Державний вищий навчальний заклад

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Юридичний інститут

Семків В. В.

СУДОВІ І ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ УКРАЇНИ

Методичні вказівки для підготовки до семінарських занять

(для студентів денної форми навчання)

Івано-Франківськ, 2013

ПЕРЕДМОВА

Навчальна дисципліна «Судові і правоохоронні органи України» має характер ввідного курсу, який передує вивченню інших юридичних дисциплін, оскільки перш, ніж вивчити ті чи інші галузі права та їх реалізацію в діяльності різних, в тому числі судових і правоохоронних органів, необхідно глибоко засвоїти побудову цих органів, засади, на яких вони формуються, з’ясувати їх завдання та основні напрямки діяльності. Динаміка перетворень в сфері правотворчої і правозастосовної діяльності вимагає чітких уявлень про систему, завдання, структуру та повноваження органів судової влади та правоохоронних органів, зокрема, органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, юстиції, адвокатури та деяких інших органів, що допоможе студентам глибше засвоїти і зрозуміти форми і методи їх роботи в конкретних сферах правозахисної, правоохоронної та правозастосовної діяльності.

Так, суд займає чільне місце в системі правоохоронних органів, оскільки, будучи найбільш надійним гарантом захисту прав та законних інтересів людини і громадянина, він сприяє утвердженню законності та правопорядку в державі. Місце і значення суду в правоохоронній та правозахисній діяльності обумовлюється, перш за все, його становищем, оскільки відповідно до Конституції України, суди репрезентують собою одну з гілок державної влади - судову. Необхідність глибокого засвоєння студентами завдань і повноважень судових органів, розмежування компетенції між різними ланками судової системи України; вимог, яким повинні відповідати кандидати на посаду судді тощо обумовлена також тим, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають в державі. Це ж стосується й інших правоохоронних органів.

Особливість засвоєння дисципліни «Судові і правоохоронні органи України» полягає також у необхідності вивчення та аналізу закону, оскільки перед студентами вперше буде стояти вимога аналізувати законодавчі акти, наведені у переліку рекомендованої літератури.

Навчально-методичний посібник складено відповідно до програми курсу «Судові і правоохоронні органи України» та з врахуванням годин, відведених для практичних занять навчальним планом спеціальності «Правознавство» для денної форми навчання. Він містить плани практичних занять, перелік питань для самоконтролю, обов’язкову і додаткову спеціальну літературу, нормативний матеріал. До кожного практичного заняття дається, крім того, домашнє завдання, яке полягає у виконанні схем, а також задач (казусів).

На практичному занятті студент повинен закріпити, розширити та поглибити знання, одержані на лекціях та у процесі самостійної роботи з рекомендованими джерелами; брати активну участь у обговоренні проблемних ситуацій; навчитися самостійно аналізувати норми різних галузей права, які регулюють організацію і діяльність судових та правоохоронних органів нашої держави. Опрацювання студентами питань, винесених на практичні заняття, допоможе їм грунтовніше засвоїти галузеві юридичні дисципліни при вивченні діяльності судових та правоохоронних органів щодо застосування права,

забезпечення законності і правопорядку в Україні.

Студенти повинні навчитись правильно застосовувати закон в реальному житті. Цьому сприятиме аналіз та вирішення поданих у посібнику задач, розв’язувати які слід лише після глибокого засвоєння основних питань теми, поданих у плані. Розв’язування задач необхідно починати з усвідомлення викладених у них фактичних обставин справи, осмислення поставлених питань. Вирішення задач має бути розгорнутим, з посиланням на відповідні норми права.

Дотримання наведених методичних порад, настанов щодо підготовки до практичних занять та до їх проведення допоможе більш глибоко засвоїти матеріал та використовувати його на практиці.

Для підготовки до семінарських занять студентам рекомендовано наступну нормативну та спеціальну літературу, яка може бути використана при підготовці до вивчення всіх тем, які охоплює навчальна програма курсу «Судові та правоохоронні органи України»:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р.

2. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р.

3. Акт проголошення незалежності України: Постанова Верховної Ради Української РСР від 24 серпня 1991р.

4. Закон «Про Конституційний суд України» від 16.10.1996 р. (із змінами і доповненнями).

5. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 р. (із змінами і доповненнями).

6. Закон України «Про Вищу раду юстиції» від 15 січня 1998 р. (із змінами і доповненнями).

7. Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. (із змінами і доповненнями).

8. Закон України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 р. (із змінами і доповненнями).

9. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 р. (із змінами і доповненнями).

10. Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р. (із змінами і доповненнями).

11. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 р.

12. Закон України «Про безоплатну правову допомогу» від 02 червня 2011 р.

13. 3акон України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 р. (із змінами і доповненнями).

14. Закон України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005р.

15. Бантишев О.Ф. Судові та правоохоронні органи України. – К., 2010. – 223 с.

16. Бараннік Р.В. Судові, правоохоронні та правозахисні органи України. Навч. посібник.- Київ, 2008.

17. Басай В.Д. Судові, правоохоронні та правозахисні органи України. Підручник: У 3 кн. – Коломия, 2006.

18. Бидюк Н.О., Васильєва А.С. Іванов В.В., Ільєва Н.В. Судові та правоохоронні органи України. – Одисей, 2011. – 320 с.

19. Біленчук П.Д. Котюк І.І. Гель А.П. Семаков Г.С, Ахтирська Н.М, Круль С.М. Судові та правоохоронні органи України.- К.: Атіка, 2011 – 328 c.

20. Ківалов С.В. Судоустрій України - К.: Юрінком Інтер, 2011 – 383 с.

21. Ляш А.О., Галаган В.І.,Моргун В.І. Організація судових та правоохоронних органів. Навч. Посібник – Київ, 2005.

22. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність: Навч. посібник. – К.,2002.

23. Молдован В.В. Судоустрій. Україна, Велика Британія, Російська Федерація, США, ФРН. Судові органи ООН. Навчальний посібник. К., 2003.

24. Молдован В.В. Судоустрій України : навч. посібник. – К.:Алерта, 2011 – 284 с.

25. Молдован В.В. Судоустрій України : навч. посібник. [схеми]. – К.:Алерта, 2012 – 280 с.

26. Нор В.Т., Анікіна Н.П., Бобечко Н.Р. Судові та правоохоронні органи України: підруч. для студ. вищ. навч. закл./ За ред. В.Т. Нора.- К.: Ін Юре.- 2010.

27. Організація судових та правоохоронних органів: Навч. посібник / За ред. І.С. Марочкіна, Н.В. Сібільової. – Харків, 2007.

28. Судові та правоохоронні органи України: Навчальний посібник / Галай А.О., Стеценко С.Г., Тимченко С.М., Штанько О.Ф.. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008.

29. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Підручник / За ред. В.Т. Маляренко. – К., 2004.

30. Судові, правоохоронні та правозахисні органи України / О. С. Семерак. – 2-ге вид., переробл. І доповн. – К.: Знання, 2008.

Тема 1. Поняття, предмет, метод і система дисципліни «Судові і правоохоронні органи України».

(2 год)

Під час вивчення теми необхідно визначити поняття дисципліни «Судові і правоохоронні органи», окреслити рамки її предмета та проаналізувати методи, якими вона оперує. Слід звернути увагу на такі категорії, як «правоохоронна діяльність», «правоохоронні органи», «судова влада», «демократичні принципи (засади) судової влади» тощо. В результаті опанування матеріалу, студенти повинні чітко розрізняти поняття «судова влада», «правосуддя» та судочинство».

Вивчаючи систему засад (принципів) здійснення судочинства, студенти повинні достеменно проаналізувати Конституцію України (ст. 129), ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» та ряд галузевих процесуальних нормативно-правових актів.

В процесі вивчення становлення судової влади як однієї із гілок державної влади студенти повинні чітко усвідомлювати, у чому полягає суть системи стримувань та противаг та чим обумовлюється незалежність та самостійність судової гілки влади. Особливу увагу необхідно приділити таким принципам судочинства як законність, відкритість, гласність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність, обов’язковість судових рішень тощо.

Питання до обговорення:

1. Предмет навчальної дисципліни «Судові та правоохоронні органи України» та її значення для вивчення інших юридичних дисциплін.

2. Загальна характеристика видів правоохоронної діяльності держави та види правоохоронних органів.

3. Законодавство, що регулює засади організації та функціонування судових та інших правоохоронних органів.

4. Судова влада як одна з гілок державної влади. Суть, ознаки, функції і значення судової влади. Її співвідношення з іншими гілками влади.

5. Поняття, система та значення засад (принципів) судочинства.

6. Характеристика засад (принципів) судочинства, що закріплені в Конституції України, Законі України «Про судоустрій та статус суддів», та галузевих процесуальних законах.

Термінологічне завдання:

Судові органи; правоохоронні органи; система правоохоронних органів; правоохоронна діяльність; принципи правоохоронної діяльності; законність і правопорядок.

Контрольні запитання:

1. В чому суть та призначення судової влади?

2. Дайте визначення поняття «судова влада».

3. Які функції судової влади?

4. Які основні напрями співпраці судової влади з іншими гілками державної влади?

5. Назвіть ознаки правоохоронної діяльності.

6. Які органи належать до правоохоронних у вузькому розумінні цього поняття?

7. Чи належить до правоохоронних органів суд?

8. Проаналізуйте положення Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 р., які стосуються поняття та видів правоохоронних органів. Які б ще органи Ви віднесли до числа правоохоронних, крім тих, що перераховані в цьому Законі?

9. Назвіть основні ознаки судової влади і з’ясуйте їх суть.

10. З’ясуйте поняття «судова влада», «правосуддя», «судочинство». Що спільного та відмінного в цих поняттях?

11. Дайте визначення поняття «принципи (засади) судочинства».

12. У чому полягає значення принципів судочинства?

13. Як класифікуються принципи судочинства?

14. Які принципи судочинства закріплені в Конституції України?

15. Які принципи закріплені в галузевому процесуальному законодавстві?

16. Які з принципів судочинства можна вважати міжгалузевими?

Методичне завдання:

1. Зобразіть схематично систему основних засад судочинства, які закріплені в ст. 129 Конституції України і коротко (в 2-3 реченнях) розкрийте зміст кожної з них.

2. Зобразіть схематично систему судів України.

Реферати:

1. Публічність і диспозитивність у судочинстві України та їх значення.

2. Поняття, загальна характеристика та класифікація основних конституційних засад організації судової влади в Україні.

3. Правоохоронні органи України та їх функції.

4. Поняття, ознаки та сутність правоохоронної діяльності.

Практичне завдання:

Задача 1.

До Шевченківського районного суду м. Львова надійшли матеріали кримінального провадження по обвинуваченню громадянина К. у вчиненні крадіжки, передбаченої ч.1 ст. 185 КК України. Суддя Петренко відмовився розглядати дану кримінальну справу, мотивуючи це тим, що громадянин К. є поляком за національністю, а тому кримінальна справа повинна розглядатись у судах Республіки Польща. Громадянин К. не заперечував проти такого рішення судді, оскільки вважав, що там він зможе краще захистити свої права та законні інтереси.

1. Чи правомірні дії судді Петренка?

2. Оцініть ситуацію з точки зору дії принципів судочинства.

Задача 2.

Справа про обвинувачення Клименка у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, була призначена до розгляду на 10 год. 10 березня. У цей день у судове засідання був доставлений обвинувачений, з’явились потерпілий, його представник, свідки та інші учасники судового розгляду. Прокурор у судове засідання з’явитись не зміг, мотивуючи це надмірною зайнятістю. Натомість у судове засідання з’явився слідчий Воробей, який здійснював досудове розслідування щодо цього злочину, був обізнаний з усіма його деталями і заявив, що готовий підтримувати державне обвинувачення в суді. Крім того, він повідомив, що прокурор не проти його участі у судовому засіданні. Суддя Макарик не заперечував проти такого рішення слідчого.

1. Чи допущені порушення закону в даній ситуації ?

2. Обґрунтуйте свою позицію принципами кримінального судочинства.

Задача 3.

Призначивши справу до судового розгляду, суддя Тимченко одночасно прийняв рішення про розгляд справи у закритому судовому засіданні. Мотивував він своє рішення тим, що обвинувачений Корнійчук, 1997 року народження, заявив таке клопотання, оскільки не бажає, щоб його друзі були присутні на засіданні і насміхались з нього. Крім цього, суддя Тимченко

підкреслив, що має сина такого ж віку і не хотів би надмірного розголосу у такій ситуації.

1. Чи відповідають дії судді Тимченка чинному процесуальному законодавству ?

2. Обґрунтуйте свою відповідь принципами судочинства.

Задача 4.

Слідчим Личаківського райвідділу внутрішніх справ м. Львова Заваровим було розпочато кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, щодо гр.-на Анашкіна. Після проведення досудового розслідування матеріали кримінального провадження були направлені до суду. Після закінчення судового слідства, проведення судових дебатів та останнього слова підсудного, суддя Вовк видалився до нарадчої кімнати для проголошення вироку. У цей час підсудній Анашкін та потерпіла Кравченко дійшли згоди, примирились і коли суддя повернувся з нарадчої кімнати для проголошення вироку оголосили йому про це. В результаті суддя виніс постанову про закриття кримінального провадження у зв’язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим.

1. Чи були допущені порушення закону у даній ситуації ?

2. У чому полягає зміст принципу публічності ?

3. Які ви знаєте винятки з принципу публічності ?

Задача 5.

Короленка (раніше судимого) було засуджено обвинувальним вироком Залізничного районного суду м. Львова за ч. 1 ст. 115 КК України на десять років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна. Захисником Короленка було подано апеляційну скаргу на вирок Залізничного районного суду м. Львова до апеляційного суду Львівської області, де він просив зменшити строк відбування покарання до 7 років. Справу було призначено до

слухання у складі 5 суддів апеляційного суду. У результаті судового розгляду вирок Залізничного районного суду м. Львова було змінено, а Короленку призначено покарання у вигляді 8 років позбавлення волі.

Чи правомірне рішення апеляційного суду у даній ситуації ?

Задача 6.

Під час досудового розслідування злочину, в якому у вчиненні розбійного нападу обвинувачувався громадянин Деметрадзе, грузин за національністю, було встановлено, що він не володіє українською мовою, погано розмовляє російською. Слідчий домовився з Деметрадзе, що допит вестиме грузинською мовою, яку і слідчий і обвинувачений знають добре. Протокол допиту було складено російською мовою, який підписали слідчий і обвинувачений.

1. Дайте правову оцінку діям слідчого.

2. Який принцип кримінального процесу порушено в даному випадку ?

Література:

Нормативний матеріал:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р.

2. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. // М-во юстиції України. – К.: Логос, 1998.

3. Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 р. (із змінами і доповненнями).

4. Закон України «Про Антимонопольний комітет України» від 26 листопада 1993 р. (із змінами і доповненнями).

5. Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 р. ( в ред. Закону від 16 жовтня 2012 р.

6. Закон України «Про державну прикордонну службу України» від 3 квітня 2003 р. (із змінами і доповненнями).

7. Закон України «Про державну охорону органів державної влади та посадових осіб» від 4 березня 1998 р. (із змінами і доповненнями).

8. Закон України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» від 7 березня 2002 р. (із змінами і доповненнями).

9. Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 р. (із змінами і доповненнями).

10. Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» в редакції Закону від 16 жовтня 2012 р.

11. Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993(із змінами і доповненнями).

12. Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23 грудня 1993 р. (із змінами і доповненнями).

13. Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16 березня 2000 р. (із змінами і доповненнями).

14. Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 2 квітня 2000 р. (із змінами і доповненнями).

15. Закон України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 р. (із змінами і доповненнями).

16. Закон України «Про засади державної мовної політики» від 03 липня 2012 р.

17. Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р. (із змінами і доповненнями). Ст.ст. 4, 54, 56,69.

18. Цивільний процесуальний кодекс України. Ст.ст. 3-7, 10-14.

19. Господарський процесуальний кодекс України. Ст.ст. 3, 4, 4-2, 4-3, 4=4, 4-5, 4-6.

20. Кодекс адміністративного судочинства України. Ст.ст. 7-16.

21. Кримінальний процесуальний кодекс України. Ст.ст. 7-29.

22. Положення про державну митну службу України, затверджене Указом Президента України від 12 травня 2011 р.

23. Положення про Державну податкову службу України, затверджене Указом Президента України від 12 травня 2011 р.

24. Положення про Державну виконавчу службу України, затверджене Указом Президента України від 06 квітня 2011 р.

25. Положення про Державну пенітенціарну службу України, затверджене Указом Президента України від 06 квітня 2011 р.

26. Положення про Державну службу фінансового моніторингу України, затверджене Указом Президента України від 13 квітня 2011 р.

27. Положення про Державну фінансову інспекцію України, затверджене Указом Президента України від 23 квітня 2011 р.

• Рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 р., № 13-рп /2000 у справі за конституційним зверненням Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника) Справа № 1-17/ 2000.

• Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 р. у справі за поданням 51 народного депутата України про офіційне тлумачення положень ст.10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України // Право України. – 2001. – № 1. – С. 140-141.

• Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 р. – № 10 "Про застосування законодавства, яке забезпечує підозрюваному, обвинуваченому, підсудному право на захист // Додаток до журналу "Право України". – 1996. – № 1.

Спеціальна література:

1. Бондаренко І. Правоохоронні органи України та їх функції // Право України. – 2005. – № 7. – С. 53-56.

2. Василюк С. Конституційний механізм взаємодії законодавчої і судової влади в Україні // Право України. – 2003. – № 12. – С. 3-5.

3. Євграфова Є. Базова дисципліна з організації та функціонування системи судових та правоохоронних органів України / Є. Євграфова // Юридична Україна. – 2009. – № 8. – С. 120-124.

4. Іваницький С.О. Судова влада та правоохоронні органи України / С. О. Іваницький. – 2-е вид., переробл. і доповн. – К.: Кондор, 2009. – 150 с.

5. Кардаш В.М. Правоохоронна діяльність: поняття, особливості та функції // Держава і право. – К.,1999. –Вип..3:Юридичні і політичні науки.- С.238-243.

6. Куліш А.М. Сутність та ознаки правоохоронної діяльності // Право і безпека. – 2005. – № 4'2. – С. 80-82.

7. Куліш А.М. Щодо визначення поняття «правоохоронні органи» // Право і безпека. – 2005. – № 4'5. – С. 90-93.

8. Лихова С. Про визначення поняття «правоохоронні органи» // Радянське право. – 1984. – № 11. – С.74-76.

9. Мартинюк Р. Принцип спеціалізації суддів: вітчизняний та світовий досвід // Право України. – 2008. – № 9. – С. 26-30.

10. Мочкош Я. Система правоохоронних органів України: проблеми і пропозиції // Право України. – 2008. – № 3. – С. 80-84.

11. Назаров І.В. Органи судової влади України. влади // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – №10 – С.913.

12. Новік О. Правоохоронна діяльність: її бачення крізь призму людини // Право України. –2003. – № 9. – С.121-124.

13. Онопенко Н.В. Правоохоронні функції держави Україна. – К.: Варта, 2003.

14. Півненко В. Правоохоронна система України: визначення і функціонування // Вісник прокуратури. – 2003. – № 2. – С.39-45.

15. Подоляка А.М. Поняття, ознаки та сутність правоохоронної діяльності / А. М. Подоляка // Наук. вісн. Дніпропетр. держ. унів.-ту внутр. справ України. – 2009. – № 3(44): зб. наук. пр. – Д.: Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ, 2009. – С. 17-23.

16. Сірий М.І. Реформи правоохоронних органів у Європі й Україні // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – 8. – С. 24-30.

17. Фиолевский О.Ф. Судебная власть и правоохранительная система Украины: Учеб. Пособие.Донецк, 2003.

18. Чернушенко А.В. Судова влада і судова система України // Судова апеляція. – 2005. – № 1. – С. 9-23.

19. Шкуля Т.О. Правоохоронні органи в механізмі держави України. Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / К., 2004. – 18 с.

20. Штогун С.Г. Реформування судової влади в сучасних умовах. // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 8. – С.33-36.

21. Штогун С. Функції та повноваження судової влади // Юридична Україна. – 2008. – № 4. – С. 88-92.