Лекція №5 незворотні зміни у фітоценозі

План.

1. Незворотні та зворотні зміни в фітоценозі.

2. Еволюція фітоценозів.

3. Сукцесії.

4. Катаклізми.

5. Клімаксові угруповання.

Література.

1. Григора I.M., Соломаха В.А. Основи фітоценології. – Київ: Фітосоціоцентр, 2000. — 240 с.

2. Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. Основи загальної екології. – К.: Либідь, 1993. – 303 с.

3. Білявський Г. О., Фурдуй Р. С. Основи загальної екології. – К.: Либідь, 1995. – 288 с.

4. Дерій С.І., Ілюха В.О. Екологія. — К.: Фітоцентр, 1998. — 196с.

5. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології: Підручник / за ред. К.М. Ситника. — К.: Вища школа, 2001. — 358 с.

6. Кучерявий В.П. Екологія. — Львів: Світ, 2000. — 500 с.

7. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: навч. посібник. — К.: Знання, КОО, 2000. — 203 с.

8. Злобін Ю.А. Основи екології. — К.: Ліра, 1998. — 248 с.

Питання для самостійного опрацювання.

1. Клімаксові угруповання. (Григора I.M., Соломаха В.А. Основи фітоценології. – Київ: Фітосоціоцентр, 2000. – С. 188-192).

1. Незворотні та зворотні зміни в фітоценозі.

Необоротні, або направлені,зміни – це зміни, які протікають у певному напрямку, змінюючи один фітоценоз другим. Такі направлені зміни, що відбуваються через серію послідовних стадій, відмінних одна від одної, називають сукцесією. Її особливістю є направленість протікання та необорот­ність змін рослинного покриву, що відбулися.

За своєю природою сукцесії бувають первинні і вторинні. Прикладом первинних необоротних змін є заростання дюнних горбів на Українському Поліссі. Першу стадію формування рос­линного покриву становить часто лишайникове, рідше – різнотравне угруповання, другу – сірувато-булавоносцеве, третю – сосново-лишайникове, сосново-злаково-різнотравне. Тривалість цих стадій – 10-20 років, інколи – до 40 років і більше. За цей період формуються фітоценози зі сталим флористичним складом, структурною сформованістю та ценотичними зв'язками на ценопопуляційному і видовому рівнях.

Вторинні необоротні зміни рослинного покриву виникають на розораних угіддях, лісових вирубках, меліорованих землях, затоплених водою ділянках тощо. З припиненням дегратогенної дії екологічного чи антропогенного фактора починаються необоротні сукцесійні зміни. Так, на осушених осоково-гіпнових низинних болотах унаслідок зниження рівня ґрунтових вод з рослинного покриву протягом одного-двох років повністю зникають гідрофільні та супергідрофільні болотні угруповання, після чого відбувається процес мезофітизації. Перша сукцесійна стадія в цьому ряду осоково-злакова, друга – злаково-різнотравна, третя – злакова мезофільна або різнотравна ксеромезофільна. Однак у структурі рослинного покриву завершальними є не зазначені вище сукцесійні стадії, а лісоболотні сукцесії, в тому числі евтрофні, мезотрофні та оліготрофні, які утворюють самостійні сукцесійні ряди, котрі відображають різні рівні його генезису.

Зворотні, або ненаправлені, зміни – це неоднозначно орієнтовані добові, сезонні та річні зміни фітоценозу в межах незначного середнього відхилення фітоценотипів та екотопу. Характерними ознаками цих змін є:

• зворотність;

• протікання в межах одного фітоценозу;

• різна орієнтованість залежно від рівня екологічного впливу та строку виявлення;

• стійкість флористичного складу;

• відсутність сильних і ефективних інвазійних компонентів;

• короткочасні відхилення змін фітоценозів.

Найхарактернішою рисою цих змін є те, що за певних умов вони здатні відтворити попередній фітоценоз або близький за його природою. Зворотні зміни протікають через певні фази рослинного покриву вони не є кардинальними і не приводять до заміни одного угруповання іншим, а відбуваються в межах одного і того ж фітоценозу, чим і відрізняються від необоротних змін. Швидкоплинні зміни фотосинтезу, транспірації, дихання, живлення, зволоження тощо відбуваються в рослині протягом доби. Сезонні зміни триваліші та глибші за своїм змістом, вони спричинені контрастним впливом абіотичних факторів і знайшли своє відображення в адаптивний змінах структури, флористичного складу, кількісних співвідношену компонентів,їхньої чисельності,строків цвітіння,ценопопуляційногс» спектра фітоценозів.

Ширшу амплітуду екологічного впливу та помітніші ценотичні відмінності мають різнорічні зміни, або флюктуації. Вони відбуваються під впливом кліматичних, гідрологічних, біотичних та антропогенних чинників, які, за Т. А. Работновим, спричиняють відповідні флюктуаційні зміни (екотопічні, антропогенні, зоогенні, фітоценотичні та фітопаразитарні), які відзначаються специфічністю флористичних, структурних, ценотичних та продукційних змін у різних типах екосистем. З'ясування та пізнання цих категорій змін в еволюції рослинного покриву України має важливе теоретичне і практичне значення для розробки сучасних технологій вирощування культур та створення нових фітоценозів» для збереження господарськи цінних угідь і рідкісних видів рослин та їхніх угруповань.