права – це формально обов’язкове правило поведінки, що має загальний характер і встановлюється або санкціонується державою з метою регульовання сус. Відносин забезпечуючись організаційною, виховною та примусовою діяльністю держави.

Норма права має певну структуру:

1.гіпотеза – це частина норми в якій зазначаються умови, обставини з настанням яких данна норма набирає чинності.

2.диспозиція – це частина норми в якій зазначається права та обов’язки суб’єктів.

3.санкція – це частина норми в якій зазначається заходи державного примусу в разі невиконання або порушення її диспозиції.

Правові норми можна групувати залежно від підстав.

1.за суб’єктами правотворчості: а)норми законодавчого органу; б)норми глави держави; в)норми органів державного управління.

2.за колом осіб: а)загальні; б)спеціальні.

3.за дією у часі: а) постійні; б) тимчасові.

4.за сферою територіальної дії: а) загальні; б) місцеві.

7. Правовые отношения и их структура. Правовые отношения – это общественные отношения между людьми, урегулированные нормами права, в которых стороны реализуют гарантированные государством субъективные права и обязанности. Элементами правовых отношений являются: субъект, содержание, объект.

Субъектами являются граждане, организации, государство, как носители юридических прав и обязанностей. Гражданин может стать участником правовых отношений, если он является носителем таких юридических свойств, как правоспособность и дееспособность.

Правоспособность – это способность лица иметь субъективные права и нести юридические обязанности.

Дееспособность – способность лица осуществлять свои юридические права и обязанности личными действиями. Различают дееспособность полную, неполную и ограниченную.

Содержание правоотношения – это субъективные права и юридические обязанности его участников.

Объект правоотношения – это материальные и нематериальные блага, для использования которых устанавливаются государством взаимные юридические права и обязанности субъектов.

8. Система права

С.п. – відображає внутрішню будову права як системно – правових норм. До структурних ел. системи права зараховують:

1.Норми права – це первиний компонент з якого складаються інститути і галузі права.

2.Інститут права – це система правових норм, що регулюють визначену групу однорідних суспільних відносин.

3.Підгалузь права – це певна сукупність правових інститутів, яка об’єктивно складається в межах однієї галузі.

4.Галузь права – це сукупність норм яка спрямована на регулювання певної сфери якісно однорідних суспільних відносин.

Кожна галузь має свій предмет і метод правового регулювання.

Предмет - це сукупність суспільних відносин в регульованих правил.

Метод – це специфічний спосіб владного впливу держави на сус. відносини:

- диспозитивні; - імперативні.

9.Джерела права.

Джерело (форма) права – державно-офіціальний спосіб виразу і закріплення його норм, надання їм загальнообов’язкових юридичних значень. Це офіціальні державні документи, в яких закріплюються юридичні норми. Основні джерела права:

1. Правовий звичай. Це санкціоноване державою правило поведінки, яке склалося в результаті тривалого повторення людьми певних дій.(стійка норма) 2, Юридичний прецедент(судова практика) Це судове або адм-е рішення по конкретному юрид. справі, якому держава надає обов'язкове значення. Розрізняють судовий і адм-й прецедент. (Англія) 3. Нормативно-правовий договір — об'єктивоване, формально обов'язкове правило поведінки загального характеру, яке встановлено за взаємною домовленістю кількох суб'єктів і забезпечується державою. Це документ загального характеру, який встановлюється за взаємною згодою кількох суб'єктів і забезпечується державою. Нормативні договори бувають внутрішньодер­жавними і міжнародними, установчими і звичайними, типо­вими і поточними. Найбільш поширений приклад нормативного договору — це колек­тивний договір між адміністрацією підприємства і профспілко­вою організацією, яка представляє трудовий колектив. Він відіграє значну роль при регулюванні трудових відносин.

Основною формою права є нормативно-правовий акт. Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави (а також органу місцевого самоврядування), в якому закріплено забезпечуване нею формально обов'язкове правило поведінки загального характеру. Нормативно-правовий акт — офіційний юридич­ний документ, який приймається внаслідок правотворчості ком­петентним державним органом і містить правові норми. Нормативні акти спрямовані на встановлення, зміну або скасування правових норм.

Нормативно-правовий акт є основною формою права в Україні, оскільки саме ця форма права найчастіше формулює зміст прав та обов'язків, оперативно змінює чи скасовує правову норму у зв'язку із змінами в державі, дає можливість здійснювати систематизацію норм і полегшити користування ними. Нормативно-правові акти поділяються на закони та підзаконні акти.

Інколи зовнішньою формою права вважають релігійно-правові норми та міжнародно-правові акти.

Релігійно-правові норми — санкціоновані державою цер­ковні канони та інші релігійні норми, яким надається загаль­нообов'язковий характер.

Міжнародно-правові акти – документи міжнародних угод, у яких містяться правила відносин нинішніх і майбутніх учасників угоди на невизначений час. Звичайно міжнародно-правовий акт має пріоритетну дію перед нормами національного права.