КОНСПЕКТИ ЛЕКЦІЙ ІЗ ВСЕСВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ.

1 Світ на початку хх століття. Хх століття увійшло в історію як доба глобальних змін і потрясінь. Його основні тенденції:

- Імперіалізм – тобто боротьба великих держав за нові колонії і сфери впливу;

- Національно-визвольні рухи – тобто боротьба пригноблених народів за своє визволення;

- Технічний прогрес - позначився зародженням електроенергетики, автомобілебудування,авіації, радіо, телефону та іншими винаходами;

Геополітична ситуація початку ХХ століття виглядала так, що:

- Групу найсильніших у політичному і військовому відношенні держав світу складали США, Велика Британія, Франція, Німеччина, Росія, Австро-Угорщина. Всі вони, окрім США, були імперіями.

- Найбільшою економікою світу залишалася Велика Британія, до її рівня піднімалися США та Німеччина. Економіки великих держав модернізувалися, тому потребували більше природних ресурсів і нових ринків збуту для своїх товарів.

2 Привід та причини на початку Першої світової війни. 28 червня 1914р. сербський терорист в місті Сараєво убив спадкоємця австрійського престолу ерцгерцога Франца Фердінанда. Австро-Угорщина звинуватила Сербію у потуранні терористам і стала погрожувати їй силою. Ситуація загострювалася через те, що Австрію беззастережно підтримала Німеччина, а Сербію взялася захищати Росія. 1 серпня 1914 р., після того, як почалася загальна мобілізації російської армії, Німеччина оголосила війну Росії. Так локальний конфлікт перетворився на світову війну.

Її справжні причини:

- Боротьба великих держав за територіальний перерозподіл Європи;

- Боротьба великих держав за нові колонії, сфери впливу і ринки збуту;

- Наявність потужних військово-політичних блоків. А саме: Антанти до якої належали Велика Британія, Франція, Росія і Троїстого союзу у складі Німеччини, Австро-Угорщини, Італії.

Отже вбивство Франца-Фердінанда було приводом для зіткнення, до початку якого готувалися давно і наполегливо.

3 Бойові дії в на основних фронтах І світової війни в 1914 р. Напередодні війни Німеччина мала найсильнішу у світі сухопутну армію та щойностворений підводний флот. Аби уникнути боротьби на двох фронтах одночасно німецьке командування підготувало план бліцкригу – тобто блискавичної війни. Він передбачав несподіваний нищівний удар по Франції і подальшу передислокацію німецьких військ проти Росії.

Основні бойові дії розгорталися у Європі, на Західному і Східних фронтах. На Західному фронті бойові дії розпочалися з того, що німці через територію сусідньої Бельгії прорвалися вглиб Франції. У вересні 1914 р. відбулася кровопролитна битва на річці Марна, де французи зрештою зупинили німців. Тим часом російські війська розпочали свій наступ на Східному фронті. Вони були розбиті німцями у Східній Пруссії, але завдали поразки австрійцям у Галицькій битві.

Отже план бліцкригу провалився, війна набула затяжного позиційного характеру.

4 Бойові дії в на основних фронтах І світової війни в 1915 р. На початку 1915 р. російська армія продовжувала тіснити австрійців і здобула важливу, добре укріплену фортецю Перемишль. Однак німецько-австрійське командування підтягнуло підкріплення і здійснило Горлицький прорив. До осені німецько-австрійські війська повернули собі Польщу, Галичину та інші території. Тим часом дипломатична боротьба призвела до того, що Італія перейшла на бік країн Антанти, а Туреччина з Болгарією приєдналися до Троїстого (Четверного) союзу.

На Західному фронті у квітні-травні 1915 р. відбулася запекла битва на річці Іпр. Переможця в ній не виявилося, а пам’ятною стала тим, що німці вперше у військовій історії застосували бойові отруйні гази.

На морі Німеччина почала необмежену підводну війну проти Великої Британії. Її підводний флот розгорнув справжнє полювання за кораблями різних країн поблизу британського узбережжя. Так 7

18:55:42

травня 1915 р. після торпедної атаки затонув американський лайнер «Лузітанія». Внаслідок цього загинуло близько 1200 мирних пасажирів.

Отже в 1915 р. жоден із супротивників не здобув відчутної переваги. Почалася боротьба на виснаження сил .

5 Бойові дії в на основних фронтах І світової війни в 1916 р. В 1916 р. військове командування Четверного союзу і Антанти планували здобути вирішальні перемоги. Тому:

- З лютого по грудень німці штурмували добре укріплену французьку фортецю Верден;

- З липня по листопад англо- французькі армії намагалися прорвати німецькі позиції на річці Сомма;

Обидві битви вирізнялися масовим використанням артилерії і авіації, англійці на берегах Сомми вперше у військовій історії застосували танки. Підсумком стало те, що супротивники зазнали страхітливих людських втрат, але не досягли мети.

На Східному фронті російська армія під командуванням генерала Олексія Брусилова у травні-червні завдала тяжкої поразки австрійцям.

Отже вирішальних перемог супротивники не здобули і змушені були продовжувати боротьбу на виснаження сил.

6 Бойові дії на основних фронтах І світової війни в 1917-18 рр. Продовження необмеженої підводної війни змусило США виступити проти Німеччини. Водночас більшовицька Росія відмовилася продовжувати війну до переможного кінця і уклала з Німеччиною Брестський мирний договір. Ці обставини змінили баланс сил на користь Антанти, але звільнили Німеччину від небезпек на Східному фронті.

В такій ситуації німці спрямували на Західний фронт останні сили і знову почали прориватися на берегах Сомми та Марни. Коли вони виснажилися, в атаку перейшли французькі війська. Зрештою 8 серпня 1918 р. поблизу міста Ам’єн французи влаштували «чорний день» німецькій армії, розгромивши 16 дивізій супротивника.

Після цього Болгарія, Туреччина, Австро-Угорщина припинили боротьбу, а в самій Німеччині розпочалася революція. Відтак 11 листопада 1918 р. німецьке командування змушене було підписати Комп’єннське перемир’я на умовах супротивника.

Отже І світова війна закінчилась поразкою Німеччини та її союзників. На її фронтах загинуло більше 10 мільйонів військовослужбовців.

7 Версальський мирний договір. Для підписання післявоєнних мирних угод було скликано Паризьку мирну конференцію. В її засіданнях приймали участь делегації від 27 країн, але найважливіші рішення визначалися представниками США, Великої Британії і Франції. Колишні учасники Четверного союзу і Росія до роботи в конференції не запрошувалися.

28 червня 1919 р. у передмісті Парижа – Версалі пройшла церемонія підписана мирного договору з Німеччиною. Версальський договір передбачав:

- Визнання Німеччини головним підпалювачем війни;

- Територіальні поступки Німеччини на користь Франції та інших сусідніх країн;

- Перерозподіл німецьких заморських колоній;

- Військові обмеження, в тому числі: створення Рейнської демілітаризованої зони; скорочення армії до 100 тис. чол.; заборона бойової авіації, підводного флоту, танкових військ;

- Репарації – тобто відшкодування завданих збитків;

Таким чином Версальський договір створював Німеччині економічні проблеми і позбавляв її статусу великої держави.

8 Утворення Ліги Націй Версальський договір передбачав створення Ліги Націй, як гаранта дотримання міжнародного права, миру і безпеки. Головним ініціатором створення такої організації на Паризький мирній конференції був американський президент Вудро Вільсон. Тим не менш після її створення США взяли курс на самоізоляцію і відмовилися від вступу до Ліги Націй. З моменту заснування Лізі Націй не вистачало авторитету і впливовості, оскільки вона не могла опиратися на економічну і військову могутність США. Провідна роль в її діяльності належала Великій Британії і Франції. Керівні органи Ліги Націй розташовувалися у Женеві.

Паризька мирна конференція розробила також післявоєнні мирні договори для Австрії, Угорщини, Туреччини і Болгарії. Їх

умови в основному зводилися до репарацій, територіальних і військових обмежень.

9 Вашінгтонська конференція . Вашінгтонська конференція була скликана з метою залагодження назрілих суперечностей серед країн-переможниць. Під час її роботи було узгоджено такі документи:

- Договір чотирьох, що передбачав спільний захист США, Великою Британією, Францією і Японію своїх колоніальних володінь в Басейні Тихого океану;

- Договір п’яти - обмежував гонку морських озброєнь між США, Великою Британією, Японією, Францією, Італією у пропорції 5 : 5 : 3 : 1,75 : 1,75;

- Договір дев’яти - підтверджував незалежність Китаю і проголошував принцип «відкритих дверей» та «рівних можливостей» у стосунках з ним;

Таким чином завершилося формування Версальської системи договорів. Ця система відображала провідну роль США, Великої Британії, Франції, але ніяк не відповідала інтересам багатьох країн і народів. Її негативні сторони (непосильні репарації, несправедливі кордони, тощо) породжували ідеологію реваншизму і працювали як міна уповільненої дії.

10 План Дауеса. Післявоєнні репарації виявилися важким тягарем для німецької економіки. Вже за підсумками 1922 р. погасити їх не вдалося. У відповідь Франція окупувала промисловий центр Німеччини – Рур. США і Велика Британія виступили проти таких дій, тому для розв’язання проблеми репарацій було скликано Лондонську міжнародну конференцію. Її підсумком стало прийняття плану американського банкіра Чарльза Дауеса. Цей план:

- Встановлював розміри репараційних виплат на 1925-29 рр;

- Джерелом репараційних виплат визначав податки на товари широкого вжитку, прибутки залізничного транспорту і важкої промисловості;

- Передавав німецькі залізниці і Держбанк під контроль союзників;

- Гарантував Німеччині багатомільйонні американські кредити та інвестиції;

Отже план Дауеса не тільки розв’язував проблему репарацій, але й створював умови для відновлення німецької економіки.

11 Лютнева революція в Росії. Війна на виснаження принесла Росії людські втрати, зростання цін, нестачу продовольства, антиурядові настрої і заворушення. Невдоволення царським самодержавством зростало по мірі погіршення ситуації на фронтах і в тилу. 23-27 лютого 1917 р. нестача продовольства спровокувала робітничі заворушення в столиці імперії – Петрограді. З’явилися заклики до повалення царизму, спроби розігнати демонстрантів провалилися. Коли повсталих підтримали солдати петроградського гарнізону, вищу державну владу охопив параліч. Зрештою 2 березня 1917 р. цар Микола ІІ змушений був зректися трону.

Управління державою перебрав на себе Тимчасовий уряд. Другий центр влади являли собою Ради робітничих і солдатських депутатів, що створювалися на місцях.

На окраїнах імперії піднімалися пригноблені народи. Зокрема власні національні органи влади створили українці, фінни, грузини та інші народи.

Таким чином в ході Лютневої революції було повалено монархію. Російська імперія припинила своє існування.

12 Політика Тимчасового уряду . Для визначення основ нового державного ладу Тимчасовий уряд на чолі з князем Георгієм Львовим готував скликання Всеросійських Установчих зборів. До того часу докладав сил для:

- запровадження демократичних свобод і багатопартійності;

- збереження «єдиної і неподільної Росії»;

- продовження війни до переможного кінця;

Така політика загострювала ситуацію. 3-6 липня 1917 р. в Петрограді пройшли антиурядові демонстрації, спровоковані звісткою про поразку російської армії на фронті. Більшовики, які їх очолювали, виступали під гаслом: «Вся влада – радам робітничих і солдатських депутатів!». Після липневої кризи:

- Тимчасовий уряд звинуватив вождя більшовиків Володимира Леніна у шпигунстві, підривній діяльності на користь Німеччини і видав ордер на його арешт.

- Більшовицька партія почала підготовку антиурядового збройного повстання.

Отже знайти підтримку більшості населення і стабілізувати ситуацію

Тимчасовому уряду не вдалося.

13 Жовтневий переворот (революція ) в Росії. Після липневої кризи більшовики готувалися до збройного повстання. Щоб заручитися підтримкою бідних верств населення , вони закликали до негайного припинення війни і передачі поміщицьких земель селянам.

25 жовтня 1917р. озброєні більшовицькі загони захопили Зимовий палац і арештували Тимчасовий уряд. Водночас делегатам ІІ всеросійського з’їзду Рад, вождь більшовиків Володимир Ленін оголосив:

- Декрет про землю, що передбачав скасування приватної власності на землю і перерозподіл поміщицьких земель на користь селян;

- Декрет про мир, що встановлював перемир’я з Німеччиною і закликав учасників світової війни до миру .

Відтепер вищим органом влади визнавалися Всеросійські з’їзди Рад, функції уряду покладалися на Раду народних комісарів (Раднарком). Установчі збори більшовики розігнали, оскільки їх прихильники там були в меншості.

Таким чином в Росії виникла більшовицька диктатура.

14 Громадянська війна в Росії.. Після Жовтневої революції між прихильниками і противниками радянської влади розгорілася громадянська війна. Її учасники:

- Червоні – тобто більшовики та їх прихильники, які боролися за збереження радянської влади і встановлення диктатури пролетаріату. Для цього вони утворили регулярну Червону армію і «Чрезвычайную Комиссию» (ЧК), що виконувала функції карального органу. Більшовицьким комісаром з військових і морських справ був Лев Троцький, головою ЧК - Фелікс Дзержинський.

- Білі – являли собою союз політичних сил, що боровся проти більшовиків, за відновлення єдиної неподільної Росії. Їх ударні сили складали армії адмірала Олександра Колчака і генерала Антона Денікіна.

Спочатку білогвардійці при допомозі військ Антанти захопили більшу частину країни. Червоні утримали в руках Петроград, центральні регіони Росії і найголовніше - не дозволили арміям Колчака і Денікіна з’єднатися. Це допомогло їм розгромити ударні сили Білого руху. Залишки денікінської армії закріпилися в Криму. Їх очолив генерал Петро Врангель. В 1920 р. врангелівці здійснили сміливу, але невдалу спробу витіснити червоних з півдня України.

Таким чином кровопролитна громадянська війна 1918-1920 рр. завершилася перемогою червоних.

15 Листопадова революція в Німеччині. Війна на виснаження сил принесла Німеччині важкі людські втрати, голод, недовіру до влади. Резерви для її продовження вичерпалися. Німецькі армія в затяжних боях розгубила свій бойовий дух.

3 листопада 1918 р. військові моряки в місті Кіль відмовились виконувати наказ командування. У відповідь було арештовано більше тисячі моряків. Ці події стали сигналом для початку масових виступів в армії і на флоті. Заворушення швидко охопили всю країну, а уряд втратив контроль над ситуацією. 9 листопада 1918 р. повстанці захопили Берлін. Вони проголосили Німеччину республікою і сформували власний уряд.

Кайзеру Вільгельму в таких умовах не залишалося нічого іншого, як зректися влади. Головнокомандувач німецької армії Пауль Гінденбург підписав перемир’я на умовах держав Антанти.

Таким чином Німецька імперія припинила своє існування. Останнім епізодом революції стало проголошення комуністами і ліквідація армією Баварської радянської республіки.

17 США після І світової війни. Після І світової війни США являли собою велику високорозвинену державу. Збагатившись за роки війни, вони могли претендувати на роль світового лідера, але повернулися до політики ізоляціонізму. Політичне життя будувалося на принципах демократії. За голоси виборців боролася Республіканська і Демократична партії.

1922-29 рр. увійшли в історію США, як період «Проспериті» - тобто процвітання, коли безперервно зростало виробництво і споживання товарів, зайнятість і доходи населення. В часи «Проспериті» американська промисловість виробляла продукції більше ніж Велика Британія, Франція, Німеччина, Італія і Японія разом взяті . Символом процвітання стала

автомобільна промисловість, представлена потужними концернами: «Форд», «Крайслер», «Дженерал моторс». Президентом США в добу «Просперіті» був республіканець Келвін Кулідж.

Негативні тенденції були пов’язані із так званим «сухим законом», що забороняв виготовлення і продаж спиртних напоїв. Внаслідок цього нелегальний обіг спиртного захопили гангстери і зросла організована злочинність.

18 Велика Британія після І світової війни. Велика Британія являла собою величезну імперію, що складалася з метрополії, домініонів і колоній. Політичне життя метрополії будувалося на принципах демократії. За голоси виборців боролися консерватори, ліберали і лейбористи. Переможці виборців формували уряд на чолі з прем’єр-міністром і керували державою. В колоніях проти британського панування піднімалися національно-визвольні рухи. Так в грудні 1921р. англійський уряд змушений був визнати незалежність Ірландії.

Після І світової війни англійська економіка зростала повільно і не забезпечувала високий рівень життя. Проблеми вугільної галузі у травні 1926 р спровокували загальний страйк. Тим не менше їх зарплати були знижені, а робочий день продовжено.

Отже в перше післявоєнне десятиріччя Велика Британія зберігала свою політичну могутність, але втрачала економічну могутність.

19 Франція після І світової війни. Франція була водночас демократичною республікою і великою колоніальною імперією. Провідну роль в політичному житті відігравали радикальна, республіканська, соціалістична, комуністична партії. Перший післявоєнний уряд очолював лідер радикалів Жорж Клемансо.

В ході І світової війни 1,3 мільйона французів загинуло, ще 750 тисяч було скалічено. Після перемоги втрати компенсувалися тим, що Франція отримала право на 52% німецьких репарацій, повернула собі багаті природними ресурсами Ельзас і Лотарингію , захопила частину німецьких і турецьких колоній. Як наслідок :

- відновлювалися зруйновані війною регіони;

- йшло економічне зростання, за темпами якого Франція поступалася лише США;

- скорочувалося безробіття;

- виплачувалися пенсії інвалідам війни;

Таким чином післявоєнна Франція стала високорозвиненою індустріально-аграрною державою.

20 Веймарська республіка в Німеччині. Після повалення монархії, у місті Веймар зібралися німецькі Національні Збори і прийняли нову конституцію. Веймарська конституція передбачала перетворення Німеччини на демократичну президентську республіку. У політичному житті провідну роль відігравала Соціал-демократична партія. Її лідер Фрідріх Еберт став першим президентом.

Німецька економіка скотилася в кризу, коли маси населення страждали від інфляції, безробіття, злиднів. В таких умовах влада не мала достатнього авторитету, виникали реваншистські й фашистські погляди. Найбільш активно їх проповідувала націонал-соціалістична (нацистська) партія на чолі з Адольфом Гітлером. 8 листопада 1923 р. в Мюнхені нацисти вчинили так званий «пивний путч». Виступ був придушений, Гітлер потрапив у тюрму, але нацистська партія продовжувала свою діяльність .

Згодом план Дауеса покращив економічну ситуацію і приніс довгоочікуване полегшення.

Отже післявоєнна Німеччина переживала важкі часи.