2. Антропогенез

Антропогенез (грец. ανθρωπος — людина, γενεσις — виникнення) — походження і розвиток усіх видів роду Люди (Homo), розглянуті в біологічному (біологічна еволюція людини), психічному і соціокультурному плані.

Антропогенез — розділ антропології, що висвітлює питання про місце людини серед організмів, час і місце її виникнення, про первісний суспільний розвиток людей, про фактори олюднення безпосередніх предків людини — двоногих мавп.

В основі уявлень про антропогенез лежить симіальна (від лат. simia — мавпа) гіпотеза походження людини від високорозвинених мавпоподібних предків третинного періоду, уперше докладно розроблена і аргументована Ч. Дарвіном (1871). Згодом було отримано багато нових палеонтологічних і етологічних (пов'язаних з вивченням поведінки приматів) даних, а також дані в області порівняльної біохімії, імунології, молекулярній біології і генетики, що підтвердили цю гіпотезу. Друга половина 20 століття в антропології ознаменувалася інформаційним вибухом у результаті різкого збільшення числа знахідок викопних попередників людини в Африці і Євразії. Починаючи з 1960-х років, в антропології широко впроваджуються нові, насамперед, радіовуглецеві методи датування кісткових залишків і геологічних порід, що їх містять, а також методи молекулярної біології, що дозволяють установити приблизний час розходження сучасних видів приматів і людини від загального предка і визначити ступінь прямої спорідненості сучасних і викопних форм за особливостями будови їхніх молекул (ДНК, білків …).Перші достовірні представники роду Homo з’явилися близько 2 млн років, за данними археології найдавніші скелети сучасної людини Н. sapiens мають вік біля 200 тис. років, аналіз генетиків дає наступні цифри по чоловічій лінії (Y-хромосоми) – 338 тис. р., по жіночій (мітохондральна ДНК) – 200 тис. р. Найдавніші сліди трудової діяльності датуються 2,5-2,8 млн. років (знаряддя з Ефіопії).

3. Людські зони акселерації

Зони акселерації в людини (HAR-області, англ. Human accelerated regions, HARs) — 49 сегментів людського генома, що значно відрізняються від аналогічних сегментів у еволюційних предків людини. Ці області не зазнавали великих змін протягом всієї еволюції хребетних, але в людини за останні кілька мільйонів років темп їх зміни в 70 разів перевищив швидкість мутації геному в цілому. Повідомлення про виявлення HAR-областей з'явилися в серпні 2006 року. Зони були пронумеровані у порядку послаблення їх відмінності від аналогічних областей геному шимпанзе. HAR—області можуть містити інформацію про зміни, що призвели до еволюції людського мозку, розвитку мови і абстрактного мислення.

Дослідження зон прискореного розвитку тільки почалося, однак деякі з них активуються одночасно з уже відомими генами, що впливають на процеси нейронального онтогенезу. Генетична експресія зони HAR1, яка містить два РНК-гени, HAR1R і HAR1F, спостерігається в нейронах Кахаля-Ретціуса з сьомого по дев'ятнадцятий тиждень внутрішньоутробного розвитку плоду, одночасно з виробленням в цих нейронах білка рілін, що відповідає за міграцію і правильне позиціонування нових нервових клітин в корі мозку. HAR1 є прикладом найбільш швидкого темпу еволюційних змін — з 118 складових її пар основ, 18 відрізняються від аналогічного регіону в геномі шимпанзе.