1. 3. Принципи і методи планування

Принципи планування визначають характер та зміст планової діяльності.

Уперше загальні принципи планування були сформульовані А. Файолем. Як основні вимоги до розробки програми чи дії планів підприємства їм були названі п'ять принципів: комплексність, безперервність, гнучкість і точність, участі.

Принцип комплексності планів передбачає, що на підприємстві усі плани повинні бути тісно узгоджені з єдиним комплексним планом соціально-економічного розвитку підприємства. Будь-які зміни різних розділів плану чи планових показників негайно слід відображати у загальному плані підприємства.

Принцип безперервності планів означає, що на кожному підприємстві процеси планування є взаємозалежними між собою і повинні здійснюватися постійно і без зупинки. Безперервність планування означає поступовий перехід від стратегічних планів до тактичних, а від них — до оперативних, а також необхідна взаємодія між короткотерміновими і довготерміновими планами. Всі програми як більшої, так і меншої тривалості повинні бути строго погоджені з річними планами і можуть функціонувати одночасно. Безперервність планування уможливлює постійний контроль, аналіз і модифікацію планів за умови зміни внутрішнього і зовнішнього середовища. У процесі безупинного планування відбувається помітне зближення фактичних і планових показників виробничо-економічної діяльності на підприємстві.

Принцип гнучкості планів припускає можливість коректування встановлених показників і координацію планово-економічної діяльності підприємства. Постійні зміни в техніці, технології й організації виробництва супроводжуються зниженням витрат ресурсів і необхідністю уточнення первісних планів. В умовах ринку можливі також значні коливання попиту, зміни діючих цін і тарифів, що призводять до відповідного виправленням у різних планах. Тому всі плани на підприємствах, як це прийнято у світовій практиці, повинні містити резерви. Дотримання цієї вимоги вимагає також планувати величину таких резервів, тому що їхнє необґрунтоване застосування позначається на результатах планування.

Принцип точності планів означає, що план повинний складатися з такою точністю, яка потрібна підприємству з його станом обліку, місцем на ринку і багатьох інших чинниках. Іншими словами, допускається будь-яка ступінь точності планів, але виробництво повинне бути ефективним. Для оперативного чи короткотермінового планування потрібен більш високий ступінь точності планових показників, для стратегічного чи довготермінового — можна обмежитися вибором загальної мети і складанням наближених розрахунків.

Принцип участі передбачає внесок кожного працівника у процес планування.

Термін «метод» походить від грецького «methodos», що в перекладі означає «шлях до чогось». Можна виділити наступні методи планування: нормативний, пофакторний, лінійне програмування, аналіз беззбитковості, дисконтування, імітаційне моделювання тощо.

Нормативний метод планування базується на використанні технічно обґрунтованих норм і нормативів витрат праці, матеріальних та фінансових ресурсів, економічної ефективності виробництва. Цей метод передбачає розрахунок показників за нормами на початок планового періоду з наступною зміною норм в результаті запровадження організаційно-технічних заходів та відповідних показників плану.

Пофакторний метод передбачає, що планові значення показників визначаються на основі впливу найважливіших чинників (факторів). В цих умовах необхідно визначати вплив кожного чинника окремо і один на одного.

Лінійне програмування полягає у визначенні оптимальної комбінації ресурсів та дій і до­цільне тоді, коли треба досягти конкретної мети за певних обмежень. Прикладом лінійного програмування є транспортна задача, яка визначає відповідні обсяги вивезення сортиментів із певних лісосік на нижній склад для забезпечення потреби в них та досягнення максимального прибутку або мінімальної собівартості заготівлі деревини. Лінійне програмування є нормативним методом, оскільки воно забезпечує опти­мальний розв'язок задачі.

Аналіз беззбитковості полягає у визначенні точки, у якій доходи починають покривати пов'язані з ними ви­трати. Його застосовують для аналізування впливу на прибутки різних комбінацій ціни продукції та обсягів її виробництва. Аналіз беззбитковості є методом описовим, тому що він просто описує взаємозв'язок між змінними, на основі аналізу якого приймається рішення.