Форма Землі. Обертання Землі навколо осі.

 

Форма Землі. Довго люди не знали, яку форму має Земля. Багато хто вважав її плоским тілом. Ідея кулястості Землі виникла в результаті висновків великого стародавнього вченого Піфагора, який жив у VI ст. до н. е. У IV ст. до н. е. старогрецький учений Аристотель навів перші докази кулястості Землі. Він звернув увагу, що тінь Землі під час місячних затемнень завжди кругла. Кругла тінь може бути тільки від кулястих предметів. В подальшому було наведено такі докази, як кругла форма горизонту всюди на земній поверхні, розширення дальності видимого горизонту з підняттям угору, зміна висоти зір і сузір'їв над горизонтом під час руху по меридіану.

З початку XVI ст. - одним із доказів кулястості Землі вважали кругосвітні подорожі, хоч можна було б об'їхати навколо Землі й тоді, коли б вона мала форму конуса або циліндра. У XX ст. польоти на літаках у різних напрямах переконали людей, що Земля — велика куля. За останні двадцять років Землю сфотографували космонавти і автоматичні прилади на штучних супутниках Землі. На фотографіях чітко видно, що Земля має форму кулі.

Насправді Земля — не ідеальна куля. Вона дещо стиснута біля полюсів. Причому Північний полюс знаходиться вище, ніж Південний; таку форму називають кардіоїдою.

Кулястість Землі має величезний вплив на її природу. По-перше, сонячне проміння на кулясту поверхню падає на різній широті під різними кутами, тому нагрівання поверхні зменшується від екватора до полюсів. Це дає підставу поділити Землю на теплові пояси: жаркий, два помірних і два холодних.

По-друге, кулястість Землі зумовлює зональність клімату, ґрунтів, рослинності і тваринного світу.

Обертання Землі навколо осі.

 

 Земля не буває в нерухомому стані. Вона рухається навколо Сонця і навколо своєї уявної осі.

Довго люди вважали Землю нерухомим тілом, яке нібито знаходиться в центрі Всесвіту, а навколо нього обертаються Сонце і зорі. Насправді ж спостерігачеві лише здається, що Земля нерухома, а Сонце і весь небозвід рухаються навколо неї.

У XVI ст. великий польський учений М. Копернік довів, що видимий рух небесних світил уявний, а Земля обертається навколо осі і в той же час рухається навколо Сонця.

Величезне відкриття Коперніка змінило погляди на рух небесних тіл і правильно пояснило їх. Щоденний схід і захід Сонця Копернік пояснив тим, що Земля разом з нами протягом доби (23 години 56 хвилин 4,1 секунди) здійснює один оберт навколо земної осі — з заходу на схід. Земною віссю вважається уявна пряма лінія, навколо якої обертається Земля.

Земна вісь перетинається з земною поверхнею вдвох точках, які називають полюсами: Північним і Південним. Кожна точка Землі протягом доби описує коло. Поблизу полюсів кола невеликі, а чим далі від них, тим кола стають більшими.

Лінію, яка знаходиться на однаковій відстані від полюсів, називають екватором. Площина екватора перпендикулярна до земної осі і ділить Землю на дві півкулі: північну і південну. На глобусі і карті екватор зображують у вигляді лінії. Лінії, нанесені паралельно до екватора, називають паралелями. На глобусі і карті наносять ще колові лінії, які проходять через полюси, їх називають меридіанами. В результаті на глобусі і карті утворюється градусна сітка. По ній визначають положення місць на Землі.