2. Провідні країни світу на початку хх ст.

Мета: з’ясувати особливості державного устрою, політичного життя та соціально-економічного розвитку провідних країн світу (США, Великобританія, Німеччина, Франція, Росія) на початку ХХ століття., виявити суперечності між ними;

формувати вміння учнів порівнювати рівень розвитку держав, робити об’єктивні висновки щодо особливостей історичного розвитку країн світу;

формувати історичний світогляд, виховувати толерантність, гуманізм.

Тип заняття: засвоєння нових знань і вмінь

Література

1. Всесвітня історія 1914-1939 рр. 10 кл. / Я.Бердичевський, Т.Ладиченко. – К., АСК, 2000

2. Полянський В. Всесвітня історія – К.

Структура уроку

1. Організаційний момент

2. Актуалізація опорних знань та вмінь.

3. Вивчення нового матеріалу;

1. Німеччина

2. Великобританія

3. Франція

4. США

5. Росія

4. Підсумки уроку

5. Домашнє завдання

1. Організаційний момент

2. Актуалізація опорних знань та вмінь учнів

• Назвіть основні тенденції суспільного розвитку ХХ ст..

• На які періоди поділяється ХХст. Назвіть основні риси кожного

• Які відносини між провідними європейськими державами склалися на початку ХХ ст.?

3. Вивчення нового матеріалу Німеччина

1871 р. – німецькі князівства об’єднуються в одну союзну державу з центром в Пруссії.

Органи влади:

• Бундесрат

• Рейхстаг

• Кайзер (Вільгельм І, Вільгельм ІІ)

• Канцлер (Отто фон Бісмарк, Каправі, Гогенлое)

Розпочинається швидкий промисловий розвиток, економічна експансія в Європі.

Монополії – великі підприємницькі об’єднання

Рейхсканцлер Бернгард фон Бюлов (1900-1909): «Минули вже ті часи, коли інші народи ділили між собою землю і води. Ми вимагаємо і для себе місця під сонцем»

Виношуючи загарбницькі плани і готуючись до війни за переділ світу, правлячі кола імперії здійснили заходи для консолідації сил. Ініціатором зближення двох найвпливовіших сил суспільства – юнкерів та великої буржуазії виступили військові, магнати важкої індустрії. практично вона була втілена у життя канцлером Бернгардом фон Бюловим.

прагнучи досягнути підтримки юнкерів, Бюлов у 1902 році провів через рейхстаг нове мито, який двічі підвищив виплати за ввезення зерна. Це сприяло збільшенню прибутків поміщиків.

У 1907 році Німеччина пережила сильну урядову кризу, пов’язану з виникненням у періодиці інформації про жорстокість німецький колонізаторів у Південно-Західній Африці. Рейхстаг відмовився виділяти кошти на придушення повстання африканських племен. Але пропагандивними методами Бюлову вдалося об’єднати в єдиний блок консерваторів та лібералів, отримати більшість депутатських голосів і виділити кошти на завершення колоніальної війни і будівництво флоту.

1908 – закон «Про молодь та збори» – заборона молоді до 18 років брати участь у політичному житті.

1909 р. – новий канцлер Т. фон Бетман-Гольвег, який підтримав політику Вільгельма ІІ на підготовку до війни.

За 5 років до війни видатки на військовий сектор досягнули 50% від бюджету, армія – 666 тис. чол..

Пропагандивна підготовка до війни, утворення спілок і колоніальних громад.

Соціал-демократична партія Німеччини (1891 р.) – поширення популярності. деї марксизму. Прагнули побудувати соціалістичне суспільство, тобто революційним шляхом перетворити приватну власність на громадську.

• Революційний напрям – Р.Люксембург, К.Лібкнехт

• Реформатори – Е.Бернштейн

• Центристи – К.Каутський