6.3.2. Орієнтовна тематика рефератів (есе)

1. Сучасні підходи до формування цінової політики.

2. Сутність цінової політики та її місце в маркетинговому управлінні підприємством.

3. Заохочувальна цінова політика та її сутність.

4. Процес формування цінової політики підприємства.

5. Стратегічний аналіз у ціноутворенні.

6. Взаємозалежність, підпорядкованість та конфлікт цілей загальнокорпоративної, маркетингової та цінової стратегій.

7. Стратегії цінової та нецінової конкуренції.

8. Основні недоліки цінової політики вітчизняних підприємств.

9. Особливості формування цінової політики глобальних компаній.

10. Цінове сегментування.

11. Вплив держави на цінову політику підприємства в умовах вітчизняного ринку.

12. Особливості використання контролінгу в ціновій політиці.

13. Формування цінової політики з урахуванням життєвого циклу продукції.

14. Роль зворотного зв’язку в ціновій політиці.

15. Інноваційні цінові стратегії.

16. Особливості ціноутворення на основі закритих торгів.

17. Цінова еластичність попиту: сутність, види, методи визначення.

18. Особливості формування ціни з орієнтацією на конкуренцію.

19. Граничне ціноутворення та місце роль в ціновій політиці.

20. Ціннісний підхід до ціноутворення

21. Переваги і недоліки витратного ціноутворення..

22. Ціноутворення з орієнтацією на конкурентів.

23. Сучасні підходи до ціноутворення

24. Методи адаптації цін до ринкових умов

25. Переваги і недоліки різних методів ціноутворення.

26. Цінова політика на зовнішньому ринку

27. Світові ціни та їх види

28. Ціноутворення в міжнародному маркетингу

29. Особливості ціноутворення у сфері послуг

30. Ціноутворення в Інтернет-торгівлі

31. Особливості використання роздрібних цін в умовах вітчизняної економіки.

32. Формування ціни на конкурентному ринку.

33. Ціна і рівновага ринку.

34. Класифікація цін в залежності від території дії.

35. Класифікація цін в залежності від порядку відшкодування споживачем транспортних витрат на доставку вантажів.

36. Формування цілей ціноутворення залежно від характеру маркетингової діяльності.

37. Основні чинники, які необхідно враховувати при формуванні ринкової ціни.

38. Підходи до вибору мети ціноутворення.

39. Роль договірної ціни в умовах вітчизняного ринку.

40. Взаємозв’язок ціни товару та іміджу підприємства.

41. Методи визначення цінового ризику.

42. Чинники, що визначають ступінь цінового ризику.

43. Урахування цінового ризику в маркетинговій діяльності підприємства.

44. Формування цінової стратегії і тактики підприємства в умовах ризикової ситуації.

45. Зони цінового ризику та їх роль при визначенні стратегічного напрямку цінової політики.

46. Взаємозв’язок економічного і цінового ризику в підприємницькій діяльності підприємства.

47. Цінова політика та її місце в управлінні маркетингом

48. Встановлення ціни в залежності від ступеня новизни товару

49. Ціна як фактор стимулювання збуту

50. Методи адаптації цін до ринкові умов.

6.3.3. Підготовка до розв'язання ситуаційних вправ (кейсів)

Умови ситуаційних вправ і запитання до них студентам надає викладач. Над ситуаційними вправами студенти можуть працювати як індивідуально, так і в міні-групах.

Як правило, ситуаційна вправа – це подана з точки зору однієї людини або команди співробітників підприємства реальна ситуація, проаналізувавши яку і застосувавши всі свої знання, студенти мають дати відповіді на поставлені запитання, запропонувати розв’язання окреслених проблем та сформулювати рекомендації. Таким чином, центральною метою кожної ситуаційної вправи є стимулювання розвитку здатності приймати рішення.

Під час роботи над розв’язанням ситуаційної вправи студенти виступають активною і повністю самостійно діючої стороною, а викладач виступає у ролі модератора або консультанта для вирішення специфічних питань. Єдиного правильного шляху розв’язання ситуаційних вправ не існує, але успішність виконання студентами даного виду завдань залежить від правильного підходу до їх аналізу. Нижче надані рекомендації і практичні поради для роботи з ситуаційними вправами.

Типовий процес рішення студентами поставленої у кейсі проблеми включає кілька етапів, які розглянуті нижче:

1) Ідентифікація проблем. Важливою передумовою успіху у вирішенні кейса є підготовка. Студентам рекомендується кілька разів прочитати зміст ситуаційної вправи. При першому читанні швидко перегляньте текст для того, щоб отримати загальне уявлення про описану ситуацію; спробуйте ідентифікувати проблемні питання; намагайтесь сприймати ситуацію нейтрально; пам’ятайте, що у детальному описі свідомо ускладнено представленої ситуації Ви маєте побачити важливу інформацію і відділити її від неважливої (і тренуванню такої спроможності, серед іншого, слугують ситуаційні вправи). Також будьте готові до того, що інформація у кейсі може бути багатозначна, суперечлива, неповна. Це також пояснюється тим, що в ситуаційних вправах представлені реальні ситуації, з якими зустрічаються на практиці і реальні підприємства, і уміння, спроможність вирішувати проблеми на основі неповної інформації в умовах невизначеності, є важливим фактором успіху будь-якого керівника. При другому читанні змісту кейсу приділіть більше уваги деталям, взаємозв’язкам, пошукайте відповіді на питання, які у Вас зявились при першому читанні – розгляньте проблему глибше. Працюйте над кейсом з олівцем, маркером, папером – підкреслюйте, робіть позначки в тексті, записуйте питання, найбільш важливі факти, взаємозв’язки, найважливіше зі змісту кожного абзацу. Це полегшує подальшу роботу з кейсом. При третьому “завершальному” читанні переконайтесь в тому, що жодні важливі деталі не залишились поза Вашою увагою, а також визначте пріоритетність інформації (наскільки яка інформація, що міститься в кейсі, є важливою). Все це дозволить Вам зібрати всю інформацію, розробити альтернативні рішення і оцінити їх. Зважте всю інформацію, відділіть релевантну від неважливої інформації, розрізняйте “факти” (об’єктивна інформація з відомих джерел), “оцінки” та “думки” (суб’єктивні оцінки ситуації іншими особами), “припущення” (інформація, яка незалежно від наявних джерел розвивається Вами або в процесі групової дискусії). Подальше розв’язання кейса залежить від того, на чому базуються Ваші рішення – на фактах або на власних припущеннях. І те, і інше допускається, але має бути логічно аргументовано. Кожна ситуаційна вправа містить неясності та інформаційні прогалини, з якими зустрічаються на практиці і реальні фахівці та керівники реальних підприємств. Подумайте над тим, які припущення і з яким обґрунтуванням Ви можете зробити. Що є, на Вашу думку, найсуттєвішою проблемою?

Далі слід провести ситуаційний аналіз. Якщо ситуаційна вправа розв’язується у міні-групі, то ситуаційний аналіз починають з обміну думками між учасниками групи щодо проблематики кейсу. Метою такого обміну є отримання нового погляду на ситуацію і доповнення отриманої самостійно інформації. Для забезпечення ефективності роботи у команді слід дотримуватись певних правил: чути один одного, свої думки формулювати коротко і чітко, поважати думки інших, спокійно висловлювати і сприймати критику. Існують певні рекомендації щодо організації роботи в команді: склад групи має бути 3-5 осіб; на початку спільної роботи слід домовитись про цілі та процес роботи, сформулювати і прийняти спільні правила роботи (наприклад, дотримання домовленостей тощо), визначити, що має готуватись індивідуально, а що в команді, розподілити між членами групи загальний обсяг робіт, який слід виконати (наприклад, пошук і опрацювання додаткової літератури, пошук відповідей на певні питання тощо); всі члени команди мають ретельно готуватись до обговорення. Рекомендується комбінувати індивідуальну роботу (вона є більш креативною) і командну роботу (вона забезпечує більшу точність). При роботі в групі має бути обраний модератор (капітан), який слідкує за тим, щоб кожен учасник мав можливість висловитись і бути почутим; узагальнює висловлювання; спрямовує дискусію; забезпечує дотримання часового регламенту. Важливу роль в процесі дискусії грає візуалізація на папері основних думок. Наступним кроком роботи з кейсом є спільне у групі визначення і чітке формулювання проблем/-и в описаній ситуації (кожну з проблем рекомендується визначити одним реченням). При цьому слід відрізняти “проблеми” від “симптомів” (симптоми є формами прояву певної проблеми). Далі на основі даних кейса слід ідентифікувати цілі підприємства або його підрозділу.

2) Розробка альтернатив. Спочатку систематизуйте всю інформацію і подумайте над найкращими альтернативними рішеннями проблем/-и. Для цього можна скласти перелік альтернативних дій, що можуть бути вжиті героями описаної ситуації, при цьому для кожної альтернативи визначте фактори невизначеності (які не можуть контролюватись діючою особою), визначте переваги і недоліки кожної альтернативи. Це допоможе Вам оцінити альтернативні рішення. Спочатку розглядайте всі можливі альтернативи, не концентруйтесь лише на одній. Після того як Ви розглянули всі альтернативні рішення, їх слід порівняти. Подумайте над тим, реалізація якого з них найкраще забезпечить досягнення цілей, що стоять перед фахівцями, менеджерами в описаній ситуації. Які наслідки матиме кожне з рішень, з якими перевагами і недоліками пов’язана кожна альтернатива. Для порівняння можна побудувати і використати таблицю. Враховуйте і те, які передумови мають бути наявними і які умови мають бути виконані для досягнення цілей. Альтернативи, які не обіцяють досягнення поставлених цілей або не відповідають іншим критеріям, на даному етапі слід відхиляти, з відповідним коротким обґрунтуванням (письмовим – для зручності). Решту альтернатив (її наслідки, досягнення цілей) оцініть більш ретельно. Результати представте у вигляді таблиці, включивши до неї всю важливу інформацію. Це буде основою для вибору найкращої альтернативи.

3) Рішення та його реалізація. На основі проведеної оцінки необхідно обрати найкраще альтернативне рішення. Це складне завдання, оскільки цілі, які мають бути досягнуті, можуть вступати в суперечність між собою. Часто неможливо досягти всіх цілей, тому слід знаходити компроміси. Важливо побудувати логічний ланцюг аргументів на користь альтернативи, яку Ви обрали як найкращу і чому відхилили інші. Далі слід розробити пропозиції щодо реалізації обраного рішення. Для цього складається перелік того, що має бути зроблено, з зазначенням відповідальних, способу реалізації кожного заходу, строки виконання.

4) Презентація результатів. Для представлення рішень ситуаційної вправи на семінарському занятті перед викладачем і всією академічною групою підготуйте презентацію (якщо робота велась в міні-групі, то і презентація має готуватись всіма її учасниками). Після кожного виступу відбувається обговорення представленого рішення. Після заслуховування всіх виступів відбувається загальна дискусія про різні запропоновані рішення кейсу.

При підготовці презентації корисними будуть наступні рекомендації:

• при підготовці доповіді/ презентації зверніть увагу на ключові, найбільш важливі моменти. Не перевантажуйте свій виступ деталями та менш важливою інформацією. На них Ви можете зупинитись під час обговорення Вашої доповіді;

• не перевищуйте часовий регламент, відведений на один виступ;

• навіть коротка 7-хвилинна доповідь має бути структурована і мати наочний матеріал (наприклад, слайди PowerPoint тощо). Подумайте над структурою доповіді і презентації – вона має бути логічною, зрозумілою. Підготуйте слайди чи роздатковий матеріал;

• при підготовці слайдів у PowerPoint зверніть увагу на таке: використовуйте розмір шрифту основного тексту не менше 16 (для заголовків – не менше 22); на одному слайді розміщуйте не більше 8 рядків тексту; по можливості, свої думки викладайте на слайді у формі коротких тез; намагайтесь слідувати правилу “на одному слайді - одна основна ідея”; якщо у доповіді і на слайдах використовуються цитати, запозичений графічний матеріал (таблиці, рисунки, автором яких є не Ви), обов’язковим є посилання на джерела; уникайте надмірного використання різних типів шрифтів, символів, кольорів (це ускладнює сприйняття матеріалу);

• крім слайдів, які Ви демонструватиме під час свого виступу перед аудиторією, підготуйте для себе більш розгорнутий варіант матеріалів для Вашої доповіді, які допоможуть Вам не упустити важливі моменти при поясненні слайдів (аргументи, доповнення тощо);

• перед презентацією в аудиторії потренуйтесь, відрепетируйте свій виступ;

• під час презентації: почніть свій виступ з короткого вступу, постановки проблеми; “ведіть” слухачів через Вашу презентацію, пояснюйте всі концепції, методи, графіки, рисунки, які Ви використовуєте у презентації;

• завершіть презентацію підведенням висновків; висловіть подяку слухачам за увагу та запропонуйте задати запитання. Поки не закінчиться обговорення Вашого виступу, залишайтесь на місці доповідача.